державно-правоваКонцепція Аврелія Августина
Августин Блаженний (АврелійАвгустин) (354-430), християнський теолог и церковний діяч, головнийпредставник західної патристики. Єпископ м. Гіппон (Північна Африка);родоначальник християнської філософії Історії (твору В«Про град БожийВ»);В«Земному градуВ» - державі протиставляє розум містічного В«Божого градуВ» -церква. Розвив вчення про благодать и пріречення, відстоював Його проті Пелагія.Глибинності психологічного аналізу відрізняється автобіографічна В«СповідьВ», Щозображує становлення особістості. Християнський неоплатонізм Августина панувалиу західноєвропейській філософії й католицькій теології аж до 13 ст.
Августин Блаженний найбільшій представник латинської патристики, одна ІзКлючове фігур в Історії Європейської філософії й теології.
Августин походивши з небагатої провінційної родини й у молодості зазнаввпливим від Матері-хрістіянкі, альо Довгий годину зберігав релігійну індіферентність.Одержавши освіту в Мадаврі ї Карфагені, звертаючись кар'єру професійного ритора (з374). Захоплення Великого Міста НЕ обійшлі Його стороною: з гіркотою ВІН згадуєпро гульня, Якиме віддавався Зі Своїми одноліткамі. Безладні зв'язки Незабаромзмініліся конкубінатом з Улюблене жінкою, хоча союз їх І не БУВ Освяченогозаконом и церкви. У кін. 370-х рр.. переживши захоплення маніхейством, а на поч.380-х - скептицизмом. У 383 переїхав у Рим, а Незабаром здобувши Місце ритора вМілані, де познайомівся з єпіскопом Амбросіо (амбра Медіоланській) i почаввівчаті твори неоплатоніков и послання апостола Павла. Навесні 387 прийнятьхрещення. У 388 повернувши в Північну Африку; із 391 - пресвітер, а з 395 аж доСмерті - єпископ м. Гіппон Регій.
Однією з дере системних Християнська державно-правовихконцепцій Було вчення Аврелія Августина (354-430 pp.).
ВІН проголошувалися, Що ВСІ Соціальні ї Державні інстітуті, акож правові норми є наслідком гріховності людей. Бог наділів людинуНезалежності волею, и ЯКЩО вон корістується нею не за Припис Святого Письма,а відповідно до своїх інтересів, то стає схожою на диявола. Свобода нібіспонукає людину до скоєння гріха. З цього Августин зроб Висновок, Щоможлівістю жити за законами Бога можут скорістатіся Ліше окремі, обрані люди.Всі Інші повінні страждаті.
стала порядок Августин називав "природним", оскількіВІН є наслідком гріха и покарання Божого. Далі ВІН зазначів, Що цею порядок єТИМЧАСОВЕ и має існуваті до іншого Пришестя Ісуса Христа, завдякі Чому будевстановлено В«царство небеснеВ». Альо доки Це відбудеться, люди повінніпідкорятіся природному порядку, усвідоміті необхідність сумлінного виконансвоїх обов'язків.
Навіть раби можут Зробити Своє Служіння вільним, віконуючіпокладеш на них обов'язки НЕ Під страхом покарання, а щиро, усвідомлено,очікуючі Настане на земли Божого порядку.
загальАвгустин у своєму вченніробів Спроба: по-перше, обстояті Ідею про ті, Що пізнаті сутність держави йправа, свободи І справедлівості, закон} 'ї порядком можна Тільки з допомогСвятого Письма; по-друге, наголосіті, Що держава з її законами не відповідає таНЕ спріяє Істінній справедлівості, їй відповідають Тільки Припис ЗаконуБожого.
Згодиною Зміст учень про державу и право зазнав Деяк змін. Цьому спріяло ті. Щов суспільному жітті на протівагу державі з'явився Ще один соціальний інститут -церква з її жорсткою централізацією. Між ними Почаїв боротьба за Вплив насуспільство, з'ясування питання: Яка влада є головне - світська чи духовна?
Августин Блаженний - яскравий представник релігійного подивимось насуспільство. ВІН сістематізував християнський Світогляд, намагаючисьпредставіті Його Як цілісне вчення. Головна засада філософії Августина - твердження проті, Що Прагнення до щастя є основною засідкою людського життя. Це Прагнення,підкреслював філософ, реалізується в пізнанні Бога, у розумінні Людиною повноїзалежності від нього. Світ Створено Богом.
Людськийдуша - ції розумна душа, Яка має качан І не має краю. Віра передує розуму ипізнанню в душі людини. Для того, щоб пізнаті світ, треба віріті. Віру ж, всвою Черга, треба підкріплюваті розумом. Підкреслюючі Пріоритет Віри надрозумом, Августин писав, Що наука допомагає людіні корістуватісь промовами, віра -пізнаваті вічні божественні справи й Духовні об'єкти. Новою рісою світоглядуАвгустина Була УВАГА до двох головного проблем: а) дінамікі людськоїособістості; б) дінамікі загальнолюдської Історії. Першій проблемі філософпрісвячує працю В«СповідьВ», Другій - трактат В«Про град БожийВ».
На мнение Августина, нерівність поміж людей - необхідне явищемсуспільного життя. І хоч зліденність є більш сприятливі умів для Спасіння,багатство все ж не є суттєвою перешкод на шляху до цього.
Людський історія, за Августином, візначається боротьбоюдвох божественно-людських інстітутів - Божого и земного царства. Боже царствоскладають праведники, земне - себелюбці-грішнікі. Після приходу Христа Боже царстворозшірілось и зміцніло. Людей, Що належать до нього, відзначає сміренність Якперед Богом, так и перед церкві.
У земній Історії ці два царства переплетені Між собою. Цеунеможлівлює Досягнення рівності. Саме тому Прагнення до рівності Августинрозцінює Як протіпріродне и пріречене.
Цікавою є теза Августина про Основні стадії розвіткулюдської Історії. Провівші аналогію з шістьма днями творення світу, Августинназіває відповідну кількість стадій розвітку людства: вік Немовлята, дитинство,отроцтво, Юність, зрілість, старість. Остання розпочинається з моменту приходуХриста и буде продовжуватісь до кінця існування людства. Як бі мі не характерізуваліці думки філософа, зазначає В. Соколов, В«можна стверджуваті, Що автор трактатуВ«Про град БожийВ» ставши Першим мислитель (прінаймні в Європі), Що зробпредметом філософських роздумів частку Всього людства ... В».
Августинобгрунтував необхідність держави, яка, хоч и базується на насільстві (бо, намнение Августина, природа людини - гріховна), протікають є В«Божим витворомВ»,щоправда, ніжчім за церкву.
Список використаноїлітератури
1.Августин. Сповідь.М., 1992
2.Амман А. Шляхотців. Коротке введення в патристику. М., 1994
3.Філософія/ред.Горлач М., Кремень В. - Харків, 2001. - 672 с.
4.Діяльність:теорія, методологія, проблеми. - М., 1990. - 365 с.
5.Келле В.,Ковальзон М. Теорія та історія. - М., 1981. - 254 с.
6.Прічепій Є.Філософія. - К., 2001. - 576 с.
7.СоколовВ. Середньовічнафілософія. - М., 1979. - С.78.
8.Християнство. Енциклопедичний словник, тт. 1-3.М., 1993-1995
