Реферат
Тема:Взаємозв'язок філософії і науки
ЗМІСТ
ВСТУП
1 ПОНЯТТЯ НАУКИ. КРИТЕРІЇНАУКОВОСТІ
2 наукові та ненауковіТИПИ ФІЛОСОФІЇ
3 ФІЛОСОФІЯ ЯКМЕТОДОЛОГІЯ НАУКИ
ВИСНОВОК
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Основна форма людського пізнання - наука - в наші днічинить все більш значуще і істотний вплив на реальні умови нашоїжиття, в якій нам так чи інакше належить орієнтуватися і діяти.Філософське бачення світу передбачає досить певні уявлення проте, що таке наука, як вона влаштована і як розвивається, що вона може і нащо дозволяє сподіватися, а що їй недоступно.
У філософів минулого ми можемо знайти багато цінних передбаченьщодо посиленого значення науки. Однак вони уявити не моглитакого масованого, часом несподіваного і навіть драматичного впливунауково-технічних досягнень на повсякденне життя людини, якедоводиться осмислювати сьогодні. І таке осмислення доцільно почати зрозгляду соціальних функцій науки. Соціальні функції науки не є щосьраз і назавжди задане. Навпаки, вони історично змінюються і розвиваються,являючи собою важливу сторону розвитку самої науки.
Сучасна наука у багатьох відношеннях суттєво, кардинальновідрізняється від тієї науки, яка існувала сторіччя або навіть півстоліттяназад. Змінився весь її вигляд і характер її взаємозв'язків із суспільством.
Наука займає своє гідне місце як сфера людськоїдіяльності, найголовнішою функцією якої є вироблення і систематизаціяоб'єктивних знань про дійсність. Вона є одна з форм суспільноїсвідомості, спрямована на предметне осягнення світу, що припускає одержаннянового знання. Мета науки завжди була пов'язана з описом, поясненням іпророкуванням процесів і явищ дійсності на основі відкритих неюзаконів. Система наук умовно ділиться на природні, суспільні ітехнічні. Вважається, що обсяг наукової діяльності, зростання науковоїінформації, відкриттів, числа наукових працівників подвоюється в середньому приблизнокожні 5-10 років. А в розвитку науки чергуються нормальні і революційніперіоди, так звані наукові революції, що призводять до зміни їїструктури, принципів пізнання, категорій, методів і форм організації.
Разом з тим історичні паралелі філософії і науки достатньоочевидні. Філософія і наука є В«ланками єдиного ланцюгаВ» у спрямованостілюдського інтелекту до розуміння основ буття.
Зв'язки між наукою і філософією фундаментальні і багато найбільшіфілософи були одночасно і видатними вченими. Досить пригадати імена Піфагораі Фалеса, Декарта і Лейбніца, Флоренського та Рассела. Науку та філософію споріднюєте, що вони є сферами раціональної та доказової духовноїдіяльності, орієнтованими на досягнення істини, яка в її класичномурозумінні є В«форма узгодження думки з дійсністюВ» [1].
Мета і завдання роботи - розглянути поняття філософії і науки,критерії науковості, наукові та ненаукові типи філософії, а також взаємозв'язокфілософії і науки.
1ПОНЯТТЯ НАУКИ. КРИТЕРІЇ НАУКОВОСТІ
Говорячи про сучасну науку в її взаємодії з різнимисферами життя суспільства і окремої людини, можна виділити три групивиконуваних нею соціальних функцій. Це, по-перше, функції культурно-світоглядні,по-друге, функції науки як безпосередньої продуктивної сили і,по-третє, її функції як соціальної сили, пов'язані з тим, що наукові знанняі методи нині все ширше використовуються при вирішенні найрізноманітніших проблем,що виникають у житті суспільства.
Порядок, в якому перераховані ці групи функцій, по сутівідображає історичний процес формування і розширення соціальних функційнауки, тобто виникнення і зміцнення все нових каналів її взаємодії зсуспільством. Так, в період становлення науки як особливого соціального інституту(Це період кризи феодалізму, зародження буржуазних суспільних відносин іформування капіталізму, тобто епоха Відродження і Новий час) її впливвиявлялося насамперед у сфері світогляду, де протягом всього цьогочасу йшла гостра і запекла боротьба між теологією і наукою [2].
Справа в тому, що в попередню епоху середньовіччя теологіяпоступово завоювала положення верховної інстанції, покликаної обговорювати івирішувати корінні світоглядні проблеми, такі, як питання про будовусвітобудови і місце людини в ньому, про сенс і вищих цінностях життя і т. п. Всфері же зароджується науки залишалися проблеми більш приватного та"Земного" порядку.
Велике значення коперниковской перевороту, що почався чотири зполовиною століття тому, полягає в тому, що наука вперше оскаржила у теологіїїї право монопольно визначати формування світогляду. Саме це сталопершим актом в процесі проникнення наукового знання та наукового мислення вструктуру діяльності людини і суспільства; саме тут виявилися першіреальні ознаки виходу науки в світоглядну проблематику, в світроздумів і прагнень людини. Адже для того щоб прийнятигеліоцентричну систему Коперника, необхідно було не тільки відмовитися віддеяких догматів, що затверджуються теологією, але і погодитися з уявленнями,які різко суперечили буденному світосприйняттю.
Повинно було пройти чимало часу, увібрав в себе такідраматичні епізоди, як спалення Дж. Бруно, зречення Г. Галілея, ідейніконфлікти в зв'язку з вченням Ч. Дарвіна про походження видів, перш ніж науказмогла стати вирішальною інстанцією в питаннях першорядної світоглядноїзначущості, що стосуються структури матерії і будови Всесвіту, виникнення ісутності життя, походження людини і т.д. Ще більше часу знадобилосядля того, щоб пропоновані наукою відповіді на ці та інші питання сталиелементами загальної освіти. Без цього наукові уявлення не моглиперетворитися в складову частину культури суспільства. Одночасно з цим процесомвиникнення і зміцнення культурно-світоглядних функцій науки самезаняття наукою поступово ставало в очах суспільства самостійної іцілком гідною сферою людської діяльності. Інакше кажучи, відбувалосяформування науки як соціального інституту в структурі суспільства.
У період становлення науки як соціального інституту визрівалиматеріальні передумови для здійснення такого синтезу, створювавсянеобхідний для цього інтелектуальний клімат, вироблявся відповіднийлад мислення. Звичайно, наукове знання і тоді не було ізольовано від швидкорозвивалася техніки, але зв'язок між ними носила однобічний характер.Деякі проблеми, що виникали в ході розвитку техніки, ставали предметомнаукового дослідження і навіть давали початок новим науковим дисциплінам. Так було,наприклад, з гідравлікою, з термодинамікою. Сама ж наука мало що давала практичноїдіяльності - промисловості, сільського господарства, медицини. І справа була нетільки в недостатньому рівні розвитку науки, але перш за все в тому, щопрактична діяльність, як правило, не вміла, та й не випробовувалапотреби спиратися на завоювання науки або хоча б просто систематичновраховувати їх. Аж до середини XIX століття випадки, коли результати науковихдосліджень знаходили практичне застосування, були епізодичними і не вели дозагальному усвідомленню та раціональному використанню тих багатющих можливостей,які обіцяло їх практичне використання [3].
З часом, однак, ставало очевидним, що суто емпіричнаоснова практичної діяльності занадто вузька і обмежена для того, щобзабезпечити безперервний розвиток продуктивних сил, прогрес техніки. Іпромисловці, і вчені починали бачити в науці потужний каталізатор процесубезперервного вдосконалення засобів виробничої діяльності. Усвідомленняцього різко змінило ставлення до науки і стало суттєвою передумовою дляїї вирішального повороту в бік практики, матеріального виробництва. І тут,як і в культурно-світоглядній сфері, наука недовго обмежуваласяпідлеглою роллю і досить швидко виявила свій потенціал революціонізуючусили, в корені міняє вигляд і характер виробництва.
Важливою стороною перетворення науки в безпосереднюпродуктивну силу є створення ...
