Реферат
В«Погляд в минуле,сучасне і майбутнє В»
Погляд у минуле
Виникаючі в історії біфуркації роблять її поліваріантності:різні товариства, опинившись на історичних В«розвилкахВ», в силу конкретнихобставин стають на різні шляхи розвитку.
Коли суспільство стикається з труднощами, що загрожуютьпогіршенням умов його життя чи навіть самому його існуванню, перед нимпостає завдання: як впоратися з цими труднощами. Англійський історик А. Тойнбіназиває подібні ситуації В«викликуВ», а спроби вирішення завдання - «³дповідямиВ».Різні суспільства можуть відповідати на один і той же Виклик по-різному. Це означає,що Виклик народжує біфуркацію, і різні Відповіді на нього - це її гілки, тобторізні шляхи подальшого ходу історії.
Так, у Стародавній Греції Викликом стала нестачапродовольства. На цей виклик було знайдено кілька Відповідей.
Створення колоній на нових землях - стандартний Відповідь,обраний багатьма античними містами-державами.
Відповідь Спарти - відвоювання земель у сусідів (тавідповідно мілітаризація суспільства).
Відповідь Афін - ставка на торгівлю, розвиток ремесел тамистецтв.
Ми можемо вважати, що найбільш вдалим був Відповідь афінян.Але що вважати вдалим Відповіддю та як передбачити, який Відповідь краще?
Поблизу моменту біфуркації в суспільстві зазвичай виникаютьрозбіжності в оцінці можливих Відповідей на Виклик. У кінцевому рахунку оцінку даєісторія. Як говорив С. Кьеркегор, життя може бути зрозуміла тільки в зворотномунапрямку, але повинна бути прожите - у прямому. Минуле набуває сенсу, колина нього дивляться очима майбутнього. Необхідно мати загальний погляд на хід історії,щоб з'ясувати реальні можливості, наявні у даного суспільства в данихумовах, і роль, яку відіграв вибір однієї з них.
У роботах М. Кагана показано, що вже на виході людиниз первісного стану виникла біфуркація, намітити три гілкиісторичного процесу, пов'язані з домінуванням: 1) скотарства, 2)землеробства, 3) ремісничого виробництва і торгівлі. Всі ці варіанти булиреалізовані: перший - багатьма народами Євразії та Америки, другий - народючих землях Близького і Далекого Сходу, третій - стародавніми греками іримлянами. У результаті утворилися різні типи стабільних, довгостроково існувалисоціальних систем.
Однак суспільство скотарів-кочівників, що живуть завжди В«вдорозі В»і не схильних до творення навколо себеВ« другої природи В», стійкоюматеріально-технічного середовища, і суспільство землеробів з властивим йомузамкнутим і консервативним способом життя виявилися не здатними до виходу нановий аттрактор. В конус нового атрактора - в В«зону тяжінняВ» майбутньоїнауково-технічної цивілізації, що базується на принципах відкритого суспільства, -потрапила лише траєкторія розвитку суспільства третього типу, що бере початок уантичності. Шлях, що намітився в античному світі, вів до зростання міст іперетворенню їх у господарські, торговельні, культурні центри, доудосконалення техніки і розширенню масштабів ремісничого виробництва доподальшого переходу від нього до крупної машинної індустрії.
Нова цивілізація народилася в Європі. Правда, і тут необійшлося без соціальних катаклізмів. Римська імперія впала не в силу внутрішніхпричин, а під зовнішнім впливом: її зруйнували варвари. Варварське нашестяна кілька століть затримало просування суспільства по наміченому вантичності шляху. Але виникло в середньовічній Європі на руїнах Римськоїімперії феодальне аграрне суспільство стало В«будівельним майданчикомВ», на якійпоступово зводився фундамент майбутньої будівлі - суспільства індустріального.
Розтрощивши Римську імперію, варвари не змогли знищитизбереглися в її руїнах елементи античної культури. Шар варварських звичаївлише тимчасово прикрив їх, але вони вперто виступали назовні - у вигляді римського права(В тому числі, що дуже важливо, права приватної власності на землю),міського самоврядування, громадських свобод. Сформовані в цих умовахфеодальні держави середньовічної Європи не могли розпоряджатися територієюі підданими як своєю власністю. Поруч з державою стоялисамостійні, непідвладні йому сили - спадкова аристократія,міські громади, ремісничі цехи, церква. Розвиток культури та економікимогло йти незалежно від держави. Все це зробило можливим зліт епохиВідродження, за якою послідував вік Просвітництва, що приніс ідеалисоціального прогресу і став витоком швидкого зростання капіталістичноїпромисловості в західноєвропейських країнах.
Разом з переселенцями з Європи через Атлантичний океанв Північну Америку була перенесена і тенденція руху до індустріальноготовариству відкритого типу. Там це рух, звільнене від вантажу станових іінших обмежень, що існували в європейських країнах, пішло в прискореномутемпі і вивело США в XX в. на передні рубежі в світовій економіці та політиці.Цьому чимало сприяла відкритість американського суспільства для вливання внього інших культур і, в особливості, активне запозичення досягненьзахідноєвропейської культури.
Звичайно, в різних країнах новий тип суспільства знаходивнаціональні особливості. Розвиток його, як і всяке історичне розвиток,також йшло через великі і малі, локальні та глобальні біфуркації, черезкризи і зигзаги. Але сила тяжіння до аттрактору долала сили, що тягнуть всторону від нього.
А паралельно з В«пучком траєкторійВ», що ведуть доіндустріальному відкритому суспільству, у світі втілювалися в дійсність іінші варіанти історичного процесу. Довгий час взаємодія Європи зікраїнами Сходу і Півдня було слабким і практично не впливало на них.Вони вели відокремлену життя. Різними шляхами там йшло повільний рух відскотарства до землеробства, від землеробства до міста. Але міста ставали,головним чином, політичними центрами, їх економічна і культурна функціярозвивалася слабко. Господарська роль ремісничого виробництва залишалосямалозначної, зацікавленості в удосконаленні його технічноїоснащеності не було. В результаті складалися і набували застійнеіснування різні форми до індустріального (традиційного, аграрного)закритого суспільства.
Найбільш виразно характерні риси цього суспільствавиступають в державах, які зазвичай називають державами В«східногоВ»типу (Схід тут - не просто географічне поняття). Влада і власність втаких державах нероздільні, причому влада є первинною, а власністьвторинна. Держава - верховний власник усієї землі, так само як і живена ній населення. Всі економічні процеси, приватне підприємництво,торгівля знаходяться під контролем бюрократичного апарату. Чиновники всесильніі користуються своїм становищем як засобом збагачення. Ніякої самоорганізаціїнаселення не допускається.
В«Сильна держава - слабкий народВ» - так сформулювавголовний принцип пристрою східного суспільства давньокитайський філософ іполітичний діяч Шан Ян (390-338 до н. е..), творець теорії деспотичногодержави.
Міста у східних державах не мали самоврядування іне могли стати, як це було в Західній Європі, носіями нового типусуспільних відносин. При скутому незмінними традиціями способі життя,споглядально-пасивному відношенні до світу, деспотизм і загальній безправ'ї НЕміг з'явитися тип вільного громадянина, члена самоврядної міськоїгромади, не було простору для соціального і науково-технічного новаторства.Звідси - застійна бідність східного суспільства.
Перехід до індустріального відкритого суспільства в подібнихумовах стає можливим тільки завдяки контакту з європейськоюцивілізацією і засвоєнню її досягнень. Але зростання цього контакту веде допоступового формування єдиного світового культурного, економічного,політичного простору і входженню шляхів розвитку різних країн в зонутяжіння до індустріального відкритому суспільству.
На цьому етапі історія знову призводить до виникненнярізних траєкторій еволюції, на цей раз, однак, сходяться в напрямку доєдиному аттрактору. Якщо Західна Європа проклала один варіант шляху доіндустріальному відкритому суспільству, то Японія ...
