Федеральнеагентство з освіти Російської Федерації
СибірськийФедеральний Університет
Інститутприродничих і гуманітарних наук
Економічнийфакультет
РЕФЕРАТ
Зафілософії
На тему:
Буддизм:філософія та релігія
Виконала:студентка групи е-28,
ЧерноваТ.А.
Перевірив:Панченко В.Ю.
Зміст
Введення
1.Предпосилківиникнення буддизму
2.Основи буддійського вчення:
а)Перша Благородна Істина;
б) ДругаШляхетна Істина
в) ТретяШляхетна Істина;
г) Четверта Шляхетна Істина;
д)Неіснування індивідуального субстанциального простого і вічного В«яВ».
3.Школи і напрямки буддизму. Хінаяна і Махаяна
Висновок
Списоквикористовуваної літератури
Введення
Буддизм -перша за часом виникнення світова релігія. Інші світові релігіїз'явилися значно пізніше: християнство виникло приблизно черезп'ятсот років після буддизму, а іслам - більш ніж через тисячу. Світовийрелігією буддизм вважається на тій же підставі, що і дві інші тільки щоназвані релігії: подібно християнству і ісламу, буддизм у своємупоширенні по земній кулі рішуче переступив етно-конфесійні таетно-державні кордони, ставши релігією самих різних народів забсолютно різними культурними і релігійними традиціями. Буддійський світпростягся від Ланки (Цейлону) до Туви і Бурятії, від Калмикії до Японії, при цьомутриває почався в кінці XIX століття процес поширення буддизму вЄвропі та Америці. Буддизм став релігією сотень мільйонів людей у ​​ϳвденно-СхіднійАзії, традиційно пов'язаної з батьківщиною буддизму - Індією, і на ДалекомуСході, цивілізації якого формувалися на основі традицій китайськоїкультури; цитаделлю буддизму вже тисячу років є Тібет, куди буддизм принісіндійську культуру і якому він дав писемність, літературну мову й основицивілізації. Буддійської філософією захоплювався А. Шопенгауер і з повагоювідгукувалися Ф. Ніцше і М. Хайдеггер. Без розуміння буддизму неможливозрозуміти і великі культури Сходу - індійську, китайську, не кажучи вже прокультурах Тибету і Монголії, пронизаних духом буддизму до їх останніхпідстав. У лоні буддійської традиції були створені витонченої філософськоїсистеми, вивчення й осмислення яких і зараз цікаво не тільки з чистоісторико-філософської точки зору, так як цілком можливо, що буддійськеумогляд здатне збагатити і сучасну філософію, в очікуванні стоїть нашляхах сходження новоєвропейської класики і постмодерну. Таким чином, вивченнябуддизму (а дисципліна, зайнята науковим вивченням буддизму, більше ста років томутому отримала назву буддології) необхідно і для сходознавця, і длякультуролога, і для релігієзнавця, і для філософа. І, звичайно, не можна зрозумітибуддизм, не звернувшись перш до питання про причини його походження. Требасказати, що це питання цілком правомірний і з точки зору самого буддизму:адже буддизм проголошує принцип загальної причинної зумовленості, аотже, і сам також повинен розглядатися з точки зору причинногообумовленості (пратітья самутпада). [1, с.27]
1.Предпосилківиникнення буддизму
Буддизмвиник в Індії (точніше, на індійському субконтиненті, оскільки на територіїісторичної Індії в даний час існує декілька держав -Республіка Індія, Пакистан, Бангладеш і Непал; до цих континентальним країнамслід також додати і острів Ланку) в середині першого тисячоліття до н. е..,тобто в знамените ясперсовское В«осьовий часВ», час виникненняраціональної філософії і етично орієнтованих релігій, коли архаїчнаімморальность релігійність сакралізував космосу змінюється релігіями спасінняі звільнення людської істоти.
Самабуддійська традиція визнає дві дати парінірвани (смерті) засновникабуддизму - Сіддхартхи Гаутами (Будди Шак'ямуні) - 544 р. до н. е.. і 486 р. до н. е.. (Тут, звичайно, не маються на увазі зовсім фантастичні дати,народилися з
[1]Лисенко В.Г. Досвід введення в буддизм: Рання буддійська філософія.-1994.-159с
астрологічнихвикладок пізніх тантричних авторів). Саме перша дата була прийнята ЮНЕСКО,коли в 1956 р. весь світ відзначав 2500-річчя буддизму. Проте в даний часжоден серйозний буддолог не визнає ці дати (так звані В«довгахронологія В»іВ« виправлена ​​довга хронологія В») історично релевантними. Алецей висновок, здається, і все, що зближує позиції різних буддологов з питання продатування життя засновника буддизму. І, мабуть, є згода і ще по однійпозиції: ніхто не сумнівається, що Будда жив до походів Олександра Македонськогов Індію, тобто до 20-х років IV в. до н. е.. Далі починаються розбіжності:одні вчені максимально наближають Будду до епохи походів Олександра, інші ж,навпаки, розводять ці дати. Ці розбіжності визначаються специфікою джерел,яким ті чи інші буддологи воліють користуватися, - царськіхроніки, монастирські хроніки або ж списки глав сангхи (буддійської чернечоїгромади) від парінірвани Будди до вступу на престол першого буддійськогоімператора Ашоки (273? - 232? до н. е..). Саме останній тип джерелпредставляється найбільш надійним, а до того ж і дає дату парінірвани Будди,найбільш близьку В«золотій серединіВ» - близько 400 р. до н. е.. Оскільки традиція стверджує, що Будда прожив 80 років, ми, здається, не дужепомилимося, якщо припустимо, що Будда був сучасником і ровесником Сократа.
Буддизмвиник в північно-східній частині Індії (територія сучасного штату Біхар),де знаходилися ті стародавні держави (Магадха, Кошала, Вайшали), в якихпроповідував Будда і де буддизм з самого початку свого існування отримавзначне поширення. Зазвичай вважається, що тут, з одного боку,позиції ведичної релігії і пов'язаної з нею варнової (станової) системи, що забезпечуєпривілейоване становище брахманських (жрецької) варни, були слабкіше, ніж вінших частинах Індії (тобто північний схід Індії був як би В«слабкою ланкоюВ»брахманізму), а з іншого - саме тут йшов бурхливий процесдержавного будівництва, яка передбачала піднесення іншого В«благородногоВ»стани - варни кшатріїв (воїнів і світських правителів - царів). Асаме буддизм виник як опозиційне брахманізму вчення, що спиралося першвсього на світську владу царів. Тут важливо відзначити, що знову ж буддизмсприяв створенню в Індії могутніх державних утворень на зразок імперіїАшоки. Багато пізніше, вже в V в. н. е.. великий буддійський філософ Васубандху,викладаючи у своєму В«Вмістище АбхидхармаВ» (Абхідхармакоша) соціогенні міф, майженічого не говорить про брахманів, але дуже детально описує походженняцарської влади (пропонуючи один з найдавніших варіантів договірної теорії) івійськового сословія.В опорі буддизму, навіть не стільки на стан кшатріїв,скільки на царську владу як таку, була прихована суттєва небезпека, вповною мірою проявилася в період так званого занепаду буддизму в Індії,призвів до практично повного зникнення буддизму на його батьківщині(VII - XIII ст.). Власне, ніякого занепаду не було. У монастирях-університетах(Наланда, Вікрамашіла) продовжувала розквітати чернеча вченість, писалисяВитончена трактати з логіки та епістемології, вигравалися диспути,тантричні йогіни-махасиддх (В«великі досконаліВ») збиралися на своїмістичні бенкету і віддавалися спогляданню в лісах і на кладовищах. Простоцарі поступово переставали підтримувати буддизм, в силу не зовсім ясних причинповертаючись в лоно брахманських ортодоксії - індуїзму. І разом зприпиненням царської підтримки зникав і буддизм. Там же, де царі зберігалиприхильність Вченню (Дхарми) Будди, розквіт буддизму продовжувався. Так,наприклад, було в бенгальською державі Палів, царі якого продовжувалипротегувати буддизму аж до того, як Бенгалія опинилася під владоюзавойовників-мусульман. Таким чином, в Індії буддизм був В«царською релігієюВ»,що не заважало йому одноч...
