РЕФЕРАТ
за курсомВ«ФілософіяВ»
по темі:В«Аналіз і синтез, індукція і дедукціяВ»
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Процеси аналізу і синтезу
2. Індуктивні і дедуктивні методи
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Методи науковогопізнання, невіддільні один від одного і знаходяться в тісній єдності івзаємозв'язку, можна умовно розділити на дві групи: загальні та особливі.
Загальні методидозволяють зв'язувати воєдино всі сторони процесу пізнання. Їх об'єктивноїосновою стають загальні закономірності пізнання. До них відносять методсходження від абстрактного до конкретного, єдність логічного та історичногота ін
Особливі методистосуються тільки однієї сторони досліджуваного предмета. Це спостереження, експеримент,аналіз, синтез, індукція, дедукція, вимірювання, порівняння.
У природознавствіособливим методам науки надається надзвичайно важливе значення, тому в рамкахроботи ми більш детально розглянемо їх сутність. Основними особливими методамиє аналіз, синтез, індукція і дедукція.
Можна також сказати,що аналіз і синтез, це прийоми наукового мислення, що породжують у кожній областіспеціальні методи.
Актуальність даноїтематики зумовлена ​​тим, що аналіз-синтез та індукція-дедукція відіграють важливуроль як у філософському, так і в будь-якому іншому пізнанні, і розуміються як синонімусякого наукового дослідження.
1. Процеси аналізу і синтезу
Аналіз-синтез яксуть, як зміст і форма людського мислення, як прийоми і методи науковогомислення комплексно вивчається в множинному вимірі та багатьма науками. Аналізі синтез (від грец. analysis - розкладання, розчленування, synthesis - з'єднання) -дві універсальні, протилежно спрямовані операції мислення.
Є кількасмислів, в яких вживаються терміни В«аналізВ» і В«синтезВ»:
В·аналіз і синтез,як характеристики будови докази в математиці; в цьому сенсі говорятьпро аналітичному і синтетичному методах;
В·аналіз і синтез всенсі кантівського розрізнення В«аналітичнихВ» і В«синтетичнихВ» суджень,яке фактично означає відрізнення способу отримання знань шляхом чистологічної обробки даного досвіду (В«аналітичнеВ») від способу отриманнязнань шляхом звернення до змісту, шляхом залучення до вихідного знанняякихось інших даних досвіду (В«синтетичнеВ»);
В·найчастішетерміни В«аналізВ» і В«синтезВ» вживаються стосовно до всього мисленню вЗагалом, до дослідження взагалі.
Виходячи з цього аналіз- Процедура уявного (іноді і реального) розчленування досліджуваного об'єкта наскладові частини, розгляд усіх боків і способів функціонування властивостіі вивчення їх. Розчленування має на меті перехід від вивчення цілого до вивченняйого частин і здійснюється шляхом абстрагування від зв'язку частин один зіншому.
Синтез - це процедураз'єднання отриманих в результаті аналізу частин об'єктів, їх сторін абовластивостей в єдине ціле, розгляд способу зв'язків і відносин частин, без чого неможливо дійсно наукове пізнання цьогопредмета.
Аналіз і синтезвикористовуються як в розумовій, так і в практичній, зокремаекспериментальної, діяльності. У різних науках використовуються специфічніспособи аналізу і синтезу та в кожній області є спеціальні методи.
У загальному сенсімислення в цілому є В«аналіз-синтезВ», розчленування предметів свідомості і їхоб'єднання. Він зароджується вже на щаблі почуттєвого пізнання, коли ми розкладаємоявища на окремі сторони і властивості, виділяючи їх форму, колір, величину,складові елементи і т.д. Пізнаючи предмети, ми виробляємо аналіз. Виділенічастини можуть стати предметом самостійного, більш глибокого вивчення, міжними можуть бути встановлені певні взаємовідносини і залежності. Усякемислення є встановлення якихось відносин між зафіксованими в думкипредметами або їх сторонами, тобто синтез. Наступний синтез відновлюєцілісність об'єкта, однак після його аналітичного дослідження ми більшглибоко усвідомлюємо структуру цієї цілісності. Співвідношення синтезу та аналізу єпевний процес. В основі його лежить зв'язок абстракцій, в якихздійснюється мислення.
Діалектичнемислення передбачає єдність, поєднання аналізу та синтезу в ході дослідженняпредмета. Гегель, що йшов з активності мислення та ставив проблемуаналізу і синтезу як проблему логічного мислення, у своїх працях обгрунтувавєдність аналізу і синтезу, їх діалектику, показав співвідносність категорійчастини і цілого і суперечливість процесу відображення предмета як частини іцілого.
Побудова теорії проякийсь предметної області припускає наявність та аналітичного тасинтетичного знання про кожному предметі цієї області, об'єктивно складається зчастин: особливого знання про окремі предмети зв'язку і знання про властивості зв'язкупредметів, що містить в собі результат переробки воєдино окремих знань.
У повсякденному житті виділяючи якусь певну думку з густоготуману нашарувань зорових образів, звуків, ароматів і смаків - з усього того,що складає наше життя, ми зазвичай використовуємо дві якості розуму: здатність доаналізу і здатність до синтезу.
Аналізуючи, ми поділяємо великі ідеї на більш дрібні. Синтезуючи, микомбінуємо деяка кількість інформації на підставі певногопринципу. Усвідомлюючи складність величезної кількості одержуваної нами інформації,ми намагаємося сортувати наші думки за певними категоріями. Ми розставляємоуявні дужки в матеріалі накопиченого нами життєвого досвіду.
У багатьох професіях, щоб стати майстром своєї справи, потрібно опануватимистецтвом класифікації, сприйнявши окремі деталі, класифікувавши їх всвоїй свідомості на підставі певних критеріїв, інтегрувати цюінформацію і сформулювати думки, що стосуються об'єкта в цілому.
Процедури аналізу тасинтезу є необхідним елементом усякого наукового пізнання. Аналізє звичайно його першою стадією, коли дослідник переходить віднерозчленованого опису досліджуваного об'єкта до виявлення його будови, складу,а також його властивостей і ознак.
У процесі науковогопізнання синтез, як правило, слідує за аналізом. Синтез виступає не якметод конструювання цілого, а як метод представлення цілого у формі єдностізнань, отриманих за допомогою аналізу. У синтезі відбувається не простооб'єднання, а узагальнення аналітично виділених і вивчених особливостейоб'єкта. Положення, одержувані в результаті синтезу, включаються в теоріюоб'єкта, яка, збагачуючись і уточнюючи, визначає шляхи нового науковогопошуку.
Ці знаннявикористовуються в теорії різним і відносно самостійним чином.Розглянемо деякі приклади використання аналізу і синтезу в науковомупізнанні.
У хімії прирозгляді ряду сполук, в свою чергу реагують між собою, на місцезнання про властивості сполуки як цілого доводиться ставити знання про йогоокремих частинах, оскільки важливі їх кількісні характеристики. В іншихнауках, як правило, знання використовується нерасчлененно, як синтетичне.
У механіці вЗалежно від потреб побудови теорії, або в умовах вирішення більш складнихзавдань, використовуються або знання про складові силах або знання про результуючої(Наприклад, складання і розкладання сил за правилом паралелограма). Побудоватеорії або загальний хід дослідження можуть бути тут охарактеризовані з точкизору логічних умов можливості заміни одного знання, рядом інших аборяду знань одним при наявності в предметній області координації різнихпредметів (фіксуються відповідно до особливих знаннях) і проявіврезультатів цієї координації у властивостях цілого. Синтетичне знання ніколине є простою механічною сумою знань про частини; воно являє собоюнове знання (наприклад, в застосуванні до декількох силам доводиться будуватиправило паралелограма і результуюча не дорівнює простій сумі сил).
Структурно єдністьаналізу і синтезу означає як взаємозалежні...
