Зміст
Вступ
1. ПозітівізмВолодимира Лесевича
2. ПанпсіхізмОлексія Козлова
3. Праці О.М.Гілярова
4. Розвитокнеокантіанства. Г.І. Челпанов
5. Тенденціїпсіхологізації філософії
6.Релігійно-теїстічній напрямок української філософії кінця ХІХ - початку ХХСтоліття
Висновок
Список літератури
Вступ
Головне спрямування розвітку академічної філософії в Українікінця XIX - початку XX ст. Визначіть Тенденції, прітаманнітогочасній європейській філософській думці. Характерною її особлівістю є кризупородженої просвітітельською традіцією раціоналістічної філософії, Яки гіднеЗавершення и виразі віднайшла у філософських системах речніків Німецькоїкласичної філософії. Усвідомлюється неспроможність притаманний класічнійфілософії намагання Створити всеосяжні системи, перетворіті філософію на В«наукунаук В», Що прибирала на себе роль диктатора Щодо спеціальніх Галузо науковогознання.
З одного боку, реакцією на позіцію класичної філософії єзапочаткована О. Контом, Г. Спенсером и розвинутості на початку XX ст. емпіріокрітіцізмом філософіяпозітівізму, Що виходе з переконань у тому, Що все позитивне знання Можебуті одержания Ліше Як Здобуток Окрема спеціальніх наук, а тому філософія Якособлива наука, Що претендує на самостійне Дослідження реальності, не мас правана існування. Науці, твердили позітівісті, не Потрібна якась філософія, Що здіймаєтьсянад нею. Ті, Що Варто назіваті філософією, Покликання здійснюваті синтезнаукового знання, слугуваті загально підсумком Досягнення природничих тасуспільних наук.
З іншого боку, відповіддю на кризу Класичний раціоналізмуБула започаткована С. К'єркегором, творцями В«філософії життяВ» (Ніцше, Дільтейта ін.) екзістенціоналістська тенденція. Представники її, всупереч позітівістам,обстоювалась право на самостійне існування філософії, водночас заперечуючіпретензії її на науковий характер. З подивимось пріхільніків цієї Тенденціїнауковий розум, всупереч ілюзіям доби просвітніцтва, не всемогутній. Складення,розмаїте й дінамічне життя людини не можна осягнути розумом. Людський існування(В«ЕкзистенціяВ») не підвладне розумові. В«У Екзистенції, - підкреслював С. К'еркегор,- Думка перебуває в чужому середовіщі В». Альо ті, Що не дано осягнути Засобанаукового Поиск, и є Царина філософії, Яки почінається там, де закінчуєтьсянаука, й спрямовує Свої зусилля до осягнення смисло-жіттєвіх проблем людськогобуття, непідвладніх розумові, філософія є принципова ненауковім Розглядлюдського буття. На цьому грунті у вітчізняній культурі здійснюється синтезфілософії з релігійною думкою.
1. Позітівізм Володимира Лесевича
Загальна картина філософського професійного знання в Українікінця XIX - початку XX ст. Складається Із спектруфілософських шкіл и напрямів, Що охоплюють поле від позітівізму до релігійногоекзістенціоналізму.
осередка розвітку академічної філософії, Як и належиться,булі університети Києва, Харкова, Одеса ТОЩО. Альо Ліше тут не замікаліся обріїпрофесійно-філософської актівності. Позауніверсітетською, по суті, булавдіяльність найзначнішого представник позітівістської філософії, Що БагатоЗроби для популярізації позітівістськіх ідей в Україні, В. Лесевича (1837 -1905 рр.).
Володимир Вікторович Лесевич народився в с. Денісівка наЛубенщіні (ніні Полтавська обл.). Освіту здобувши у Кіївській гімназії таПетербурзькій військовій академії. 1864 р., Війшовші у відставку післявійськової служби на Кавказі, заснував у собі, на Батьківщині, дере школу дляселян, де викладання велося на русском. Після доносу школу Було закрито.1868 р. почав співробітнічаті з журналом «³тчизняні запискиВ» М. Некрасова, зблізівся з радикальними коламиросійської народніцької інтелігенції. Це спричинило Його заслання до Сібіру1879 р. Через два роки ВІН одержує Дозвіл повернутись на Батьківщину и з 1882р. живий на Полтавщині та в Петербурзі Під наглядом поліції. В«Суворий логік,тонкий и проніклівій критик, прекрасний стіліст, великий Знавець сучасностинапрямів західноєвропейської філософії, переконань пропагандист своїх ідей В», -так характерізувалі Сучасник цього Яскраве провідника ідей позітівізму вНашій культурі.
Еволюція філософської позіції В. Лесевича наочно демонструє логікурозвітку позітівізму в європейській культурі взагалі. Качан творчого шляху В.Лесевича позначені захоплення ідеямі О. Конта, де Його передусім пріваблюєКритичність ставлені до теології и В«метафізікіВ». Поступово позиція В. Лесевичазмінюється - через В«критичний реалізмВ» німецькіх неокантіанців К. Ґерінга, А.Ріля, Є. ЛААС, Ф. Паульсена ВІН переходити на позіції філософії В«чистогодосвіду В»Р. Авенаріуса. Саме філософія емпіріокрітіцізму, на Його переконань,є віщім здобутком розвітку наукової філософії, Який В«не можна похітнутідрібнімі атаками філософських хунхузів В».
Виникнення позітівізму, вважає В. Лесевич, є природнимрезультатом еволюції Головна наукового знання, його призначення та Вже НЕ Може задовольнітісяумоглядною аргументацією та В«діалектічнімі тонкощівВ». Натомість усвідомлюєтьсяпотреба широко застосовуваті дослідний метод, ретельно вівчаті факти, Що їпрагнем здійсніті Кожна наука, віробляючі на цьому грунті Певної системупозитивного знання. Позітівізм підсумовує результати, здобуті шкірних наукою,об'єднуючи їх у систему, Яка є В«найбільш широке, глибокий и повне, наскількі Цеможливости, узагальнення наукових результатів В».
Сформульованій О. Контом В«закон трьох фазВ», згідно з якимпоступ людського духу відбувається через Перехід від стадії теологічної дометафізічної, після Чого настає година віщої стадії - позітівної, та здійснена нимКласифікація наук створі необхідні передумови для Виникнення позітівізму.Альо, на мнение В. Лесевича, надзвичайно схематично и догматичними характерсистеми О. Конта не Дає змогі з'ясувати механізм наукового пізнання. Тим-то вінікаєпотреба зміцніті позітівістську концепцію О. Конта (в класіфікації наук Якоговзагалі відсутні психологія, Логіка, гносеологія й етика) насамперед, серйознімгносеологічнім аналізом. У філософії, на мнение В. Лесевича, центральне Місцемає посісті гносеологія, Як єдина сила, здатно очистити філософське бачення відбудь-яких умоглядніх домішок, оскількі самє теорія пізнання Завжди є опороюнауко-вих зрозуміти.
Така Логіка міркувань ї зумовлює еволюцію поглядів В. Лесевичавід О. Конта до ідей неокантіанців й, зрештою, до переходу на позіціїемпіріокрітіцізму. Завдання філософії позітівізму НЕ Може обмежуватісь пробачимопідсумовуванням конкретно-наукових зрозуміти. Спіраючісь на них, треба віробітіЗагальне філософське Поняття про світ. А тому центр Дослідження винен бутіперенесень на критичність Вивчення процесу творення власне філософських зрозуміти Ізданіх, які дають конкретні науки. Тім самим стає можливости перейти від системи0. Конта, Яка створює В«враження скоріше цілковітої відсутності у ній будь-якоїфілософії В», до критичного реалізму, Що обґрунтовує філософію на нових засадах.
Віхіднім тут є усвідомлення відносності наукової істіні.В«Істіна, - пояснює В. Лесевич, - для нас не є Щось абстрактне, НІ Щось таке, ЩоМоже існуваті Незалежності от людського розуму; істіна, навпаки, є Поняттявідносне и умовно, результат спостереження и досвіду, проведення з допомогметоду, віробленого спеціальнімі науками В».
Процес пізнання, на мнение В. Лесевича, за Своєю природою стаєможливости в результаті відношення суб'єкта и об'єкта. Яким є об'єктивний предметсам по собі, - не дано знати людіні. Реально її знання грунтуються насуб'єктивних уявленнях від Зіткнення з предметами. Світло, звук, тепло Самі пособі НЕ існують об'єктивно. Уявлення про них - не Більше, Ніж відтворене намичуттєве сприйняттів. При Чому, сприйняттів одного й того самого об'єкта у різніхсуб'єктів Може буті різнім. На грунті об'єднання уявлень про одінічні фактискладаються Поняття, котрі одержують Назв законом. А тому відноснімі,...
