ВСЕРОСІЙСЬКИЙ ЗАОЧНИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
ФІЛІЯ в м. Барнаулі
Кафедра філософії, історії та права
аксіології як вчення про цінності
Реферат з філософії
Виконав студент
групи2БГ-2
Борисова Ганна Володимирівна
Науковийкерівник
к. філос. н., доцент В. Є. Фомін
оцінка
Барнаул 2006
План.
Введення
1. Передісторія аксіології
2. Становлення філософської теорії цінності в кінці XIX-початку XX століть
3. Загальні методологічні передумови аксіології
4. Що таке цінності
5. Навіщо потрібна конструктивна аксіологія та її принципи
6. Альтернативи аксіології
Висновок
Списоклітератури
Введення.
Я вибрала тему В«Аксіологія як вчення про цінностіВ». Вибрала її тому,що вона є однією з актуальних в даний час, так як в сучасномуСвіт люди починають забувати про духовні цінності і се більше думаютьматеріальних. Це є проблемою сучасного світу.
При написанні реферату я вивчила доступнулітературу, а саме: В«Філософія теорії цінностейВ» М. С.Кагана, В«Цінності в проблемісвіту: філософські підстави і соціальні додатки Конструктивною аксіології В»Н. С. Розова, В«Проблема цінності у філософіїВ» А. Г. Харчевої. Так як в цихроботах найбільш повно, широко і доступно викладена аксіологія.
Питання, про які піде мова в данійроботі, самі по собі далеко не нові. Це питання про корисний і шкідливий, добро ізло, справедливе і несправедливе, належному і неприпустимому, прекрасному іпотворному, про ідеал і благо. Все це і прийнято сумарно іменуватицінностями, позитивними і негативними. Ці питання і стали для менезавданнями при написанні реферату:
- простежити передісторію аксіології;
- проаналізувати становлення філософськоїтеорії цінності;
- вивчити методологічні передумовиаксіології;
- зрозуміти, що таке цінності;
- виявити сенс конструктивноїаксіології, і чи потрібна вона;
- переглянути альтернативи аксіології.
Я поставила перед собою ряд завдань, на які повинна знайти відповідь.
1. Передісторія аксіології.
Аксіологія (від axio - цінність, logos- Слово, вчення) - один з наймолодших розділів філософії. Яксамостійна філософська наука аксіологія з'явилася лише в кінці минулогостоліття. Зрозуміло, судження про різні види цінності - про благо, доброті,красі, святості і т. п. - зустрічаються і у класиків античної філософії, і утеологів середньовіччя, і у ренесансних мислителів, і у філософів Новогочасу, однак узагальнюючого уявлення про цінності як струмового тавідповідно про закономірності її прояву в різних конкретних формах в філософії не було до середини минулого сторіччя.
Чим же пояснюється таке пізніше народження теорії цінності? Питання цетим більше существен, що суміжна з аксіологією галузь філософії - гносеологія- Давно вже здобула теоретичну самостійність, в XVIIстолітті її проблематика перебувала в центрі філософських дискусій, а у вченні Г.Гегеля сам розвиток людства було визначено як пізнавальний процес -процес "самопізнання Абсолютного Духа". Хоча уявлення про доброту, благо,красі, величі і ряді інших подібних явищ культури вже були предметомроздуми античних філософів, аналізувалися явища ці розрізнено ,бо не усвідомлювалися як конкретні прояви єдиного початку. Існувало угреків поняття "калокагатії" (calos - прекрасний, cagathos - моральний) було пережитком вихідногосинкретизму ціннісної свідомості, і вже міркуваннях Сократа і Платона цейетико-естетичний синкретизм впевнено переборювався. Розуміння єдностірізних проявів ціннісної свідомості людини приходить набагато пізніше, ніжфілософське уявлення про розум і його ролі в житті і розвитку людства.Саме розум як здатність пізнання стоїть в центрі уваги грецькоїдумки. причому логос - це і розум, і слово, оскільки слово єбезпосереднім носієм думки. Грецька філософія, при всій відмінностіматеріалістичних і ідеалістичних навчань, при всій протилежностірелятивізму софістів і абсолютного ідеалізму Платона, не кажучи вже про строготеоретичному дискурсі Аристотеля,-суто раціоналістична філософія, і навіть міф, що описує світ богів, розглядався Лукрецием якспосіб пізнання природи. тому такі "епіфеномени" культури як моральне,естетичне, політичне і навіть релігійне свідомість, були для античнихмислителів явищами маргінальними, побічними - в людині вони бачили носіяЛогосу, що і зробило його в їх очах "мірою всіх речей", за класичноюформулою Протагора. Грецька філософія, на відміну і від давньосхідних культіві від витіснили її в середні віки світових релігій, була позбавлена ​​містицизму іекстатичного сприйняття божеств, будучи, по суті справи,демістифікувати, хоча ще не деміфологізувати, художньо-образним пізнанням = осмиленія світу.
Середньовічна ментальність, що затвердила пріоритет Віри по відношенню доРозуму ірраціоналістичне за своєю домінанту, повинна була, привеститеологічну думка християнства до розробки теорії цінності - аджерелігійна свідомість за самою своєю природою є формою ціннісногосвідомості , і повинно було себе такою усвідомлювати. Стосовно досередньовіччю не можна говорити про власне аксіологічних уявленнях, боу середньовічних філософів і теологів, як і у античних мислителів, зустрічаютьсялише розрізнені висловлювання про різні види цінності, але відсутняцілісне уявлення про природу цінності як такої, єдиної в безлічі їїконкретних модифікацій, - відсутня з тієї простої причини, що теологамвідома лише одна справжня цінність - Бог. Всі інші цінності -моральні, естетичні, політичні, навіть сама істина, - є длярелігійної свідомості тільки еманації Божества, маніфестаціямипотойбічного світу, божественно-духовної енергії. Аксіологія розчиниласятут в теології.
У релігійній філософії, в теології і взагалі в релігійній свідомості немаєпотреби свідомості теорії цінності, бо цінність дана тут тільки врелігійній формі як уявлення про священний, сверхчувственном,божественне, а відмінності між усіма конкретними модифікаціями цінності іціннісної свідомості оголошуються несуттєвими, поверхневими, чистоформальними.
Відродження, суть якого - протиставлення теоцентризмусередньовіччя натуроцентристська і гуманістичних уявлень новогосоціального шару феодального суспільства - городян, повернулося до тих ідей, якіпочали складатися в нерелігійною філософії античного поліса. Відродженнявозрождало, насамперед, уявлення про земний, а не містичної природіморального, естетичного, правового, політичного свідомості, а тим самимпрагнуло зрозуміти своєрідність кожної з цих форм відносини людини до світу; алеїх зв'язок як різних проявів єдиного ціннісного ставлення ще неусвідомлювалося, і поняття "цінність" не набуло, тому значення філософськоїкатегорії; все ж підходи до вирішення такого завдання вже були намічені - уіталійських гуманістів зустрічаються міркування про моральні цінності (Л.Валла), про красу як специфічної цінності (Л. Б. Альберті), незалежної відцінностей релігійних, а політичні цінності були визнані Н. Макіавеллінезалежними не тільки від релігії, а й від моралі.
Єдина теорія цінності не склалася і в XVII - XVIII століттях, бо уявлення про красу, доброту,справедливості, соціальному прогресі залишалися периферійними для того типусвідомості, домінантою якого стало замість релігійної віри пізнання природи іяке повинно було тому спиратися на илу Розуму, на витісняє містикунаукове мислення, а перш за все, на яке лежить в основі природознавства безоціночнев принципі, математичне знання - mathesis universalis.
У середині XVIII...
