Ділігенскій Г.
Поняття політичної орієнтації
Вперших трьох розділах книги були розглянуті ті когнітивні і мотиваційнімеханізми, взаємодія яких формує ставлення людей досуспільно-політичної дійсності, їх соціальні та політичніустановки.
Булопоказано також, як сукупність різних установок об'єднується в ціліснусистему, що характеризує особистість як суб'єкта соціально-політичноїпсихології, як взаємодіють ціннісні, когнітивні, афективні іповедінкові складові цієї системи. Тепер нам належить усвідомити якимчином всі ці процеси впливають на вибір людьми позиції і лінії поведінки всуспільно-політичній сфері.
Інакшецю задачу можна сформулювати так: якщо досі ми розглядали різніпроцеси, що відбуваються у сфері соціально-політичної психології, то тепермова піде про кінцевому виході, або В«продуктіВ» цих процесів, визначаєспрямованість суспільно-політичної поведінки людей. Таким продуктомє політичні орієнтації - уявлення людей про відповідні їхпотребам метою політичної діяльності і прийнятних для них засобахдосягнення цих цілей.
Політичніорієнтації відрізняються від ідейно-політичних концепцій, програм партій татечій, що вивчаються політологією, історією громадської і політичної думки.Політична ідеологія є продукт суспільної свідомості - системавербалізованих поглядів, висловлюваних на мові абстрактних понять, які фіксуютьцінності і цілі, направляючі громадсько-політичну діяльність. Орієнтаціїявляють собою соціально-психологічну освіту; словесно виражаютьсяідеї і цінності в тій чи іншій мірі поєднуються в них з неусвідомленими або нецілком усвідомленими перевагами і мотивами, які люди переживають наемоційному рівні. Як показують численні емпіричні дослідження,цілісні системи поглядів присутні у свідомості лише меншості членівсуспільства, орієнтації же поширені в набагато більш широкій масі. Частовживаний термін В«масова свідомістьВ» у світлі сказаного не можна вважатицілком адекватним, під цим поняттям по суті мається на увазі поєднанняпродуктів свідомості і неусвідомлених психологічних тенденцій.
Орієнтаціїі концептуальні погляди не розділені якоїсь чіткої гранню, вонивзаємопов'язані і частково зливаються один з одним. Усвідомлені системи поглядів,теорії, ідеології мають психологічні джерела і психологічний змісті в той же час виступають в якості чинника формування масових орієнтації,їх затвердження і поширення в товщі суспільства. Джерела орієнтації маютьдвоїстий характер: їх породжує взаємодія власних мотивів іемпіричних знань людей і засвоєних ними ідейно-політичних концепцій. Вкогнітивному відношенні вони близькі розглянутим у розділі книги соціальнимуявленням і відрізняються від них тим, що крім знань містять ціннісні,афективні і поведінкові установки в відношенні явищсуспільнополітичного життя.
Форми і рівні політичного вибору
Вибірлюдьми політичних орієнтації - одна з центральних тем політичноїсоціології і психології. Розглядаючи виникаючі в даній зв'язку проблеми,доводиться відразу ж контстатіровать, що саме поняття В«вибірВ» далеко несамоочевидно. Його сенс більш-менш ясний, оскільки йдеться про сучаснідемократичних суспільствах, де співіснують і вільно розповсюджуютьсярізні системи політичних поглядів, де положення В«політичної людиниВ»схоже з ситуацією споживача в умовах вільного ринку: він В«купуєВ»ідейний і політичний В«товарВ», найбільш відповідний його вподобанням. Алепро яке В«виборіВ» можна говорити в умовах кріпосної Росії або сталінськогосоціалізму? На перший погляд може здатися, що поняття вибору релевантнотільки певним, досить обмеженим у часі і просторіісторичних ситуацій. Насправді це не так. Навіть в умовах абсолютноїсоціальної та політичної несвободи люди виробляють певнийпсихологічний вибір: людина може інтеріоризувати свою несвободу,перетворити фіксують її соціальні та політичні норми в свою власнуорієнтацію і може внутрішньо відкидати її, навіть якщо у нього немає можливостейвиразити її неприйняття в якихось громадських чи політичних акціях. Вибір втаких випадках виражається в емоційному сприйнятті даної системи відносин, віндивідуальної лінії поведінки в рамках цієї системи. Серед американськихнегрів-рабів були В«дядька ТомиВ», щиро віддані своїм господарям, були й такі,які, ризикуючи життям, тікали у вільні штати. Такі ж психологічні іповедінкові відмінності існували в середовищі російських селян-кріпаків.
Звичайно,поведінку кріпосного, який утік від пана в розбійники або в козаки, важконазвати політичним вибором, але, скажімо, масові бунти, що піднімали селянна збройну боротьбу з владою, - це вже стихійна політична акція.Психологічне спорідненість цих явищ очевидно - в їх основі певнапозиція щодо існуючої системи влади, неприйняття освячує їїпатерналістських ціннісних норм (В«влада від БогаВ», В«ви наші батьки, ми вашідіти В»). Очевидно, також, що це неприйняття може розрізнятися за формами ірівням свого прояву - від прихованих, внутрішніх емоцій (ненависть доносіям влади, відчуження від них) до активного індивідуального абогрупової поведінки. В умовах жорстко репресивної системи протестуючеповедінку доступно в звичайній ситуації лише обмеженому меншостівиділяються за своїм психологічним властивостями індивідів - таким, наприклад,як ті героїчні одиночки, які намагалися боротися проти сталінськогорежиму, а згодом, як дисиденти брежнєвського періоду. В умовахдеспотично організованих суспільних систем латентне неприйняттяпоширене у відносно широких верствах суспільства і проявляється не лише вприховуваних від всіх переживаннях, але і в певних формах комунікативногоповедінки (наприклад, масове слухання В«поганих голосівВ» і В«кухонніВ»політичні дискусії в Радянському Союзі) і культурної творчості, особливо вВ«Сміхової культуриВ», комічно занижують образи носіїв влади (фольклор,політичні анекдоти).
ВЗагалом можна стверджувати, що психологічний суспільно-політичний вибірвідбувається так чи інакше при всіх політичних системах (тобто такихсуспільних відносин, яким властива наявність інститутів влади). Відхарактеру системи та політичної культури залежать можливі форми та рівнітакого вибору. В одних історичних ситуаціях він обмежується прийняттямдисперсних афективних і поведінкових установок, в інших вибором окремихсоціально-політичних цінностей, наприклад, в рамках альтернативи: чи єволя монарха-володаря вищим законом або він повинен сам підкорятися правовимнормам. У цих випадках мають місце доїли предоріентаціонние форми вибору.Вищою її формою є ідентифікуюча орієнтація, яка означає, що людинасвідомо ототожнює себе з якимись системами цінностей, неформальнимиабо інституціоналізованої типами поглядів і політичної поведінки. Дляідентифікації можуть використовуватися як реально існуючі, так іуявні, міфологічні ідейно-політичні системи. Так радянськіВ«Фрондери-шістдесятникиВ» та багато співчуваючі їм громадяни ототожнювали себез міфічним ленінським, сиріч В«справжнімВ», соціалізмом, а їхсупротивники-сталіністи з цілком реальною політичною практикою тоталітаризму.
Суспільно-політичнийвибір характеризується не тільки своїми історично зумовленими формами, але ірівнем проявляється в ньому індивідуальної та групової активності здійснюютьвибір людей. З цієї точки зору його можна оцінювати за двома типами критеріїв.По-перше, за відсутності або наявності творчого компонента в політичномусамовизначенні індивідів і груп: чи здійснюється вибір із уже наявногонабору орієнтації і позицій або доповнюється їх модифікацією, розвитком,внесенням нових елементів. У країнах Заходу 60-80-і роки, а в СРСР і Росіїперебудовний і постперебудовний період були часом бурхливого оновленнястарих і творення нових ідейно-політичних орієнтацій, в якому бралиучасть не тільки політики та ідеологи, а й звичайні громадяни, що зазнавалипотреба у самовизначенні в умовах різко мінливих соціальних ікультурних реалій.
друге,вибір може бути груповим або індивідуальним. У тих випадках, коли індивідтісно пов'язаний психологічно з...
