Зміст
Введення
1. Історія розвиткулікувально-оздоровчого туризму
1.1 Специфіка лікувально-оздоровчоготуризму
2. Наука курортологія
2.1 Курорти та їх типологія
2.2 Загальні принципи організації лікування та оздоровлення на курортах
2.3 Приклади оздоровчих програм,пропонованих на курортах
3. Сучасний лікувально-оздоровчий туризм
Бібліографічний список
Введення
Лікувально-оздоровчий туризм, як вид екологічного туризму,являє собою різновид санаторно-курортного лікування і розглядає організаціюоздоровлення населення з точки зору технології подорожі [1, с.34]. Це досягаєтьсяшляхом формування туристичного продукту, в основі якого закладена лікувальнаабо оздоровча технологія, яка покращує якість життя шляхом повного задоволенняпотреби у відпочинку, оздоровленні та лікуванні з використанням різноманітних складовихприродного комплексу (ландшафт, комфортний клімат, здоровий режим, зміна обстановкита ін) і - таких методів впливу на організм людини як бальнео-, Пелоїдо-,Ландшафт-, талассо-і кліматотерапія.
Лікувально-оздоровчий туризм має ряд відмінних рис.По-перше, перебування на курорті, незалежно від типу останнього і захворювання,повинно бути тривалим, не менше трьох тижнів. Тільки в цьому випадку досягається бажанийоздоровчий ефект. По-друге, лікування на курортах коштує дорого. Хоча останнімчас стали розроблятися порівняно дешеві тури, цей вид туризму розрахованийв основному на заможних клієнтів, які все більше орієнтуються не на стандартнийнабір медичних послуг, а на індивідуальну програму лікування. Ще одна особливістьполягає в тому, що на курорти їдуть люди старшої вікової групи, коли загострюютьсяхронічні хвороби або слабіючий організм не в силах справлятися з щоденнимистресами на роботі і в побуті. Відповідно ці туристи роблять між курортами,спеціалізуються на лікуванні конкретного захворювання, і курортами змішаного типу,які надають загальнозміцнюючу дію на організм і сприяють відновленнюсил.
1. Історія розвитку лікувально-оздоровчого туризму
Подорожі з лікувальними цілями мають давню історію. Ще стародавнігреки та римляни використовували цілющі джерела та місця зі сприятливим кліматомдля того, щоб поправити своє здоров'я. На курорти прибували не тільки хворі,але й здорові люди, що бажали відпочити і володіли для цього достатньо коштів.У Греції славилися Епідавр і Кос, а в Римі знаменитий був світський приморський курортБайі.
Змінювалися часи, але мотивація подорожей залишалася колишньою.Цілющі властивості природних факторів, як і раніше, привертають хворих в курортнімісцевості. Потоки туристів з лікувальними цілями поки не такі численні, як масаохочих відпочити і розважитися, але вони стрімко зростають, розширюється їх географія.
Ще в XVIII століттіПетро I, повернувшись після лікування на закордонних курортах,наказав придворним медикам "шукати в нашій державі ключових вод, якимиможна користуватися від різних хвороб ".
Розвитку курортної справи в Росії багато в чому сприяла діяльністьРосійського бальнеологічного суспільства на Кавказьких мінеральних водах, заснованогов 1863 році відомим лікарем С.А. Смирновим. Велику роботу на Кавказьких мінеральнихводах проробив Ф.А. Баталін, який підбив підсумок передував вивченню мінеральнихджерел і запропонував всебічну характеристику їх стану та перспективи розвитку[2, с.45]. Піддругій половині XIX століття були обстеженілікувально - кліматичні місцевості в Сибіру - Ямаровка і Дарасун. Поступово географіявивчення мінеральних вод розширюється і переходить через Урал до Сибіру. У 1868 роцідослідник Афанасій Бушуєв відкрив мінеральні джерела Охотського моря. Одночасноз лікувальними властивостями мінеральних вод і грязей виявилося сприятливий впливклімату на хворих на Південному березі Криму. Виявилися також цілющі властивості кумису.Мережа здравниць, що використовують природні лікувальні ресурси, поступово розширювалася.Але наукова робота по вивченню природних лікувальних факторів велася переважносилами ентузіастів (Ф.П. Гааз, Ф.А. Баталін, А.П. Нелюбин та ін.)
1.1 Специфіка лікувально-оздоровчого туризму
Контингент відпочиваючих на курортах специфічний.Тут дуже велика частка людей похилого віку та осіб, фізично ослаблених і хворих. Томубільшість курортів відрізняється підвищеною комфортабельністю. Лікування передбачаєпроходження певного курсу процедур, загальна тривалість яких становитьвід 10 до 30 днів. Тому тривалість перебування на курорті набагато вище середньогов туризмі. Це, а також те, що у вартість проживання на курорті входить оплаталікувальних процедур, лікарський контроль, а також підвищена комфортабельність робитькурортний туризм одним з найдорожчих видів.
Останнім часом ринок лікувально-оздоровчоготуризму зазнає зміни. Традиційні курорти стають все більш поліфункціональнимиоздоровчими центрами, розрахованими на широке коло споживачів. У світі зростаєчисло людей, які хочуть підтримувати гарну фізичну форму, і потребуютьвідновних антистресових програм. В основному це люди середнього вікувластиві активному фізичному відпочинку. Крім того, переорієнтування курортів новогосегмент ринку пов'язаний зі скороченням фінансової підтримки муніципалітетів і держави.
Існують різні види курортно-лікувальнихустанов. У Росії основний вид лікувально-профілактичного закладу на курортах- Це санаторій (від лат. Sano - лечу, исцеляю). Невеликі курортні установи- Це лікарні (водо-, грязелікарню), здравниці, пансіонати. Обов'язковою умовоюбудь-якого курортного закладу є наявність медичного персоналу, проведеннялікування та контроль за станом здоров'я [3, с.70].
Бажано, щоб у кожному регіоні булагрупа курортів з різноманітними напрямами лікувального дії, виділенідля місцевого населення, так як для відпочиваючих на курортах, особливо літніх і людейз ослабленим здоров'ям, перебування в інших природних зонах чи часових поясах вимагаєдовгої акліматизації в нових умовах, а також і по поверненню. Це може призвестидо низької ефективності лікування на віддаленому від постійного місця проживання курорті.
2. Наука курортологія
Лікувально оздоровчий туризм передбачає переміщення резидентіві нерезидентів в межах державних кордонів і за межі державних кордонівна термін не менше 20 год і не більше 6 міс. в оздоровчих цілях, цілях профілактикирізних захворювань організму людини. Лікувально-оздоровчий туризм заснованийна курортології.
Курортологія - це наука про природні лікувальні фактори, їх впливіна організм і методи використання в лікувально профілактичних цілях.
Основні розділи курортології:
1. Бальнеологія - розділ курортології, що вивчає лікувальні мінеральніводи, їх походження, фізико-хімічні властивості, вплив на організм при різнихзахворюваннях, що розробляє показання до їх застосування на курортах і в некурортнихумовах.
2. Бальнеотерапія - методи лікування, профілактики і відновленняпорушених функцій організму природними і штучно приготованими мінеральнимиводами на курортах і в некурортних умовах.
3. Грязелікування - метод лікування, профілактики захворювань організмуз використанням пелоїдів, тобто лікувальних грязей різного походження, на курортахі в некурортних умовах.
4. Кліматотерапія - сукупність методів лікування і профілактикизахворювань організму з використанням дозується впливу кліматопогодних факторіві спеціальних кліматопроцедур на організм людини.
5. Курортографія - опис місця розташування і природних умовкурортів і курортних місцевостей з характеристикою їх лікувальних факторів, бальнеотерапевтичних,кліматотерапевтичних та інших умов для лікування і відпочинку.
2.1 Курорти та їх типологія
Курорт - територія, що володіє природними лікувальнимифакторами та необхідними умовами для їх застосування з лікувально профілактичнимицілями.
Курорт - місцевість, що має цінн...
