Особливості методики проведеннязанять з гімнастики з різними контингентами займаються
План
Введення
1. ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ загальнорозвиваючих ВИДАМИ ГІМНАСТИКИ З РІЗНИМИКонтингент
1.1.Формірованіе івдосконалення рухової функції у дітей
шкільного віку
1.2.Обученіегімнастичним вправам дітей шкільного віку
1.3.Обученіегімнастичним вправам дітей шкільного віку
1.3.1.Младшійшкільний вік (7-9 років)
1.3.2.Среднійшкільний вік (10-14 років)
1.3.3.Старшійшкільний вік (15-17 років)
1.4. МЕТОДИКАПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ З ЖІНКАМИ
1.4.1.Значеніегімнастики для осіб середнього, похилого та старшого віку
1.4.2.Содержаніеі форми занять з різними віковими Групами
1.4.3.Навантаження на заняттях і самоконтроль
1. ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТІЙОБЩЕРАЗВІВАЮЩІМІВИДАМИ ГІМНАСТИКИ з різним контингентом
МЕТОДИКАЗаняття гімнастикою В ШКОЛІ
Фізичневиховання в школі здійснюється за допомогою різних засобів, серед якихосновна гімнастика вважається одним з найважливіших. Пояснюється це характернимиособливостями основної гімнастики, які роблять її загальнодоступною іефективним засобом фізичного виховання дітей всіх вікових груп. Вонаспрямована на гармонійний розвиток всіх органів і систем займаються, наполіпшення їх здоров'я і підвищення життєдіяльності, на формування правильноїпостави та рухової функції у школярів.
1.1.Формірованіеі вдосконалення рухової функції у дітей шкільного віку
Руховафункція людини формується під впливом біологічних і педагогічнихфакторів. Біологічний чинник пов'язаний з віковими особливостями дітей тапідлітків, і його вплив на рухову функцію підпорядковується закономірностямвікового розвитку.
Руховийаналізатор у дітей удосконалюється протягом ряду років. Семирічний віквважається переломним періодом - початком становлення довільних рухів івдосконалення координаційних механізмів в центральній нервовій системі.
З 7 до 14 роківвідбувається активний розвиток рухового аналізатора, яке до 13-14 роківдосягає високого рівня, відбувається дозрівання ядра руховогоаналізатора, підвищуються
функціональніможливості кори великих півкуль та нервово-м'язового апарату. Подальшерозвиток функції рухового аналізатора відбувається менш інтенсивно абозовсім призупиняється.
Такожпозначається на формуванні рухової функції явище акселерації.Прискорене зростання поздовжніх ланок в тілі робить істотний вплив нафізичний розвиток, а також на координаційну діяльність підлітків. Цікомпоненти біологічного фактора слід враховувати при, формуваннірухової функції. Рухова зрілість не приходить сама собою з віком.Вона розвивається і вдосконалюється під впливом навколишнього середовища і тіснопов'язана з режимом рухової діяльності. Отже, формування івдосконалення рухової функції можливе шляхом реалізації основнихкомпонентів педагогічного фактора.
Руховафункція у дітей та підлітків проявляється через рухову діяльність, яказалежить від запасу умовно-рефлекторних зв'язків. Чим більшим запасомусловнорефлекторном зв'язків володіє людина, чим різноманітніше ці зв'язки, тимлегше і швидше формуються у нього нові форми рухів. У дітей необхіднорівномірно виховувати всі фізичні якості, акцентуючи увагу навиховання в 7-9 років швидкості виконання одиночних рухів і спритності; в10-12-гнучкості, швидкості та спритності; в 13-14 - швидкісної сили; в 15-16 - силиі витривалості.
Найбільшважливим в навчанні є вміння точно оцінювати свої рухи в просторі,в часі і за ступенем м'язових зусиль.
В«Кожнасвідома робота, - пише П. Ф. Лесгафт, - безсумнівно, вимагає серйозногорозуміння простору і часу та уміння справлятися з цими співвідношення непо книзі, а на ділі В». Для виховання таких умінь використовуються загальнорозвиваючівправи, ходьба, біг, стрибки, метання, вправи в рівновазі, вправи ввисах і упорах, лазіння, акробатичні вправи. При їх виконаннізаймаються повинні зіставляти суб'єктивні відчуття з якісною оцінкою,одержуваної від учителя у вигляді інформації про простір і час, яке вонизатрачають на виконання тих чи інших рухових дій. Терміноваінформація про час, простір і ступеня м'язових зусиль в процесірухової діяльності дає можливість займаються навчитисядиференціювати одержувані відчуття, що дуже важливо для управліннярухами.
Свідомеуправління руховою діяльністю тісно пов'язане з розвитком почуттів, іособливо м'язового почуття. Через органи чуття відбувається сприйняття зовнішньогосвіту, і чим менше розвинені слух, зір та інші почуття, тим більше обмеженадіяльність людини і тим менше він розвинений. Спеціальними дослідженнямивстановлено, що діти, що опанували умінням свідомо керувати своїмирухами в просторі, часі та ступенем додатка м'язових зусиль,успішніше справляються з різними руховими діями, ніж ті, які ненавчалися цьому.
1.2. Навчаннягімнастичним вправам дітей шкільного віку
Формуванняправильної постави - одне з найважливіших завдань фізичного виховання учнів вшколі.
Підправильною поставою розуміють найкраще положення частин тіла людини (голова,тулуб, ноги) для збереження рівноваги і хорошою функціональної діяльностівсіх органів і систем в різних положеннях і рухах, коли він стоїть,сидить, ходіт.Правільная постава надає сприятливу дію на роботусерцево-судинної і дихальної систем, рухового апарату та центральноїнервової системи. Хороший фізичний розвиток та повноцінне здоров'я можливітільки при правильній поставі. Існуєтісний взаємозв'язок між фізичним і естетичним вихованням дітей шкільного віку. Цей зв'язок проявляється повно в прагненні до краси і гармонійномурозвитку тіла, які можливітільки при правильній поставі.
В«Прагнення докрасі тіла, - пише професор В. В. Гориневский, - стбль ж зрозуміло, якпрагнення до краси мови, красі стилю,як взагалі все прагнення людини до прекрасного В».
Для формування правильної постави і усунення її дефектівнеобхідно рівномірно розвивати м'язи всього тіла, акцентуючи увагу нарозвитку статичної сили м'язів спини, черевногопреса і плечового пояса, а також на розвитку і рухливості хребта.
Дослідженнями встановлено, що гармонійний розвиток м'язіввсього тіла лише передумова для формування правильної постави. Постава - церефлекс пози, для утворення якого необхіднаспеціальна робота, спрямована на виховання вміння приймати позу правильної постави, а такожзберігати її тривалий час сидячи, стоячи і при ходьбі. Необхідно також навчитидітей управляти цією позою, тобто вміти оцінювати положення різних частин тіла в просторі (голови,тулуба і ніг).
Починати навчання слід з постановки голови і плечового пояса.Від правильного положення голови в силу дії шийно-тонічних рефлексівзалежить розподіл тонусу м'язів, що утримуютьтулуб і голову.
Далі слід звернути увагу на положення тулуба і ніг.На цій стадії слід домогтися, щоб учні могли самостійнобезпомилково приймати правильне положення тіла. З цією метою застосовуються вправи навідчуття правильної постави.
Подальша робота по формуванню правильної постави полягаєв закріпленні і стабілізації навику правильної постави.
Характерні ознаки постави. Одним з важливих характернихознак постави є взаємне розташування частин тіла (голови,тулуба і ніг) у сагітальній площині.
Як відомо, поздовжньою віссю частини тіла прийнято вважати лінію,сполучає центри суглобів або середини поперечних осейсуглобів. Отже, поздовжньою віссю гомілки вважається лінія, що з'єднує центриколінного і гомілковостопного суглобів; стегна - лінія, що з'єднує центритазостегнових і колінних суглобів; тулуба - лінія, що з'єднує серединипоперечних осей тазостегнових і плечових суглобів, а голови і шиї - лінія, що з'єднує середину поперечних осей плечовихсуглобів і голови, поперечна вісьякої проходить на рівні середини верхнього...
