Контрольна робота
На тему: В«Загальні засадитеорії і методики фізичного виховання В»
Основні поняття теорії та фізичного виховання
Для вивчення питань теорії і практики фізичної культури великезначення має правильне розуміння основних понять. Їх по можливості чіткеі суворе визначення є однією з найважливіших проблем теорії фізичноїкультури, яка є відносно молодою і остаточно несформувалася областю знань. У таких умовах гранична точністьуявлень про той чи інший терміні дозволяє полегшити обговорення і розумінняпроблем, допомогти глибше проникнути в їх сутність. Оволодіння поняттямисприяє конкретизації думки, полегшує спілкування і взаєморозуміння.
Найбільш широким, збірним і багатогранним є поняттяВ«Фізична культураВ». Для більш глибокого і правильного уявлення прозмісті цього поняття його доцільно порівняти з терміном В«культураВ»,який з'явився в період виникнення людського суспільства і був пов'язаний зтакими поняттями, як В«обробітокВ», В«обробкаВ», В«вихованняВ», В«розвитокВ»,В«ШануванняВ». М.В. Видрін (1999) виділяє наступні, найбільш близькі длятеорії фізичної культури визначення культури:
- культура - це міра і спосіб розвитку людини;
- культура - це якісна характеристика діяльностічоло-століття і суспільства;
- культура - це процес і результат зберігання, освоєння,розвитку і поширення матеріальних і духовних цінностей. Кожне з перерахованихвизначень може бути взято за основу при розгляді поняття В«фізичнакультура В».
У процесі розвитку культури її найважливішими складовими стали таківиди діяльності, які спеціально спрямовані на вдосконалення самогосебе, на перетворення власної природи. Саме до таких компонентівкультури відноситься фізична культура.
Сферу фізичної культури характеризує ряд властивих тільки їйознак, які прийнято об'єднувати в 3 групи:
• активна рухова діяльністьлюдини. Причому, не будь-яка, а лише організована таким чином, щобформувалися життєво важливі рухові вміння і навички, забезпечувалося вдосконаленняприродних властивостей організму, підвищувалася фізична працездатність,зміцнювалося здоров'я. Основним засобом вирішення цих завдань є фізичнівправи.
• позитивні зміни вфізичному стані людини - підвищення його працездатності, рівнярозвитку морфо-функціональних властивостей організму, кількості та якостіосвоєних життєво важливих умінь і навичок виконання вправ, поліпшенняпоказників здоров'я. Результатом повноцінного використання фізичноїкультури є досягнення людьми фізичної досконалості.
• комплекс матеріальних ідуховних цінностей, створених у суспільстві для задоволення потреби вефективному удосконаленні фізичних можливостей людини. До такихцінностей слід віднести різні види гімнастики, спортивні ігри, комплексивправ, наукові знання, методику виконання вправ, матеріально-технічніумови та ін
Таким чином, ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА - вид культурилюдини і суспільства. Це діяльність і соціально значущі результати по створеннюфізичної готовності людей до життя; це, з одного боку, специфічнийпрогрес, а з іншого, - результат людської діяльності, а також засіб іспосіб фізичної досконалості (В.М. Видрін, 1999).
Отже, фізичну культуру слід розглядати як особливий рід культурноїдіяльності, результати якої корисні для суспільства й особистості. У соціальнійжиття в системі освіти, виховання, у сфері організації праці,повсякденного побуту, здорового відпочинку фізична культура проявляє своє виховне,освітнє, оздоровче, економічний і загальнокультурний значення,сприяє виникненню такого соціального течії, як фізкультурний рух.
фізкультурного руху - цесоціальне перебіг (як самодіяльне, так і організоване), в руслі якогорозгортається спільна діяльність людей по використанню, поширенню,примноження цінностей фізичної культури. (А.А. Ісаєв)
В даний час громадські фізкультурні рухи набуваютьвсе більшого розмаху у багатьох країнах, хоча мають свої національні тарегіональні особливості. Прикладами фізкультурних течій можуть бути В«Спорт длявсіх В»,В« Фітнес-мувмент В»,В« Активна Австралія В»та ін
Особливу увагу слід приділити поняттю В«фізичне вихованняВ».Формування знань, умінь і навичок цілеспрямованого і ефективноговикористання засобів фізичної культури здійснюється саме в процесіфізичного виховання. Отже, цей процес виступає як діяльнасторона фізичної культури, завдяки якій відбувається перетворення цінностейфізичної культури в особисте надбання людини. Це знаходить своє відображення вполіпшення здоров'я, підвищення рівня розвитку фізичних якостей, руховоїпідготовленості, більш гармонійному розвитку і т.п.
Нерідко фізичне виховання характеризують в якості однієї зчастин фізичної культури. Таке трактування співвідношень двох понять не позбавленасенсу, але, на думку багатьох авторів недостатня, коректна (Л.П. Матвєєв,Б.А. Ашмарин, Ж.К. Холодов, А.А. Ісаєв). Точніше кажучи,фізичне виховання є по відношенню до фізичної культури не стількичастиною, скільки однією з основних форм функціонування в суспільстві, а самепедагогічно організованим процесом передачі і засвоєння її цінностей врамках системи освіти. Фізичному вихованню притаманне всі ознакипедагогічного процесу, а саме: провідна роль педагога-фахівця,організація діяльності вихователя і виховуваних відповідно додидактичними та педагогічними ознаками, спрямованість діяльності навирішення завдань освіти і виховання, побудова занять відповідно дозакономірностями розвитку людини і т.д. Необхідно позначити, що фізичнавиховання відрізняється від інших видів виховання тим, що в його основі лежитьпроцес, що забезпечує навчання рухам (руховим діям) івиховання фізичних якостей.
Звідси, ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ - це педагогічний процес,спрямований на формування здорового, фізично досконалого, соціальноактивної людини, що включає в себе навчання рухам (руховимдіям) і виховання (управлінні розвитком) фізичних якостей. (Ж.К. Холодов).
Або, ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ (в широкому сенсі слова)
- це вид виховноїдіяльності, специфічною особливістю якої є управління процесомвикористання засобів фізичної культури з метою сприяння гармонійномурозвитку людини (В.П. Лук'яненко).
Поряд з терміном В«фізичне вихованняВ» застосовують термін В«фізичнапідготовка В». По суті вони мають аналогічний сенс, але другим терміномкористуються тоді, коли хочуть підкреслити прикладну спрямованість фізичноговиховання по відношенню до трудової або іншої діяльності.
Джерела теорії і методики фізичного виховання
Джерелами виникнення і розвитку теорії та методики фізичноїкультури є (Б.А. Ашмарин):
- практика суспільного життя. Потреба суспільства в добрепідготовлених людях викликала прагнення пізнати закономірності фізичноговиховання і на їх основі будувати систему управління фізичною досконалістюлюдини;
- практика фізичного виховання. Саме в ній перевіряться нажиттєвість всі теоретичні положення, можуть народжуватися оригінальні ідеї,спонукають теорії і методики фізичного виховання в розробці новихположень;
- прогресивні ідеї про зміст і шляхи вихованнягармонійно розвиненої особистості, які висловлювалися філософами, педагогами,лікарями різних епох і країн;
- постанова уряду про стан і шляхиудосконалення фізичної культури в країні;
- результати досліджень як в області теорії фізичноїкультури, так і суміжних дисциплінах.
Соціальна (суспільна) потреба визначити загальні цілі, конкретнізавдання і засоби фізичної підготовки людей до життя виникла в ході розвиткулюдини і суспільного виробництва. На перших порах розвитку людськогосуспільства всі ці питання вирішувалися інтуїтивно, стихійно, або тільки на основіпрямої передачі і освоєння досвіду попередніх поколінь. Пізніше, по міріускладнення та розвитку суспільних вимог до фізичної підготовленостілюдей, з'являютьс...
