ЗМІСТ
ВСТУП
1. СТРУКТУРАСИЛОВИЙ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ЮНИХ БОРЦІВ 16-18 РОКІВ
2. МЕТОДИСИЛОВИЙ ПІДГОТОВКИ
3. МЕТОДИКАШвидкісно-силова підготовка юних борців
4. МЕТОДИКАНАВЧАННЯ І ТРЕНУВАННЯ
4.1.Швидкісно-силова підготовка в боротьбі
4.2. Силовапідготовка борця
5. ОСНОВИ МЕТОДИКИШвидкісно-силова підготовка БОРЦІВ
ВИСНОВОК
СПИСОКЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Актуальність. Боротьба виникла в період первіснообщинного ладу. Вона зародиласяяк один з основних засобів єдиноборства первісних людей за своє існування.Людині доводилося відстоювати уподобаний ділянку землі, річки, озера, спіймануптицю або вбитого звіра. Пізніше боротьба втратила таку вузьку, утилітарну спрямованістьі перетворилася на комплекс осмислених технічних дій, ставала самобутнімзасобом фізичного виховання.
Боротьба знаходила широке застосування на Русі не тільки у військовій справі. Боротьба,як форма розваги і прояву сили і мужності, була дуже популярна серед росіянлюдей. Їй відводилося велике місце на всіх святах і гуляннях. Про боротьбу складенобагато прислів'їв, приказок, билин. Особливо характерна прислів'я В«Без борця немає вінцяВ»,показує, що в давні часи у наших предків всяке гуляння, ігри, народнезбори кінчалися звичайно улюбленої всіма шанованої молодечої забавою.
Офіційною датою виникнення греко-римської боротьби в Росії прийнято вважати1895 рік, і пов'язана з іменами діячів аматорського спорту В.Ф.Краевскім і В.А.Питлясінскім.
Перший чемпіонат Росії по греко-римській боротьбі був проведений в Петербурзіу 1897 році. У ньому брали участь вісім борців. Сім - з Петербурга, один - з Риги.Першим чемпіоном Росії став Олександр Шмелінг (м. Петербург). У наступному 1898році було розіграно другу першість країни серед аматорів. Але звання чемпіонаРосії присуджено не було, так як сутичка між А. Шмелінг і Г. Гаккеншмідтзакінчилася внічию.
Третій аматорський чемпіонат Росії відбувся в 1899 році. У фіналі зновузустрілися Шмелінг і Гаккеншмидт. У першій сутичці між ними визначався переможецьпопередньої першості. На 26-й хвилині чистої перемоги добився Гаккеншмидт. Черезкілька днів, борці зустрілися знову. Поклавши вдруге на лопатки Шмелінга, на46-й хвилині Гаккеншмидт став чемпіоном Росії і в 1899 році. У цих 3-х аматорськихчемпіонатах боротьба проводилася за коловою системою без поділу учасників навагові категорії. Надалі до Жовтневої Революції 1917 року було проведеноще чотири чемпіонату Росії в 4-х і 5-ти вагових категоріях у 1913 і 1914 рокахв Ризі. У 1915 році - у Петрограді та Москві.
У 1898 р. у Відні (Австрія) відбувся перший чемпіонат Європи з греко-римськоїборотьби серед аматорів. Брало участь 11 спортсменів з 3-х країн: Австрії, Німеччиниі Росії. Змагання проходили без поділу на вагові категорії. Першим чемпіономЄвропи став борець з Росії Георг Гаккеншмідт.
На міжнародну олімпійську арену російські борці вийшли в 1908 році. НаIV Олімпійських іграх в Лондоні МиколаОрлов (до 66 кг) та Олександр Петров (важка вага) вперше завоювали срібні медалі.Важковаговик Олександр Петров поступився угорцю Ріхарду Вейц, що став олімпійським чемпіоном,а легковаговик Микола Орлов в рівній сутичці програв італійцеві Енріко Порро, що завоювавзолоту медаль. На V Олімпійськихіграх 1912 року в Стокгольмі (Швеція) російський борець Мартін Клейн у фіналі по балампереміг чемпіона світу 1911 Альфреда Асікайнена і завоював срібну медаль.Зустріч тривала 10 годин 15 хвилин і увійшла в історію спортивної боротьби як прикладнадзвичайною витривалості, сили волі та стійкості.
Всі вищенаведені фактори обумовлюють актуальність і значимістьтематики роботи на сучасному етапі, спрямованої на глибоке і всебічневивчення викладається питання.
Метою даної роботи є систематизація, накопичення і закріпленнязнань про силовій підготовці юних борців.
1.СТРУКТУРА СИЛОВИЙ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ЮНИХ БОРЦІВ 16-18 РОКІВ
У процесі підготовки юних борців надзвичайно важливе значення надається різнобічноїфізичної підготовленості, гармонійному розвитку основних рухових якостей.Чим вище рівень розвитку рухових якостей і різнобічна фізична підготовленістьборця, тим більшими потенційними можливостями розташовує спортсмен в оволодіннібагатоманітними і складними елементами техніки і тактики.
У навчально-тренувальному процесі особлива увага повинна приділятися силовій підготовціюних борців. Тренеру часто буває необхідно уточнити рівень і характер силовоїпідготовленості борців. Потрібно визначити ті м'язові групи, які несутьосновне функціональне навантаження при виконанні основних рухових дій,і ті, по яким можна найбільш правильно судити про силової підготовленості борця.Вивчення цих м'язових груп дозволить правильно вибирати найбільш ефективні засобиі методи для виховання м'язової сили.
Подібні дослідження були проведені на прикладі борців високого класу (Е.Г. Мартиросов, 1965, 1968; Б. М. Рибалко, 1967).
Вимірювалася сила в згинальних і розгинальних рухах плеча, передпліччя,тулуба, стегна, гомілки та стопи методом полідінамометріі (А. В. Коробков зі співавторами,1963). Використовувався ретельно відтаровані динамометр з індикатором годинниковоготипу (точність вимірювань 250 В°). Випробуваним пропонувалися три спроби, з якихбрався кращий показник. Всі вимірювання проводилися в один і той же час - в періодпідготовки до відповідальних змагань. У групу випробовуваних були включені борці(Класичного стилю) I спортивногорозряду у віці від 16 до 18 років. Отриманий цифровий матеріал був оброблений методомфакторного аналізу (Нагтап, 1964, і ін). Обчислювальні роботи виконані на ЕОМВ«Мінськ-22В» кандидатом педагогічних наук. Ю. Смирновим.
Дослідження показали, що найбільш сильними м'язовими групами у юних борцівє розгиначі стегна, тулуба, гомілки і підошовні згиначі стопи. Прицьому найбільші величини сили були притаманні великим м'язовим групам. Аналогічнідані отримані Е. Г. Мартіросова (1965) і Б. М. Рибалко (1966) у дорослих борціврізної кваліфікації.
Для найбільш повного уявлення про силової підготовленості борців 16-18років необхідно виміряти силу можливо більшої кількості м'язових груп. Однак дляцього потрібно багато часу. У зв'язку з цим доцільно з безлічі м'язовихгруп виділити найбільш інформативні, за якими можна з найбільшою ймовірністюоцінювати рівень силової підготовленості кожного спортсмена.
Спеціальна спрямованість силової підготовки кваліфікованих спортсменів- Це розвиток сили м'язів, що несуть основне навантаження при виконанні спеціалізованимивправи, одночасно з іншим ведучим руховим якістю при збереженніструктури цієї вправи.
Дослідження В. М. Дьячкова (1961) дозволили виділити провідні руховіякості спортсменів різної спеціалізації. Прояв цих якостей і режим діяльностіорганізму в цілому дали можливість розділити всі види спорту на чотири основнігрупи:
1. Група видів спорту швидкісно-силового характеру, що відрізняються максимальноюінтенсивністю (потужністю) робочих зусиль (легкоатлетичні стрибки і метання, спринту всіх видах спорту).
2. Група видів спорту, що характеризуються переважним проявом витривалості(Біг на середні, довгі та наддовгі дистанції, лижні гонки, шосейні гонкина велосипеді, спортивна ходьба і т. д.).
3. Група видів спорту, що характеризуються високим рівнем розвитку спритностіі точності виконання рухів по суворо визначеній програмі (спортивна і художнягімнастика, акробатика, фігурне катання на ковзанах, стрибки у воду).
4. Група видів спорту, що характеризуються комплексним проявом руховихякостей (бокс, боротьба, фехтування, спортивні ігри).
Такий поділ видів спорту за принципом провідного рухового якостіі дозволяє визначити спрямованість спеціальної силової підготовки в окремих,споріднених за характером, видах спорту.
Спеціальна силова підготовка в групі видів спорту швидкісно-силового характерувідрізняється переважним вихован...
