Курсова робота
За легкої атлетики
На тему: В«СИСТЕМАПідготовки легкоатлетів В»
2009р.
Введення
Метою роботи є система підготовки легкоатлетів. Актуальністьобраної теми полягає в тому, що підготовка легкоатлета - багатогранний іскладний педагогічний процес, що складається з трьох взаємопов'язаних компонентів:навчання, тренування і виховання, мета якого - забезпечити розвиток івдосконалення знань, умінь, рухових навичок і якостей, необхіднихдля оволодіння технікою легкоатлетичних вправ і досягненняпередбачених планом і програмою результатів.
Підготовчий період має наступні завдання: підвищеннязагальної фізичної підготовленості; розвиток рухових якостей для обраноговиду спорту; оволодіння технікою; освоєння елементів тактики; вихованняморально-вольових якостей; підвищення рівня теоретичної підготовленості.
Виходячи з мети, формуються завдання курсової роботи:
1. Засоби та методи підготовки в легкій атлетиці;
2. Основні принципи підготовки легкоатлета;
3. Види підготовки легкоатлеата;
4. Завдання підготовчого періоду;
5. Методи передзмагальної підготовки у бігунів;
6. Методика бігу на середні, довгі та короткі дистанції;
7. Організація тренувань;
8. Планування тренувальних занять передзмаганнями.
Джерелами інформації для вирішення перерахованих вище завданьє збірники наукових праць, монографії, періодична література.
1. Засоби та методи підготовки в легкій атлетиці
У процесі багаторічних занять легкоатлет, як і будь-якийінший спортсмен, проходить технічну, фізичну, тактичну, теоретичнуі морально-вольову підготовку.
На першому етапі підготовки основна увага приділяєтьсянавчання техніці легкоатлетичних вправ. На другому - поряд з навчанням(Приблизно в рівній мірі) велике місце відводиться тренуванні, розвиткуфізичних (рухових) якостей: сили, швидкості, витривалості, гнучкості,спритності. На третьому етапі головним завданням стає розвиток руховихякостей.
Основний засіб навчання та тренування легкоатлета - церізні фізичні вправи, допоміжні - слово і показ. У практицішироко використовуються п'ять видів вправ. Основні вправи - цевправи, які підлягають вивченню або в яких спеціалізується той чиінший легкоатлет. Підвідні - сприяють більш ефективному опануваннютехнікою основних вправ. Загальнорозвиваючі - за допомогою яких досягаєтьсягармонійний розвиток всіх органів і систем спортсмена. Спеціальні -вправи, спрямовані переважно на розвиток і вдосконаленнярухових якостей і навичок (техніки), специфічних для того чи іншого видулегкої атлетики. І, нарешті, допоміжні - не мають, здавалося б, прямоговідношення до основних легкоатлетичним вправам, але відіграють важливу роль Вонисприяють різнобічної фізичної підготовки, більш раціональному відпочинку,в першу чергу нервової системи, більш ефективному розслабленню і т. п. До нихвідносяться різні види спорту: гімнастика, лижі, плавання, спортивні ігри, атакож ті види легкої атлетики, в яких даний спортсмен не спеціалізується.
Застосування одних і тих же засобів може здійснюватисяпо-різному. В залежності від цього кажуть про те чи іншому методі навчання абометоді тренування.
У процесі підготовки легкоатлета практично використовуютьсявсі основні методи, але характер їх застосування - послідовність, обсяг,інтенсивність і т.п. - Змінюється в залежності від етапу, від того, спрямованеосновну увагу на навчання або на тренування.
Оскільки підготовка легкоатлета починається з навчання,спочатку використовується метод пояснення техніки вправ. Пояснення повиннобути коротким, образним і стосуватися суті досліджуваного вправи.
Пояснення супроводжується показом вправи вчителем(Тренером) або одним з найбільш підготовлених займаються, демонстрацієюнаочних посібників - фотознімків, кинограмм, малюнків. Корисно використаннякінокольцовок і короткометражних фільмів. Причому особливий ефект досягається втих випадках, коли кіноматеріали демонструють в уповільненому темпі, із затримкоюстрічки в потрібних місцях, з поверненням і повторним показом окремих кадрів, наяких відображені найбільш важливі і важко засвоювані елементи рухів.
Визначаючи, які кошти і методи підготовки требазастосувати на шкільному уроці або секційних заняттях з дітьми різноговіку, вчитель має виходити насамперед із вікових особливостей своїхучнів. Для учнів молодших класів більше підходить метод показу -наочність. Ось чому від учителя фізкультури потрібне вміння зразководемонструвати техніку тих чи інших видів легкої атлетики, загальнорозвиваючі іспеціальні вправи. Для школярів старших класів велике значеннянабуває метод пояснення. Чим учні молодше і технічно меншпідготовлені, тим коротше, простіше, образніше повинне бути пояснення і більш частимі чітким показ.
При навчанні техніці легкоатлетичних вправ (а вНадалі і при її вдосконаленні) використовують цілісний і розчленованийметоди.
Цілісний метод полягає у виконанні всього вправиабо його основної частини. Такі вправи, як гладкий біг, стрибки в довжину і увисоту з розбігу, особливо найпростішими способами, вивчаються, як правило, вцілому. Вивчати їх по частинах (розчленованим методом) просто неможливо. В«БіговіВ»руху рук стоячи на місці - це не біг, так само як розбіг без відштовхування -не стрибок. Техніку метання малого м'яча, гранати, списа і штовхання ядра тежвивчають цілісним методом. Однак спочатку виконується головна частинаперерахованих вправ - викидання або виштовхування снаряда з місця.
Такі складні у технічному відношенні види легкоїатлетики, як метання молота і стрибки з жердиною, з самого початку вивчаютьсярозчленованим методом. Спробувати розкрутити і випустити молот можна, але новачковізробити це технічно правильно неможливо. Те ж відноситься і до навчаннятехніці стрибка з жердиною, бар'єрного бігу. Навчання по частинах широко застосовуєтьсяі в інших видах легкої атлетики, але на подальших етапах підготовки.
У тренуванні легкоатлета широко використовують рівномірнийметод, який характеризується виконанням вправ з порівнянооднаковою інтенсивністю протягом усього заняття (уроку) і зазвичайзастосовується при навчанні і тренуванні в циклічних видах легкої атлетики -ходьбі і бігу.
Змінний метод характеризується чергуваннямінтенсивності зусиль. В одних випадках вправи виконуються легко, без значнихнапруг, в інших - з підвищеною швидкістю, з великим фізичним зусиллям.При цьому чіткого, суворо встановленого порядку в чергуванні зусиль немає.
Методи, при яких заздалегідь намічається певнийпорядок чергувань зусиль і відпочинку, називаються інтервальними і повторним. Вониблизькі один до іншого, але, як правило, на другому і третьому етапах підготовки,особливо при повторному методі, інтервали для відпочинку бувають тривалими,забезпечують відновлення сил займаються до рівня, близького довихідного.
Контрольний і змагальний методи служать для перевіркирезультатів, досягнутих в результаті підготовки, для показу максимально можливихдосягнень в умовах спортивної боротьби з суперниками.
Крім методів навчання і тренування існують і методиорганізації роботи учнів. На уроках фізичної культури вчитель, маючи справу звеликою кількістю дітей, користується переважно фронтальним (всіодночасно), груповим (послідовно, групами) і потоковим (один заіншим) методами навчання. Це підвищує щільність уроку, а отже, і йогоінтенсивність. Особливо велику роль відіграють ці методи на перших етапахнавчання. В подальшому може застосовуватися і індивідуальний метод, якийнабуває особливого значення на етапі спортивного вдосконалення.
Вибір того чи іншого методу залежить від характеру,змісту уроку. Природно, що при виконанні підвідних вправ навступному уроці головним методом буде фронтальний, на уроках, присвяченихвдосконаленню в тих чи інших видах легкої атлетики, - груповий таіндивідуальний, а на контрольному уроці - змагальний метод....
