Міністерство освіти і наукиУкраїни
Гуманітарний університет
Запорізький інститут державногоі муніципального управління
Реферат
Розвиток фізичної культури вСередньовіччя
Запоріжжя 2006
Введення
Середні віки охоплюютьперіод з кінця V до XVII століття, коли феодалізм був основним суспільним ладомв найбільш розвинених районах. В різний час в різних частинах світу народиприйшли до нових форм фізичної культури. Ці форми відповідали їхЗмінити спосіб життя і суспільного ладу.
В Китаї, Індії, Японії,де велику роль грали традиції, не відмовилися від старих форм фізичноїкультури, а просто змінили їх. Зовсім інше становище склалося натериторії колишньої Римської імперії, де перетворення рабовласницькоїформації супроводжувалося катастрофічними потрясіннями. Існували тамінститути античної фізичної культури вступили в протиріччя з інтересамиставав суспільства. У Візантії були відроджені атлетичні змагання,змагання на колісницях, спостерігалося захоплення кінним поло, яке булозапозичене у персів.
Різні суспільніпотреби, умови, місцеві звичаї створили строкате різноманіття формфізичної культури. Однак через суспільного ладу фізична культура всебільше ставала класової. Відокремлювалися норми ігор і спортивні заняття, взв'язку з васальними відносинами, відмінностями в життя міського і сільськогонаселення. Найбільш сильно фізична культура правлячого класу розвинулася там,де для утримання влади від правителя потрібні великі фізичні здібності.Велику роль у розвитку феодальних форм фізичної культури грали такожрізні світові релігії.
Розглянемо більш докладнопитання розвитку фізичної культури в Середньовіччі, як в Європі, так і вАзії.
1 Розвиток фізичної культури всередньовічній Європі
-->b>
Фізична культураявляє собою суспільне явище, тісно пов'язане з економікою,культурою, суспільно-політичним ладом, станом охорони здоров'я,вихованням людей.
Заняття фізичнимивправами мають величезне виховне значення - сприяють зміцненнюдисципліни, підвищенню почуття відповідальності, розвитку наполегливості удосягненні поставленої мети.
Фізична культураявляє собою складне суспільне явище, яке не обмежене рішеннямзавдань фізичного розвитку, а виконує і інші соціальні функції суспільства вобласті моралі, виховання, етики.
Одночасно з розпадомЗахідної Римської імперії порушилося досить розвинуте суспільний поділпраці в античному світі, були знищені відносини, пов'язані з виробництвомтоварів і їх обміном.
Основою новихдержавних утворень, які включили в себе вторглися варварів і корінненаселення, стало натуральне господарство. Колишні класичні галузі культурипоступово відмирали, а традиції варварів у видозміненій формі виявилисяпристосованими до нових суспільних відносин.
Ідеалом людини вантичному полісі був багатосторонньо розвинута людина. Значне місце середрис гармонійно розвиненої, активної особистості відводилося фізичним даним. Нормиоцінки фізичного гарту, видовищність і емоційні потреби грали такуважливу роль у суспільстві, що її не могла ігнорувати і політика.
Однак ідеалсередньовічної людини, що складався одночасно з формуванням феодальнихвідносин, був нескінченно далекий від античного ідеалу. Якщо говорити взагалі проідеалі людини у фізичному сенсі, що відноситься до середньовічного періодухристиянства, то в цьому випадку слід виходити з ідеалу тіла розп'ятогоХриста, змученого стражданнями в ім'я спасіння людського роду. Це був несимвол фізичної сили, сили гармонійно розвиненої людини, перед якимсхилялися, а гротескні мощі потойбічного істоти.
Таким чином, ідеаломлюдини середньовічного світу став святий образ аскетичного ченця, що ніс насвоєму чолі відображення страждань в ім'я порятунку душі.
Тим не менш, весь періодСередніх століть цілком не уявляв, та й не міг представляти собою застою врозвитку фізичної культури людей. Безсумнівно, були такі області - способивеслування, шкільне фізичне виховання, система регулярних змагань, дерезультати древніх століть перевершити не вдалося.
Виходячи за рамкиєвропейського егоцентризму і характерного для нього обмеженого підходу, можнаконстатувати, що в цілому фізична культура в цей період означалапевний крок вперед навіть порівняно з фізичною культуроюрабовласницьких полісів.
Історія фізичноїкультури епохи середніх віків мала дві найбільш помітні характерні риси.Одна з них полягала в тому, що поряд з пануючими класами народпродовжував розвивати свою систему гімнастичних вправ і звичаї.
Інша характерна рисаполягала в тому, що, незважаючи на відносно обмежені рамки фізичноїкультури, елементи руху придбали такі своєрідні стилізовані форми,які, звільнившись від елементів ритуального характеру, склали основурозвитку сучасного європейського спорту.
Фізична культурафеодалів не обмежувалася одними лицарськими турнірами. Поверталися зхрестових походів лицарі поширили по всій Європі кінне поло. Поряд збагатоденної полюванням при дворах сюзеренів і в околицях замків частоорганізовували змагання зі стрибків, бігу, боротьбі і метання.
Під час другого розквітулицарства в XV столітті, поряд з чинними хороводами, все більшу популярністьзавойовував запозичений у народу парний танець з притупуванням і стрибками, якийотримав остаточне закріплення в практиці трубадурів. Протилежні паридвох форм рухів, повільне-швидке, парне-роздільне, кроком зі стрибками,послужили також зразком для основ європейського парного танцю.
У другій половинісередніх століть були створені також умови для відродження шкільного фізичноговиховання.
Великий і різноманітнийдосвід був накопичений щодо використання системи рухів в областіфізичної культури. Більшість гімнастичних вправ звільнилося від тієїпервинної ролі, яку вони грали у військовій підготовці.
Наприклад, фехтуванняіснувало не тільки як засіб знешкодження супротивника, але і яквидовище, під час якого демонструвалися прийоми, що уособлювали перемогу надсупротивником. Не випадково з підручників фехтування поступово зникалозображення пробитого тіла і стікає крові.
Міста все більшпристосовували змагання по боротьбі, метання, змагання наїзників і гри вм'яч до свого вигляду і підпорядковували їх правилам. Вони відкривали простір для розвиткуособистості і тим самим для зародження в спорті нової течії, що базується надосягненні високих результатів.
Однак фізичнакультура у своєму розвитку повинна була пройти дуже довгий, повний несподіванихспадів і труднощів шлях від розважального проведення часу в епохуРенесансу до організованого і свідомого участі в змаганнях, віднайпростіших рухливих ігор до цілеспрямованих командних змагань іінстітуірованного фізичного виховання.
Таким чином, головнітечії епохи Реформації частково сприяли подальшій гуманізаціїфізичної культури, однак вони не були співзвучні генеральному напрямку їїрозвитку. Найбільш видні представники реформізму визнавали роль фізичноїкультури, яку вона грала в боротьбі проти "інертності", в областівійськової підготовки, її оздоровчу роль.
Однак у більшості зних фізкультура асоціювалася з позбавленою будь-якого сенсу, супроводжуваласярозпустою полюванням, басейнами, часто виконували роль публічних будинків,маніакальним прагненням до дуелі, з натовпом, ганяються за м'ячем івитоптують посіви, і тому вони виступали проти неї.
Як заняття, які спонукаютьдо розпусти, були заборонені футбол, плавання і навіть ванні, котрі мали дознемозі. З розвитком фізичної культури в більш тривалій перспективі вони булипов'язані остільки, оскільки значною мірою сприяли ліквідаціїчернечих закладів, які сповідували ідею про катування тіла, а з іншого боку,сприяли створенню системи фізичного виховання в школах та обгрунтуваннютеорії фізичного виховання в буржуазному розумінні цього слова.
2 Розвиток фізичної культури все...
