Слов'янськийдержавний педагогічний університет
Факультетфізичного виховання
КуриськоНаталія Олександрівна
розвитку інвалідностіСПОРТУ В УКРАЇНІ
Науковий керівник - Пристинський В . Н.
кандидат педагогічних наук,
доцент кафедри теоретичних, методичних основ
фізичного виховання та реабілітації
Актуальність. Проблемаінвалідності розглядалася здавна. Про неї існують згадки вдокументальних відомостях, що датуються ще XVIII століттям. Данапроблема залишається надзвичайно актуальною і в наш час.
Заданими літературних джерел відомо, що 10% населення світу (і близько 5,3% населенняУкраїни) мають ту чи іншу форму інвалідності.
Внаслідокекологічних катастроф, воєн, кримінальної обстановки, різних захворювань,травм і каліцтв, отриманих на виробництві та в побуті, а так само внаслідокчисленних автомобільних аварій, щорічно приблизно на 200 тисячзбільшується число інвалідів. Наприклад, за статистичними даними в Україніінвалідів-колясочників налічується до 30 тисяч [10].
Дожаль, інвалідністьлюдини обмежується не тільки його власними фізичними бар'єрами, алетакож бар'єрами у свідомості багатьох інших людей відносяться до проблеми інвалідності, як до В«соціальної проблемиВ».
Відомо, що одним з головних орієнтирів усоціальній сфері сучасного суспільства є здоров'я людини. Здоровийспосіб життя є визначальним чинником забезпечує тривалість активноїжиття особистості, визначає соціальне, біологічне та психічне благополуччягромадян. Людина, що опинився в стані інвалідності, не може змінити світ. Йомунеобхідно докласти колосальних зусиль, до того, щоб пристосуватися досформованим умовам, навчиться жити повноцінним життям і брати активнуучасть у всіх сферах життя людського суспільства [1, 2, 3].
Важливою віхою в розвиткуданої проблеми було те, що в 1992 році Організацією Об'єднаних Націй бувзаснований Всесвітній день інвалідів, який відзначається 3 грудня. На жаль, восновному тільки в цей день ми згадуємо про те, що існує ще В«паралельнийсвіт В»- світ інвалідів. Щорічно в цей день міжнародна спільнота закликає В«... Сприяти глибокому розумінню проблем інвалідності та мобілізаціїпідтримки гідності, прав і благополуччя людей, що мають статус людини зобмеженими можливостями В».
Для того щоб вдійсності слова не розходилися зі справами, населення планети, в першучергу має усвідомити наявність інвалідів і відгукнутися на головний заклик до громадськості -змінити ставлення до людей з обмеженими функціональними можливостями та докласти реальні зусилля до необхідності створення безбар'єрногосередовища.
Безумовно,представляється надзвичайно важливим той факт, що інвалідам потрібен насампередшанс довести собі та суспільству право на активне існування в розумовому іфізичному плані. Важливу роль в цьому плані відіграє спорт.
Відомо, що за допомогоюспорту і приголомшливою силі волі, люди, маючи серйозні проблеми зі здоров'ям,досягають не тільки В«спортивногоВ», але й життєвого результату. Для багатьох з них спорт став сполучною ланкою з життямздорових людей, засобом боротьби зі своєю недугою і соціальноїізольованістю, а часто, і з самим собою.
Аналіз літератури. В історичному аспекті виникненнявидів спорту, в яких можуть брати участь інваліди, пов'язане з ім'яманглійського нейрохірурга Людвіга Гуттмана, який, долаючи віковістереотипи стосовно людей мають фізичні обмеження, ввів спорт впроцес реабілітації хворих з пошкодженнями функцій спинного мозку. Він напрактиці довів, що спорт для таких людей сприяє відновленню психічногорівноваги, створює оптимальні умови для соціальної адаптації, дозволяєповернутися до повноцінного життя незалежно від фізичних недоліків. З тих пірйого підходи і концепції привели до формування міжнародного руху людей зфізичними і психічними порушеннями, а також залучення їх досистематичних занять спортом[1].
Українає країною, в якій створена державна система управлінняфізичною культурою і спортом інвалідів та прийнята програма їхпідтримки. Документальні дані свідчать, що з створенняфізкультурно-спортивних та оздоровчих клубів в 1989 році послужило початком формуванняспортивного руху інвалідів. Згодом ці громадські об'єднаннястали основою для створення національної федерації спорту для людей зобмеженими фізичними можливостями [].
У 1991р.Верховною Радою України був прийнятий закон В«Про основи соціальної захіщеностіінвалідів в Україні В»та уЗгідно з цим документом початку свою дію державна програма,на підставі якої в 1992р. була створена система державних центрівреабілітації та спорту інвалідів, яка налічувала в той час близько 600штатних фахівців [3, 4].
У цей періодгромадськість інвалідів активно боролася за визнання державою соціальноїзначущості фізкультурно-спортивного руху та необхідності відповідноїдержавної підтримки. У подальшому ці громадські об'єднання сталиосновою для формування національних федерацій спорту людей з обмеженими функціональнимиможливостями. Завдяки зусиллям громадських організацій інвалідів відбувсяпідйом масового інвалідного спорту. У 1992 році вони об'єдналися в Національнийкомітет спорту інвалідів України. Важливим поштовхом для масового розвиткуспортивного руху серед людей з різними формами ураження послужило те, щоу 1993 році на виконання постанови Кабміну України В«Про комплекснупрограмі вирішення проблем інвалідності В»був створений Український Центр фізичноїкультури і спорту інвалідів - "Інваспорт" та його 27 регіональних відділень.
Яксвідчать дані літературних джерел спільна діяльністьНаціонального комітету спорту інвалідів України і державної системиВ«ІнваспортВ» стала могутнім фактором розвитку фізичної культури і спортуінвалідів. Великий внесок у становлення і розвиток В«ІнваспортуВ» зробив іпродовжує робити народний депутат, президент Національного комітету спортуінвалідів України (НКСІУ) Валерій Сушкевич (рис. 1). У 1989 році Сушкевичстворив і очолив у Дніпропетровську Асоціацію фізкультури і спорту інвалідівВ«ОптимістВ», з 1993 по 1998 роки керував місцевим відділенням В«ІнваспортуВ». В1996-му його вибрали президентом НКСІУ, а 2001-му - Головою Всеукраїнськогогромадського соціально-політичного об'єднання В«Національна Асамблеяінвалідів України В». Багато в чому завдяки Валерію Сушкевичу Україна сьогодні -одна з найсильніших країн із паралімпійських видів спорту. Слід зазначити,що сьогодні свій великий внесок в роботу В«ІнваспортуВ» так само вносять заслуженітренери України Л. Касіцкій, Н. Ахраменко, В. Потріхалко, заслужений працівникфізичної культури і спорту України С. Кравченко, заслужений працівникфізичної культури і спорту АРК В. Коваленко, майстри спорту міжнародногокласу Л. Османова, Т. Якібчук, майстра спорту М. Котов, В. Ібадлаев, В.Бондарєв та ін [9].
За оцінкамиМіжнародного паралімпійського комітету, темпи розвитку паралімпійськогоруху в нашій країні є найвищими в Європі за останнікілька років [5,8].
Рис. 1.Валерій Сушкевич ( в першому ряду в центрі) середспортсменів-паралімпійців
Провідноюзавданням центрів В«ІнваспортВ» є активні пошуки шляхів підвищенняВ«Цінності життяВ», адаптації, реабілітації та соціальної інтеграції інвалідів, їхактивної участі в суспільному житті та забезпечення рівності з іншимичленами суспільстваза допомогою фізичної культури і спорту.
Такимчином, формування організаційних та нормативно-правових основ становлення тарозвитку масового і паралімпійського інвалідного спорту в Україні як одного знапрямків у сфері спортивної діяльності, підтверджує необхідність вирішенняданої проблеми на найвищому державному рівні.
Метоюдослідження євивчення стану розвитку інвалідного спорту в Україні, а також діяльностіорганізацій інвалідів у історичному та сучасному ...