1. Ієрархія принципів в системі фізичного виховання
Загальне визначення принципу трактується в російській словнику як В«основне вихідне положення якої-небудьтеорії, вчення, науки і т.п. В». У системі освіти і виховання під принципомслід розуміти В«керівне становищеВ», В«основне правилоВ», В«установкаВ».Практичне значення принципів полягає в тому, що вони дозволяють чітко йти донаміченої мети, виключаючи шлях проб і помилок, розкривають логіку вирішення завдань іокреслюють головні правила їх реалізації.
До числа принципів,відображають ідейні основи системи виховання і освіти, необхідно віднести загальнісоціальні принципи виховної стратегії суспільства. Вони передбачаютьвикористання соціальних факторів (культури, виховання, освіти) длязабезпечення спрямованого всебічного гармонійного розвитку людини іорганічний зв'язок виховання з практичним життям суспільства.
У системіфізичного виховання ці принципи переломлюються в основних керівнихположеннях, відповідно до яких здійснюється вся практика фізичноговиховання. Соціальні принципи гарантують єдність всіх сторін виховання впроцесі фізичного виховання (розумового, естетичного, трудового,фізичного); забезпечують найбільший оздоровчий ефект, зміцненняздоров'я і підтримання гарної загальної працездатності; відображають основнуфункцію фізичного виховання в справі всебічної фізичної підготовкилюдини до трудової та інших видів діяльності, в тому числі військової.Наріжні положення, викладені вище, відбиті в загальних принципах системифізичного виховання (принцип всебічного розвитку особистості, принципоздоровчої спрямованості, принцип прикладного).
У системіосвіти і виховання мають місце загальнопедагогічні принципи, відображаютьосновні закономірності навчання (принципи дидактики). Вони переломлюються вфізичному вихованні у вигляді общеметодического принципів і містять всобі ряд універсальних правил методики, без яких неможливо на високомуякісному рівні вирішувати завдання навчання і виховання.
Крім цихпринципів в практиці фізичного виховання мають місце специфічніпринципи, В«окреслюють ряд специфічних закономірностей фізичноговиховання, і які з них правила його системної побудови В»[4].
Таким чином, всистемі фізичного виховання використовуються в якості керівних положеньяк загальносоціальні та загальнопедагогічні, так і общеметодического і специфічніпринципи (рис. 1).
Рис.1. Система принципів
2. Общеметодического принципи
общеметодического принципи - це відправніположення, що визначають загальну методику процесу фізичного виховання.Систематичний вплив фізичними вправами на організм і психікулюдини може бути успішним у тому випадку, коли методика застосування фізичнихвправ узгоджується з закономірностями цих впливів. Вони відображаютьосновні і загальні положення, а також рекомендації, зроблені із зіставленняданих ряду наук, що вивчають різні сторони процесом фізичного виховання.Розглядаючи общеметодического принципи, ми розкриваємо основні закономірностіфізичного виховання і з'ясовуємо методичні положення, що випливають з них.
2.1 Принцип свідомості і активності
Призначенняпринципу свідомості і активності у фізичному вихованні полягає в тому,щоб сформувати у займаються глибоко осмислене ставлення, стійкийінтерес і потреби до фізкультурно-спортивної діяльності, а також спонукатиїх до оптимальної активності.
Реалізаціярозглянутого принципу повинна призводити до збагачення займаються знаннями,глибокому розумінню техніки різних вправ, вихованню свідомого іактивного ставлення до процесу фізичного виховання.
Свідомість - цездатність людини правильно розбиратися в об'єктивних закономірностях,розуміти їх і відповідно до них здійснювати свою діяльність. Основоюсвідомості є передбачення результатів своєї діяльності та постановкареальних завдань. Свідомість додає навчанню виховує характер і взначною мірою сприяє формуванню високих морально-психологічних тапрофесійних якостей особистості. У процесі фізичного виховання, першвсього повинно бути забезпечено свідоме ставлення до занять фізичнимивправами в цілому. Тоді у займаються будуть створені досить сильні істійкі стимули, які спонукають їх роками приділяти час для занять і мобілізуватидля них свою енергію. Від викладача фізичного виховання і тренера з видуспорту багато в чому залежить створення вагомих мотивів і високих цілей, що стимулюютьстійкий і здоровий інтерес його вихованців до обраному ними напрямкуабо виду фізичного виховання в цілому.
Дляуспіху фізичного виховання важлива також свідома діяльністьзаймаються в процесі вирішення кожного завдання, поставленого викладачем. Припостановці кожного конкретного вимоги потрібно по можливості доводити до свідомостізаймаються його значення. Одна з істотних сторін педагогічногомайстерності викладача фізичного виховання полягає в умінні збуджуватиживий, здоровий інтерес до виконання кожного завдання. Ефективність процесуфізичного виховання в значній мірі залежить від того, наскількизаймаються привчені аналізувати свої дії і творчо шукати шлях їхполіпшення. Це досягається застосуванням таких методів, як словесний розбір,аналіз і самоаналіз виконуваних дій. Дуже істотна роль свідомостізаймаються при оволодінні ними технікою досліджуваних рухів. Спонукаючи до мисленняв процесі оволодіння і управління рухами, викладач тим самим створюєреальні передумови для поліпшення рухових функцій. Це доведено численнимидослідженнями реакцій організму на уявну роботу, коли попереднєпродумування завдання істотно підвищувало ефективність навчання. У психологіїце отримало найменування ідеомоторне тренування.
Активність - цеміра або величина проявляється людиною діяльності, ступінь його включення вроботу. Активність у дидактичному плані виступає як передумова, умова ірезультат свідомого засвоєння знань, умінь і навичок.
Згіднотеорії діяльності (С.Л.Рубінштейн, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв) активністьлюдини є чинником, що залежать від свідомості. При цьому свідомість направляєі регулює діяльність за допомогою таких категорій, як знання, мотивація,потреби, інтереси та цілі.
Зданого принципу випливають такі вимоги.
1.Постановкамети та завдань заняття і усвідомлення їх займаються.
2.Сознательноевивчення і освоєння рухових дій в педагогічному процесі.
3.Осознаніеспособів і можливостей застосування набутих знань, умінь, навичок впрактиці життя.
4.Виховання ініціативи, самостійності і творчого активного ставлення допроцесу фізичного вдосконалення.
Підвищенню свідомості й активності сприяє застосуваннявикладачем спеціальних методичних прийомів: контроль і оцінка дійзаймаються, напрямків їх уваги на аналіз виконання рухів, навчанняїх самоконтролю за своїми діями за допомогою м'язових відчуттів, ілюстраціязавдань за допомогою наочних посібників, використання зорових і слуховихорієнтирів у навчанні вправам, уявного відтворення розучуватирухів (ідеомоторне тренування), бесіда по розбору техніки.
2.2 Принцип наочності
Принципнаочності зобов'язує будувати процес фізичного виховання з широкимвикористанням наочності при навчанні та вихованні. Наочність означаєзалучення органів почуттів людини в процесі пізнання.
Практичнанаочність у процесі фізичного виховання здійснюється в таких формах,як зорова, звукова і рухова.
Зорова наочність (демонстраціярухів в цілому і по частинах за допомогою орієнтирів, наочного приладдя, навчальнихвідеофільмів та ін) сприяє головним чином уточненню просторових іпросторово-часових характеристик рухів. Роль зорової наочностівинятково важлива на початкових етапах оволодіння новими руховимидіями. Зорова наочність цінна і при вдосконаленніспортивно-технічної майстерності для найтоншо...
