Рухливі ігри в системіфізичного виховання
Гра -історично сформоване суспільне явище, самостійний вид діяльності,властивої людині. Гра може бути засобом самопізнання, розваги,відпочинку, засобом фізичного та загального соціального виховання, засобомспорту. Ігри є скарбницеюлюдської культури. Величезно їх різноманітність. Вони відображають всі областіматеріальної і духовної творчості людей. Природно, що вивченням ігорзаймалися і займаються багато галузей знань: історія, етнографія,антропологія, педагогіка, теорія і методика фізичного виховання і ін
Ігри, використовуванідля фізичного виховання, дуже різноманітні. Їх можна розділити на 2 великігрупи: рухливі та спортивні. Спортивні ігри - це найвищий ступінь розвиткурухливих ігор. Вони відрізняються від рухомих єдиними правилами, що визначаютьсклад учасників, розміри і розмітку майданчика, тривалість гри,обладнання та інвентар і ін, що дозволяє проводити змагання різногомасштабу. Змагання зі спортивних ігор носять характер спортивної боротьби тавимагають від учасників великого фізичного напруження і вольових зусиль.
Про рухомий грі написано багато. Існує велика вітчизняна літератураяк теоретичного, так і методичного характеру, в якій розглядаютьсяроль гри, її поширення, схожість і відмінність ігрового фольклору у різнихнародів, методичні особливості і т. д. Найбільші педагоги, вчені,прогресивні громадські діячі вважали гру досить корисною для народноговиховання. На основі їхніх робіт та обліку зарубіжних публікацій рухлива грарозглядається як осмислена діяльність, спрямована на досягненняконкретних рухових завдань в швидкозмінних умовах. У ній проявляєтьсятворча ініціатива граючого, що виражається в різноманітності дій,узгоджена з колективними діями.
В ігровій діяльності дітей об'єктивно поєднуються два дуже важливихфактора: з одного боку, діти включаються в практичну діяльність, розвиваютьсяфізично, звикають самостійно діяти, з іншого боку - отримуютьморальне та естетичне задоволення від цієї діяльності, поглиблюютьпізнання навколишнього їхнього середовища. Все це в кінцевому підсумку сприяє вихованнюособистості в цілому. Таким чином, гра - один з комплексних засобів виховання:вона спрямована на всебічну фізичну підготовленість (через безпосереднєоволодіння основами руху і складних дій в умовах, що змінюютьсяколективної діяльності), вдосконалення функцій організму, рис характеруграючих.
Головною ознакою, що відрізняє більшість ігор, є їх свідомийхарактер. Перед граючим завжди ставиться мета - виконання будь-якої кінцевоїзавдання гри, тобто отримання результату, хоча і в рамках певних способівйого досягнення, але таких, які дозволяють самим граючим вибирати шляхи,знаходити згідно своїм можливостям нові рішення в залежності від постійномінливої вЂ‹вЂ‹ситуації.
Поняття В«граВ» включає в себе безліч різних форм ігровогофольклору, кожна з яких, в кінцевому рахунку, сприяє всебічномурозвитку дітей: фізичному, психічному, розумовому. Рухома народна грає тим різновидом ігрового фольклору, переважна орієнтаціяякої полягає в активізації рухової діяльності.
Спочатку гра відображала тільки трудові чи побутові дії. Пізнішеце поняття розширилося і в нього вкладалося вже більш широкий зміст.
Початковий етап становлення рухливих ігор характеризується наслідувальнимидіями, що імітують збиральництво і полювання (як найбільш древні формилюдської діяльності). Тому характерним є те, що фольклорніфонди всіх народів СРСР містять рухливі ігри, пов'язані як з образами ізвичками птахів, тварин, так і з ловом їх (білоруська гра В«ВовкВ», всіаналоги російських ігор В«Вовк і вівціВ», В«Гуси-лебедіВ», В«Стрибучі горобчикиВ», В«Лисицяі кури В»і т. п.; естонськіВ« Стрілянина в тетерева В»іВ« Вудіння йоржа В»; литовськіВ«Стрибки лисицьВ» і В«Ловля куріпокВ»; таджицькі В«Нах-чірш і корВ» і В«Шикер бо шоінВ»та ін.)
Наслідувальні трудовим діям гри, мабуть, дуже рано сталиявляти собою об'єктивно існуючі засоби фізичного виховання. Зрозвитком суспільства з'явилася потреба здійснювати ці дії в більшемоційній формі - у формі ігор і танців, що доставляли одночасно іестетичне задоволення. На думку професора В. К. Нікольського, вже насамій ранній щаблі розвитку людської культури В«гра набуває характерузародкової фізкультури, підготовляв людини до його функцій як членаколективу В»наслідувальні дії в грі ще не були отдіфференцірованія від трудовогопроцесу. Прикладом тут може служити грузинська гра В«Спуск/сінаВ»,зміст якої полягає/в аналогії дій, пов'язаних з цим видомсільськогосподарської праці.
Безліч ігор вже отдіфференцірованія від трудових дій. До таких ігорвідносяться, наприклад, білоруські гри В«Што робишВ» та В«У шашуВ», литовські В«БатігВ»,В«ТабаласВ», естонські і латвійські В«У шевцяВ», « рибалкиВ» та ін, українські- В«БаштанВ» і В«МаковочкаВ», В«ПекарВ», вірменські В«ВарВ» і В«ГунзВ» та інші,відображають локальні умови історико-економічного розвитку суспільства.
Як показують дослідження, проведені багатьма фахівцями з союзнихреспублік, загальним для всіх народів, що живуть в одному регіоні, є впливприродних, климатогеографических, виробничих та інших особливостей, у томучислі етнічних. В якості прикладу можна навести гри у середньоазіатськихнародів, що проводяться на конях, у яких обов'язковими компонентами служатьаркан і нартах. Разом з тим це не виключає топографічних ігор (можна говоритипро них узагальнено), які характерні для окремих регіонів (наприклад, гірськихрайонів), а також рухливих ігор, обумовлених не тільки особливостями побуту такультури, але й необхідністю з дитинства готуватися до бойових дій вумовах обмеженого простору там, де мали місце часті бойовізіткнення. Власне, в таких місцях і дівчатка готувалися певним чиномдо бойових дій. Таким змістом відрізняються, наприклад, деякі ігриКабардино-Балкарії, Чечено-Інгушетії, Північної Осетії, Вірменії, Грузії.
У багатьох іграх, віддиференціювати від бойових умов, збереглисясюжети військового характеру, представлені в алегоричному вигляді. Ігри дітей навійськову тему, в процесі яких розвивалися фізичні і моральніякості, формувалися прикладні навички, які відповідають вимогам військовоїпідготовки, заохочувалися дорослими, оскільки вважалися кращою формою підготовкидо життя.
Якщо в історичному плані рухлива гра являє собою наслідуваннявиконанню якогось трудового, побутового чи військової дії, то вНині така дія не завжди усвідомлюється граючими.
Діти вибирають гру згідно досвіду однолітків або дорослих, але це невиключає, а припускає, що в неї постійно вноситься творчість самих граючих,їх невеликий, але все ж певний життєвий досвід. Разом з тим відбуваєтьсяпоступове абстрагування, частково пов'язане з змагальним характером,прагненням проявити перевагу в тих чи інших рухових діях, уфізичних якостях і т. д. Саме тому змагальний характер рухливихігор сприяв тому, що певна частина їх лягла в основу формування спортивнихігор. Треба відзначити, що розвивається спорт також чинив вплив на народнігри (в деякі з них стали включатися окремі елементи спорту, в ряді ігорстав застосовуватися спортивний * інвентар).
Як показує аналіз фольклорного фонду всіх народів СРСР, діти у своїхіграх не лише наслідують дії, поведінці старших, але і використовуютьінвентар, дуже подібний із звичайним, застосовуваним в повсякденному житті. При цьомув переважній більшості випадків в ігри включаються вже готові предмети, тобтодіти намагаються знайти їх, пристосувати до вимог гри відповідновласної фантазії. Це не виключає, звичайно, і того, що вони вельмимайстерно, в міру своїх сил, виготовляють цей інвентар за порадою, а іноді і підкерівництвом старших.
Таким чином, народившись на основі різних трудових операцій і відображаючиїх, використовуючи як інвентарю наближені копії знарядь праці, грисприяють формуванню дій, які необхідні для самостійноговиготовлення ігрового інвентарю. По суті, кожен хлопчисько пишався своєюздатністю виготов...
