ПРИДНІСТРОВСЬКИЙДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКО
Факультет фізичноїкультури і спорту
Контрольна робота
з дисципліни В«Легкаатлетика
і методика викладання В»
на тему:
В« Методика навчання техніці
легкоатлетичних видів.Спортивна ходьба В»
План
1. Коротка історіярозвитку виду
2. Сучасна технікавиду
2.1 Визначення та короткахарактеристика виду
2.2 Аналіз техніки
2.2.1 Кінематичні ідинамічні параметри техніки
3. Сучасна методиканавчання увазі
3.1 Завдання, засоби іметоди навчання
3.2 Тренування
3.2.1 Етаппопередньої підготовки
3.2.2 Етап початковоїспеціалізації
3.2.3 Етап поглибленоїспеціалізації
3.2.4 Етап спортивноговдосконалення
Висновок
Список літератури
1. Коротка історія розвитку виду
У програму древніх олімпійських ігор спортивна ходьба невключалася, хоча відомо, що грецькі атлети застосовували ходьбу як засібвдосконалення своїх фізичних здібностей. Знаменитий грецький воїнФідіпод, який повідомив в 490 р. до нашої ери жителям міста Афін про перемогу греків уМарафонській битві, був також відмінним ходоком. За рік до цієї битви він пройшов 200 км,від Афін до Лакедемона, за два дні.
Змагання по ходьбі стали проводитися в Європі ще в XIV в., а в 1483 р.було проведено змагання на 140 км за маршрутом Семюр - Отюн - Семюр.Можна припустити, що це були змагання в звичайній ходьбі, а не вспортивної.
Перше офіційне змагання відбулись в Англії в 1866 р.Переможець Е. Чемберс пройшов 7 миль (11 км 263 м) за 1 год 28 с.У змаганні брали участь лише чотири спортсмена. Прикладом Англіїпішли й інші країни.
У перший період розвитку спортивної ходьби (друга половина XIX ст.) змаганняпроводилися як на коротких дистанціях (1, 2, 3, 7 миль), так і нанаддовгих, наприклад Лондон - Брайтон (83 км), Відень - Берлін (578 км)або Турін - Марсель-Барселона (1100 км).
Перше велике міжнародне змагання відбулося у Франції в 1892 р.за маршрутом Париж - Бельфор (496 км), переміг Раможе з часом 100 год5 хв (Л. Ліботте, 1964). У 1908 р. спортивну ходьбу включили впрограму олімпійських ігор (за винятком Олімпіади 1928 р.). Наолімпіадах спортивна ходьба представлена ​​двома дистанціями. В даний часосновними дистанціями у чоловіків є 20 і 50 км, а у жінок - 5 і 10 км.
У Росії перше змагання зі спортивної ходьби було проведено12 квітня 1892 в Петербурзі, на Петровському острові. У той час кращимбув А. Докучаєв, який мав такі результати: на 1 версту - 6. 47,0; на 3версти - 21. 08,0 і на 10 верст - 1: 14. 30,2.
Спортивна ходьба не отримала широкого розповсюдження вдореволюційній Росії. Займалися ходьбою в небагатьох містах: Петербурзі,Ризі, Києві. Змагання проводилися рідко і з малим числом спортсменів.Результати російських скороходів значно відставали від кращих досягненьскороходів того часу. Так, результат чемпіона Олімпіади 1912 вСтокгольмі в ходьбі на 10 км дорівнював 46. 28,4, а переможецьВсеросійської олімпіади, проведеної в 1914 р., мав результат 56. 19,4.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції змаганняпо спортивній ходьбі стали проводитися частіше і в різних містах країни. У 1924 р.(Рік початку реєстрації всесоюзних рекордів) результати в спортивній ходьбібули вище результатів дореволюційних років (Миколаїв - 10 км - 56. 07,3).Влітку 1928 р. на I Всесоюзній спартакіаді в змаганнях по ходьбі впершевзяли участь зарубіжні спортсмени.
У 1936 р. спортивну ходьбу на 5 і 10 км включили і впрограму першості СРСР. Обидві дистанції виграв москвич М. Калінін (21. 38,1;54. 21,5). Надзвичайно високих результатів в 1940 і 1941 рр.. досяг І. Шкодін(Смоленськ). Його час на 3 та 5 км (12. 01,0 і 20. 51,0) було в той часкращим у світі.
У 1946 р. в програму першості СРСР була включена ходьба на50 км. Переможцем став А. Ліепаскалнс (4:49. 35,8). У тому ж роціспортивна ходьба ввійшла в командний залік першості СРСР, що значностимулювало подальший розвиток цього виду легкої атлетики в усіхреспубліках країни. У 1945-1952 рр.. особливо добре виступали латвійськіскороходи (А. Ліепаскалнс, П. Зельтиньш, А. Прукніньш, А. Менгіс),які неодноразово покращували рекорди і вищі досягнення СРСР і світу наосновних дистанціях ходьби. На Олімпійських іграх 1952 р. Б. Юнкзавоював бронзову медаль в ходьбі на 10 км.
Удосконалення методики тренування дозволило радянськимбігунів вийти на передові рубежі. М. Ухов став чемпіоном Європи 1954 р.в ходьбі на 50 км (4:22. 11,2), а Л. Спірін, Л. Мікенас, Б. Юнкзайняли перші три місця в ходьбі на 20 км на XVI Олімпіаді у Мельбурні,показавши відповідно 1: 31. 27,0; 1: 32. 03,0; 1; 32. 12,0. Відмінно виступавв ті роки Е. Маскіноков, що став призером в ходьбі на 50 км вМельбурні (4: 32. 57,0) та чемпіоном Європи на тій же дистанції в 1958 р. вСтокгольмі (4:17. 15,4).
Олімпійський чемпіон 1960 і 1968 рр.., бронзовий призер 1964 р.,срібний призер Олімпіади 1972 р., неодноразовий чемпіон СРСР і ЄвропиВ. Голубничий був видатним скороходом 60-70-х рр..
В останні роки (1960-1984) радянські скороходи успішно виступалина чемпіонатах Європи та олімпійських іграх (І. Смага, В. Солдатенко, О. Барч,П. Поченчук, А. Соломін та ін.)
На першому чемпіонаті світу з легкої атлетики в Гельсінкі в 1983 р.бронзовими призерами стали Є. Євсюков в ходьбі на 20 км (1: 21. 08,0)і С. Юнг в ходьбі на 50 км (3:49. 03,0).
Світовий рекорд у ходьбі на 50 км належить Р. Гонзале-су- 3:41. 38,4, рекорд Радянського Союзу - М. Удовенко - 3:46. 41,0, рекордсвіту в ходьбі на 20 км - Е. Канто-1: 18. 39,9, а рекорд СРСР -В. Казлаускасу-1: 20. 03,0.
В останні роки широке поширення одержує спортивнаходьба у жінок. У 1981 р. радянські спортсменки виграли Кубок світу (КубокЕшборн), а в 1983 р. на цих же змаганнях вони були другими, пропустившивперед спортсменок КНР.
В останні роки рекорди і вищі досягнення в спортивній ходьбівстановлювали: у 1986 р. - на шосе 5 км -21. 26,5 - Гуань Пін(КНР); у 1986 р. - На доріжці стадіону 10 км - 44. 32,50 - Є. Кузнєцова(СРСР); у 1986 р. - На шосе 10 км - 45. 31,19 - Сюй Юнузю (КНР); в1987 - О. Криштоп (СРСР) - 43. 22,0.
2. Сучасна техніка виду
2.1 Визначення та коротка характеристика виду
Спортивна ходьба - це циклічний рух людини, дечергуються періоди одиночної і подвійної опори при обов'язковому випрямленніопорної ноги в колінному суглобі в момент проходження вертикалі.
За правилами змагань зі спортивної ходьби необхідно: а)дотримуватися безперервний контакт із землею, тобто винесена вперед нога повиннаторкнутися землі до того, як нога, що залишилась позаду, відірветься від землі; б) припроходженні моменту вертикалі опорну ногу необхідно випрямляти хоча б наодну мить.
Спортивна ходьба має велику схожість зі звичайною ходьбою, але втой же час відрізняється від неї великою координаційною складністю,ефективністю і відносною економічністю. Ці види ходьби відносяться донайбільш простим локомоції людини.
Основні характерні риси спортивної ходьби:
а) висока швидкість пересування. Спортсмени високого класу входьбі на 20 км розвивають середню швидкість більше 35 км/год, що в 3рази перевищує швидкість звичайної ходьби;
б) висока частота рухів (темп). 210 крок/хв і навіть кількабільше може досягти скороход, не порушуючи основного правила ходьби - переходуходьби в біг. Таким чином, руху одиночного кроку виконуються приблизно за0,285-0,333 с;
в) довжина кроку перевищує ПО см, а у деяких скороходів - 115-120 см;
г) випрямлена опорна нога в момент вертикалі;
д) значний рух тазу навколо поперечної, сагітальної таособливо навколо вертикальної осі;
е) активні рухи зігнутих ...
