Зміст.
Введення.
1.Зародження знаньпро зв'язки фізкультури та медицини.
2.Історіястановлення вітчизняної спортивної медицини.
Висновок.
Література.
ВСТУП.
Спорт і патологія - суть поняття діаметральнопротилежні. І якщо "стандартна" медицина, лікуєш хвороби,спрямована на подолання патології і станів, критичних для здоров'я іжиття людини, то спортивна медицина спрямована в основному на здорових людейі покликана сприяти розширенню фізіологічних можливостей, таких якшвидкість, сила, енергетика, відновлення та ін
Спортивна медицина - область професійної медицини, всі види діяльностіякої спрямовані на збереження і зміцнення здоров'я, профілактику і лікуваннязахворювань, а також підвищення ефективності тренувального процесу в осіб,займаються фізичною культурою і спортом.
Метою даної роботи є аналіз історії виникнення та розвиткуспортивної медицини.
Приватними завданнями на шляху досягнення зазначеної мети є:
1.Вивченнясвідоцтв зв'язку фізкультури та медицини в Стародавньому світі;
2.Розглядісторії становлення вітчизняної спортивної медицини.
Теоретичну базу даного реферату склали праці такихавторів, як Чоговадзе А.В., Бутченко Л.А., Граевская Н.Д., Карпман В.Л. та ін
1. Зародженнязнань про зв'язки фізкультури та медицини.
Фізична культура і спорт є дуже важливими факторами у зміцненніздоров'я людини, його фізичному розвитку і вихованні, а також у профілактицізахворювань. Про зв'язок фізкультури та медицини згадується вже в древніхджерелах.
Так, у китайських лікарсько-гімнастичних школах лікували хвороби серця,легенів, викривлення хребта, переломи кісток і вивихи. Методика застосуваннявправ, положення тіла, напруження і розслаблення м'язів і інші прийомиописані в окремій книзі із серії енциклопедії "Конг-фу" більш ніж за 600 роківдо нашої ери.
В Індії елементи фізичної культури були складовою частиноюрелігійно-філософських і гігієнічних уявлень. Одна з найдавніших системфізичної культури Індії хатха-йога заснована на виконанні своєріднихстатичних вправ або поз, що позначаються як поза лотоса, кобри, сарани,лука і іншими образними уявленнями. М'язове посилення або розслабленням'язів в йогі поєднується з виробленням певних психологічних установок, воснові яких лежить самососредоточенія, аж до вироблення стану трансу.
Грецька культура надавала великого значення фізичній досконалостілюдини і фізичному вихованню дітей і воїнів (V-IV століття до н.е.).Гомер (IX-VIII століття до н.е.) в В«ІліадіВ» описав поезію спортивнихсутичок бігунів і борців. У Стародавній Греції вперше були проведені Олімпійськігри (776г. до н.е.)
У Греції існувала і медична гімнастика, засновником якоївважається Геродик (V століття до н.е.).Пізніше Гіппократ (460-377 рр.. До н.е.) привніс в грецьку гімнастикупевні гігієнічні знання і розуміння лікувальної дози фізичнихвправ для хворої людини.
Досвід застосування фізкультури в медицині еллінів у Стародавньому Римі продовжувалиЦелій Авреліан, Корнелій Цельс і Гален. Целій рекомендував лікувати фізичнимивправами хронічні хвороби, а при паралічі кінцівок застосовувативправи на блокових апаратах і масаж. Цельс в трактаті В«Про медицинуВ»вказував, що для ослаблених людей заняття гімнастикою, бігом, ігри і прогулянкиє першими лікарськими засобами.
Гален (131-201гг. н.е.), видатний лікар і мислитель античного світу,аналогічно Гіппократу синтезував поняття фізкультури, фізичної працілюдини і здоров'я. У терапії ожиріння він надавав великого значеннягімнастики, фізичної праці, дієті і масажу.
У Стародавньому Єгипті, Індії, Греції, Римі, Китаї лікарський контрольздійснювався найкращими лікарями. З часів стародавніх Олімпійських ігор у Греції запідготовкою атлетів велося ретельне медичне спостереження.
У Росії з часів Петра Iвелася цілеспрямована фізична підготовка солдатів і матросів. Лікарі тогочасу брали участь у розробці та впровадженні в практику санітарії тагігієни, загартовування та різних засобів фізичної культури.
У Росії в XVIII-XX століттях популяризації використанняфізичних вправ з лікувальною метою допомагали основоположники клінічноїмедицини М.Я. Мудров, С.П. Боткін, Г.А. Захар'їн. М.Я. Мудров (1776-1831),вказуючи на значення і переваги запобіжної медицини, вважавпосильний фізична праця умовою збереження і зміцнення здоров'я. С.П.Боткін (1832-1889) також звертав увагу на необхідність дотримання хворимисерцево-судинними захворюваннями режиму, виконання дихальних вправ іскорочень м'язів.
У Європі XIX століттязагальне визнання отримав метод шведської гімнастики, описаний Р.Н. Лінг(1776-1839). Шведська гімнастика передбачала можливість дозування талокалізації рухів у лікувальною метою. За фізіологічною характером розрізняливільно виконувані вправи і рухи з опором для м'язів. Р.Н. Лінгвідносив до медичної гімнастики ручні та апаратні маніпуляції, що викликаютьструс, а також лупцювання, розминка.
2. Історіястановлення вітчизняної спортивної медицини.
Початок сучасної спортивної медицини відноситься до 1911 р., коли навсесвітньої гігієнічної виставці вперше з'явився розділ гігієни фізичнихвправ.
Розвиток вітчизняної спортивної медицини, як і фізичного вихованнянаселення всіх вікових категорій, отримало в нашій країні організований характер ідержавну підтримку в 1923-1924 рр.. Значну роль у цьому зігравнарком охорони здоров'я СРСР Н.А. Семашко, який висунув гасло: "Без лікарськогоконтролю немає радянської фізичної культури ", а також створення при Головномукурортному управлінні в 1925 р. Комісії з проведення фізичної культури накурортах під головуванням професора В.В. Гориневского. У тому ж році приучастю Н.А. Семашко почав видаватися журнал "Теорія і практика фізичноїкультури ", на сторінках якого велика увага приділялася медичнимпроблем фізичного виховання. Вийшло у світ і перше керівництво полікарського контролю, авторами якого були В.К. Бирзина і В.В. Гориневский.Були розроблені перші положення, інструкції, методичні вказівки полікарського контролю.
У 1923 р. в Державному інституті фізкультури в Москві була відкритаперша кафедра лікарського контролю (перейменована пізніше в кафедру лікувальноїфізкультури і лікарського контролю), якій з 1926 по 1964 р. керувавпрофесор І.М. Саркизов-Серазини. Студентам читали лекції і проводилипрактичні заняття з загальної і приватної патології, лікувальної фізкультури,спортивного масажу, фізіотерапії та спортивної травматології.
У 1929р. вийшла в світ КНик Б.Я. Шімшілевіча, В.Н. Мошкова, Т.Р. НікітінаВ«Лікувальна фізкультураВ», після чого затвердилася назва лікувального методузастосування фізичних вправ при лікуванні хворих.
Почалася і підготовка фахівців з лікарського контролю: в 1931 р. булаорганізована кафедра фізкультури в Центральному інституті удосконаленнялікарів на чолі з Б.А. Ивановским. У тому ж році відбувся I Всесоюзний з'їздлікарів з фізкультури. У 1938 р. створена самостійна кафедра лікувальноїфізкультури і лікарського контролю під керівництвом В.М. Мошкова. У 1936-1938гг.організована кафедра лікарського контролю і лікувальної фізкультури вЛенінградському інституті вдосконалення лікарів, у наступні роки такікафедри були створені в медичних та фізкультурних вузах країни.
У 1930 р. Президія ЦВК СРСР прийняла спеціальну постанову, згідноякому керівництво лікарським контролем і саннадзора за місцями проведеннязанять були покладені на органи охорони здоров'я. Це були принциповіоснови державної системи медичного забезпечення займаються фізичноюкультурою і спортом.
Профіль лікаря - фахівця з лікувальної фізкультури була уперше визначенаНаркомздоров'я РРФСР в 1931 р. Надалі відбулася диференціація роботилікарів, що призвело до виділення посаді лікаря з лікарського контролю заособами, які займаються фізкультурою і спортом, і лікаря з лікувальної фізкультури.
...
