Російський Державний Університет ФізичноїКультури, спорту і туризму.
контрольна робота
за курсом:
В«спортивна медицинаВ»
на тему:
Дослідження функціонального стану нервової системи.
Заочного відділення
Москва 2005р
План:
Введення.
Характеристика функціонального стану організму спортсмена.
Дослідження функціонального стану нервової системи.
Центральна нервова система.
Периферична нервова система.
Сенсорні системи.
Вегетативна нервова система.
Нервово-м'язовий апарат.
Література.
ХАРАКТЕРИСТИКА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ОРГАНІЗМУ СПОРТСМЕНА
Для дослідження функціонального стану нервової системи, як івісцеральних систем організму спортсмена (серцево-судинної, дихальної, систем крові,травлення, виділення, ендокринної),застосовується широкий комплекс медичних методів. В першу чергу збирається медичний і спортивний анамнез. Потімлікар проводить огляд шкірних покривів і слизових у спортсмена, виконує процедури дослідження рефлексів, пальпації, перкусії та аускультації. Отримана при цьомуінформація дозволяє скластисудження про стан здоров'я спортсмена і про наявність предпатологіческіхі патологічних симптомів. Матеріали такогоклінічного обстеження можуть бути використані для оцінки особливостей функціонального стану тієї чи іншої системи. Однак найбільший обсяг корисноїінформації може бути отриманий за допомогою інструментальних методів дослідження (в умовах спокою) і тестів, тобто впроцесі функціональної діагностики.
Функціональна діагностика є одним із фундаментальних розділів медицини, призначенимдля вивчення діяльності різнихсистем організму людини із застосуванням складної медичної апаратури. Науково-технічний прогресбезперервно збагачуєфункціональну діагностику, роблячи її обов'язковою складовою частиною будь-якої галузімедицини, в тому числі і спортивної.
функціонального стану організму спортсмена І ДІАГНОСТИКА тренованості
Функціональний стан організму спортсменів вивчається в процесі поглибленого медичногообстеження (УМО). Длясудження про функціональний стан організму використовуються всі методи, включаючи іінструментальні, прийняті в сучасній медицині. При цьому вивчається функціонування різних систем і дається комплексна оцінка функціональногостану організму вцілому.
Вивчення функціонального стану організму спортсменів є однією з найважливіших задачспортивної медицини. Інформаціяпро нього необхідна для оцінки стану здоров'я, виявлення особливостей діяльності організму,пов'язаних зі спортивної тренуванням,і для діагностики рівня тренованості.
Тренованість є комплексним лікарсько-педагогічним поняттям, що характеризує готовність спортсмена додосягнення високих спортивних результатів.Тренованість розвивається підвпливом систематичних і цілеспрямованих занять спортом. Рівень її залежитьвід ефективності структурно-функціональної перебудови організму,яка поєднується з високою тактико-технічноїта психологічної підготовленістю спортсмена. Провідна роль в діагностиці тренованості належить тренеру,який здійснює комплексний аналіз медико-біологічної, педагогічної та психологічної інформації про спортсмена. Очевидно, що надійність діагностикитренованості залежить від медико-біологічноїпідготовленості тренера, якому необхідногарне знання основ спеціальної функціональної діагностики.
Требазауважити, що це відображає провідну роль тренера та викладача фізичноїкультури у всьому різноманітному комплексі проблем,пов'язаних зі спортивної тренуванням. Ще порівняно недавнодіагностика тренованості була прерогативою спортивного лікаря. Нові, більшконкретні завдання, що стоять зараз перед спортивноюмедициною анітрохи не зменшили його роліяк в діагностиці тренованості, так і в управлінні тренувальним процесом.
Оскільки термін В«тренованістьВ» набув більш універсальний характер в сучасному спорті,потрібно нове визначеннятого кола питань, які вирішує спортивний лікар у процесі діагностики тренованості (оцінкастану здоров'я,фізичного розвитку, функціонального стану систем організму і т. д.). Дуже зручним у цьому відношеннівиявився термін В«функціональнаготовність В». Рівень функціональної готовності організму спортсмена (у поєднанні з даними про його фізичної працездатності)може бути реально використаний тренером для діагностики тренованості.
Длявивчення функціонального стану систем організму спортсмена його досліджують в умовах спокою та в умовах проведеннярізних функціональних проб. Дані зіставляються з нормальними стандартами, отриманими при обстеженні великих контингентів здорових людей, що не займаютьсяспортом. У процесі такогозіставлення встановлюється або відповідність нормальним стандартам, абовідхилення від них. Відхилення частішевсе є наслідком тих функціональних змін, які розвиваються в процесі спортивноїтренування (наприклад, уповільнення частоти серцебиття у добре тренованих спортсменів). Однак у деяких випадках воно можебути пов'язано з втомою, перетренованістю або захворюванням.
У медициніприйнято ряд показників діяльного стану організмузіставляти не з нормальними стандартами, а з так званими належними для даних умов величинами, які визначаютьсятими чи іншими істотними змінними. До їх числа можна віднести, наприклад, вік, зріст або вага випробуваного, спортивну спеціалізацію, кваліфікацію і т. д.Однак простого зіставленнянедостатньо для надійного судження про рівень функціональної готовності спортсмена. Характеристика функціонального стану систем організмуможе вважатися достатньо повною, якщо поряд з даними, зареєстрованими в спокої, враховуються результатипроведення функціональних проб. Функціональні проби, які застосовуються в спортивній медицині, можуть бути розділені на двівеликі групи. До першої групи відносяться проби, які застосовуються для дослідження функціонального стану окремих системорганізму (наприклад, нервовоїсистеми), до другої - проби, оцінюють функціональний станорганізму в цілому, з урахуванням реакцій комплексурізних систем організму на впливи дії.
НЕРВОВА СИСТЕМА
Систематичні заняття спортом і фізичною культурою вдосконалюють функціональнестан нервової системи і нервово-м'язового апарату, дозволяючи спортсмену опанувати складними руховими навичками, розвивати швидкість,забезпечувати координацію рухів і т. п.
Погіршення функціонального стану цих систем свідчить про появу перевтоми іперетренованості.
Діагностика функціонального стану нервової і особливо центральної нервової системи (ЦНС) успортсменів представляє вряді випадків серйозні труднощі, пов'язані з обмеженістю спеціальних інструментальнихметодів дослідження.
Центральна нервова система
Цілеспрямований неврологічний анамнез дозволяє оцінювати основні властивості вищої нервовоїдіяльності. Про силу нервових процесів можна судити за такими критеріями, як сміливість, наполегливість, активність,цілеспрямованість, воля до перемоги, наполегливість у оволодінні спортивними навичками. Важливою ознакою є ставлення доневдачам, вміння швидко мобілізуватися.Врівноваженість нервових процесів характеризується стійкістю настрою, умінням стримуватися у відношенні до сім'ї,друзям, поведінці на тренуваннях і змаганнях. Рухливість нервових процесів визначається по швидкості переходу від одного виду діяльності до іншого,пристосовності до мінливихумовам, по швидкості освоєння нових технічних і тактичних прийомів, швидкості засинання і глибинісну.
Для діагностики функціонального стану ЦНС дуже важливо з'ясувати характер сну. Виділяють фази повільного і швидкого сну. У фазі повільногосну спостерігається повільна активність біопотенціалів головного мозку (похарактером яких розрізняють кілька стадійцієї фази), знижуються рухова активність, ЧСС і АТ, температура тіла й обмін речовин, ...
