РОСІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ СОЦІАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТ
Інститут соціальної роботи,соціології та психології
Факультет психології соціальноїмедицини та реабілітаційних технологій
Кафедра соціальної медицини,рекреації та адаптивної фізичної культури
Курсова робота
На тему: В«Дихання при м'язовійнавантаженні В»
Виконавець: рідні В.Г.
Студент 5 курсу, група АФК-з-5
Москві 2010 р.
ЗМІСТ
ВСТУП
1.ЗОВНІШНЄ ДИХАННЯ
1.1 Загальне поняття про зовнішній диханні
1.2 Альвеолярна вентиляція
1.3 Газообмін у легенях
2. АДАПТАЦІЯ дихальної системи при фізичному навантаженні
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Об'єкт дослідження - транспортування газів під частренування на витривалість.
Мета дослідження:
- вивчити і виділитиособливості системи транспортування газів під час тренування на витривалість.
Завдання дослідження:
визначити і виділитиособливості зовнішнього дихання;
визначити і виділитиособливості транспортування газів кров'ю;
виділити особливостіфізіології серця;
виділити особливостіфізіології судинної системи;
виділити особливостіадаптації дихальної системи при фізичному навантаженні;
виділити особливостіадаптації системи крові в умовах підвищеної потреби в кисні;
виділити особливостіадаптації серцево-судинної системи при фізичному навантаженні;
виділити особливостіадаптації системи транспортування газів при тренуванні на витривалість;
зробити певнівисновки.
Новизна дослідження полягає у вивченні тасистематизації сучасного рівня проблеми.
Методи дослідження - опис, аналіз, синтез.
Сфера застосування - уроки фізичного виховання,методики викладання фізичного виховання, фізіології у вищих навчальнихзакладу.
ДИХАННЯ, ЗОВНІШНЄПОДИХ, систоли, діастоли, КОЛО КРОВООБІГУ, СЕРЦЕ, Серцево-судиннаСИСТЕМА, СУДИНИ, ЕНЕРГІЯ, ВЕНТИЛЯЦІЯ ЛЕГЕНЬ, газообміну, кисень, вуглекислийГАЗ, ВИТРИВАЛІСТЬ.
М'язова робота завждипов'язана зі збільшенням газообміну, оскільки енергія черпається в процесіокислення органічних речовин. Зміни дихання чітко виражені навіть прифізичних навантаженнях, виконуваних малими м'язовими групами. При легкій роботіобмін газів може підвищитися в 2-3 рази, а при тяжкій - у 20-30 разів попорівнянні з рівнем спокою. Виключно велика питома вага споживаннякисню при роботі залежить не тільки від його споживання м'язами, безпосередньоберуть участь у виконанні рухів, але і від споживання кисню м'язами,забезпечують високу легеневу вентиляцію, а також м'язом серця і іншимитканинами тіла.
Узгодження дихання зрухами здійснюється завдяки складній системі пристосувальних змінв організмі, перш за все біохімічним змінам в м'язовому апараті ізмінам біомеханічних умов при різних рухах.
Активність окиснихпроцесів тим більше, чим більше потужність виконуваної роботи. Це простежуєтьсяв строгих лабораторних умовах, в яких збільшення потужностей супроводжуєтьсямайже лінійним підвищенням споживання кисню. Однак у природних умовахчасто не спостерігається суворої пропорційності між потужністю роботи івеличиною споживання кисню. Це може бути пов'язано з різним режимомвиконаної роботи, коли одна і та ж потужність досягається або шляхом почастішаннятемпу при малому отягощении, або шляхом збільшення переміщуваного вантажу прирідкісному темпі роботи. Дослідження довели, що більшу питому вагу темпу приоднієї потужності роботи викликає достовірне посилення дихання в порівнянні зроботою такої ж потужності при більшому питомій вазі обтяження. У ряді випадківвиявляється, що при одній і тій же потужності роботи споживання киснюзростає при порушенні координації рухів або недостатньому використанніінерційних сил (наприклад, при бігу на ковзанах). Це пояснюється втягненням урухову діяльність м'язів, які не мають безпосереднього відношення до даноїроботі, а також додатковим посиленням діяльності дихальної мускулатури ім'язи серця, що призводить до підвищення споживання кисню і до пониженнякоефіцієнта корисної дії при виконанні роботи. Можливі співвідношення ізворотного порядку, коли підвищення потужності роботи досягається без збільшенняспоживання кисню або навіть при зниженні кисневої вартості рухів -за рахунок більш економною координації рухів, кращого використання інерційнихсил, більш економною роботи дихальних і серцевих м'язів. Така змінаекономічності роботи відбувається в процесі підвищення тренованостіспортсменів.
1. ЗОВНІШНЄ ДИХАННЯ
1.1 Загальне поняття про зовнішній диханні
Дихання - цесукупність процесів, що забезпечують надходження в організм кисню,використання його для окислення органічних речовин із звільненням енергії тавиділенням вуглекислого газу в навколишнє середовище. У середньому в стані спокоюлюдина споживає протягом хвилини 250 мл Про 2 і виділяє 230мл СО 2 . Процес аеробного окислення є головним уорганізмі і забезпечує звільнення енергії.
Розрізняють декількаетапів дихання:
1) газообмін міжальвеолами і навколишнім середовищем - вентиляція легень;
2) газообмін між кров'юорганізму і газовою сумішшю, що знаходиться в легенях;
3) транспорт газів кров'ю- Про 2 від легенів до тканин, С0 2 від тканинорганізму до легких;
4) газообмін між кров'юі тканинами організму - Про 2 надходить до тканин, а СО 2 з тканин в кров;
5) споживання Про 2 тканинами і виділення С О 2 - тканинне (внутрішнє) дихання.
Сукупність першого ідругого етапів дихання - це зовнішнє дихання, яке забезпечує газообмін міжнавколишнім середовищем і кров'ю. Воно здійснюється за допомогою зовнішнього ланки системидихання, що включає легкі з повітроносні шляхами, грудну клітку і м'язи,призводять її в рух. Інші етапи дихання здійснюються за допомогоювнутрішнього ланки системи дихання, що включає кров, серцево-судиннусистему, органели клітин, і в остаточному підсумку вони забезпечують тканинне(Внутрішнє) дихання.
Значення диханняполягає в забезпеченні організму енергією. Слід зазначити, що джереломенергії є органічні сполуки, що надходять в організм з харчовимиречовинами. Дихання забезпечує лише звільнення цієї енергії. Енергіязвільняється на останньому етапі - тканинному диханні - при окисленніорганічних сполук. Енергія необхідна для діяльності живих клітин,органів, тканин, організму в цілому. У процесі дихання здійснюється регуляціярН внутрішнього середовища.
Система дихання бере участьтакож в регуляції рН внутрішнього середовища організму за рахунок виділення Н 2 СО 3 у вигляді СО 2 . Механізми тканинного (внутрішнього) диханнявивчаються в курсі біохімії, в курсі фізіології вивчаються зовнішнє дихання,транспорт газів кров'ю, механізми регуляції інтенсивності дихання.
1.2 Альвеолярна вентиляція
Вентиляція альвеолконвективним шляхом (безпосереднє надходження свіжого повітря в альвеоли)відбувається тільки при дуже інтенсивній фізичній роботі. Значно частішевентиляція альвеол здійснюється дифузійним способом. Це пояснюється тим,що багаторазове дихотомічне розподіл бронхіол веде до збільшення сумарногопоперечного перерізу воздухоносного шляху в дистальному напрямку і,природно, до збільшення його обсягу. Час дифузії газів в газообменнойобласті та вирівнювання складу газової суміші в альвеолярних ходах і альвеолахстановить близько 1с. Склад газів перехідної зони наближається до такогоальвеолярних ходів приблизно за цей же час - 1 с.
Газообмін міжальвеолами і кров'ю організму
