План
1. Вступ
2. Лікарський контроль і самоконтроль
3. Стомлення при фізичній і розумовій роботі.Відновлення
4. Відновлення працездатності післятренування.
Тренувальна навантаження. Критерії перевтоми
4.1 Інтервали відпочинку між тренуваннями
4.2 Контроль величини тренувального навантаження
4.3 Критерії перевтоми
4.4 Оборотність тренувальних ефектів
5. Вправи на розслаблення
6. Засоби відновлення
6.1 Педагогічні засоби відновлення
6.2 Медико-біологічні засоби відновлення
6.3 Харчування - головний фактор відновленняпрацездатності
6.4 Питний режим
6.5 Відновлювальний масаж
6.6 Самомасаж
6.7 Застосування лазні (сауни)
Список літератури
1. Вступ
У сучасному спортіпроблема відновлення (реабілітації) так само важлива, як і саме тренування,оскільки неможливо досягти високих результатів тільки за рахунок збільшенняобсягу й інтенсивності навантажень. У зв'язку з цим методи відновлення та зняттястомлення у спортсменів набувають першорядного значення.
Характерною рисоюсучасного спорту є значні за обсягом та інтенсивністютренувальні навантаження, які пред'являють винятково високі вимоги доорганізму спортсмена. Нерідко тренувальні заняття проводяться, на жаль, натлі хронічного стомлення. Часті фізичні перевантаження призводять доперенапруження локомоторного апарату і до різних предпатологіческого іпатологічним станам. Це має місце в тих випадках, коли організаціятренувального процесу не відповідає науковим вимогам і навантаження невідповідають віковим та індивідуальним можливостям (особливостям)спортсмена.
У комплексвідновлювальних заходів входять найрізноманітніші засоби -раціональне побудова тренування, масаж, фармакологічні засоби,аутогенне тренування, кисневі коктейлі та ін
Особливе значеннянабуває вивчення закономірностей відновних процесів, характерустомлення і методів, що підвищують ефективність відновлення і активноговідпочинку. Розумне застосування засобів відновлення в тренувальному (змагальному)режимі можливо при чіткому розумінні тренером, лікарем, спортсменом сутістомлення, його характеру, особливостей виду спорту.
Уміле поєднання всіхформ відновлення на різних етапах навчально-тренувального процесу єзапорукою ефективності тренувального процесу, дає можливість уникнутинесприятливих наслідків від тренувальних навантажень.
Вивчення методіввідновлення в спорті важливо ще й тому, що вони спрямовані на зміцненняздоров'я і продовження життя спортсменів, на створення умов забезпечуютьнайбільш успішне відновлення їх працездатності.
2. Лікарський контроль і самоконтроль
У зв'язку зможливістю варіювати величину тренувальних навантажень (починаючи з ходьби) вшироких межах, абсолютні протипоказання до тренування на витривалістьобмежені:
-вроджені вади серця і стеноз (звуження) предсердно-шлуночкового отвору;
- серцеваабо легенева недостатність будь-якої етіології;
-виражена коронарна недостатність, що виявляється у спокої або примінімальному навантаженні;
- хронічнізахворювання нирок;
-високеартеріальний тиск (200/120 мм рт. ст.), яке не вдається понизити за допомогоюгіпотензивних засобів;
- раннійперіод після перенесеного інфаркту міокарда (3 - 6 місяців і більше - залежновід тяжкості захворювання);
-вираженіпорушення серцевого ритму (миготлива аритмія і т. д.); - тромбофлебіт;
-гіперфункціящитовидної залози (тиреотоксикоз).
Заняття фізкультурою тимчасово протипоказані також післябудь-якого гострого захворювання або ж загострення хронічної хвороби. Важливимзасобом лікарського контролю є діагноста УФС шляхом проведеннясубмаксимальної проби (75% УЯВЛЯЮ, визначальної верхнійрівень толерантності (переносимості) фізичного навантаження. При проведенні цьоготесту навантаження на велоергометрі збільшується ступінчасто (по 4 мін коженступінь) до тих пір, поки ЧСС випробовуваного не досягне рівня, відповідного75% МПК; наприклад, для здорових чоловіків середнього віку 300 - 600 - 900кгм/хв. Динаміка цих показників в процесі лікарського контролю об'єктивновідбиває зміни функціонального стану організму і ефективністьвикористання оздоровчих програм. Додаткова цінна інформація примедичному огляді буде одержана також при вимірюванні артеріального тиску,записи ЕКГ у спокої і після навантаження, визначенні ЖЕЛ і маси тіла.
Не менш важливе значення при вирішенні питання про дозуваннятренувальних навантажень, їх ефективності має і грамотний самоконтроль,який дозволяє які займаються оперативно і регулярно контролювати поточнийфункціональний стан. Він включає визначення об'єктивних показниківдіяльності серцево-судинної системи і оцінку суб'єктивних відчуттів.Основним об'єктивним критерієм переносимості і ефективності тренуванняє ЧСС. Величина ЧСС, отримана за перші 10 з після закінчення навантаження,характеризує її інтенсивність. Вона не повинна перевищувати середніх значень дляданого віку і рівня тренованості.
Сумарним показником величини навантаження (обсяг плюсінтенсивність) є величина ЧСС, ізморенная через 10 і 60 хв післязакінчення заняття. Через 10 хв пульс не повинен перевищувати 96 уд/хв, або 16ударів за 10 с, а через 1 ч повинен бути на 10 - 12 уд/хв (не більше) вище доробочої величини. Наприклад, якщо до початку бігу пульс був 60 уд/хв, то вразі адекватності навантаження через 1 год після фінішу він повинен бути не більше 72уд/хв. Якщо ж протягом декількох годин після тренування значення ЧССзначно вище вихідних, це свідчить про надмірність навантаження, значить,її необхідно зменшити. Тривале збільшення ЧСС (протягом декількох діб)зазвичай спостерігається після подолання марафонської дистанції.
Об'єктивні дані, що відображають сумарну величинутренувального впливу на організм (за тижневий і місячний цикл занять) іступінь відновлення, можна одержати, щодня підраховуючи пульс вранці післясну, в положенні лежачи. Якщо його коливання не перевищують 2 - 4 уд/хв, цесвідчить про хорошу переносимість навантажень і повне відновленняорганізму. Якщо ж різниця пульсових ударів більше цієї величини, це сигналпочинається перевтоми; в цьому випадку навантаження слід негайнозменшити.
3.Стомлення при фізичній і розумовій роботі. Відновлення
Будьм'язова діяльність, заняття фізичними вправами, спортом підвищуютьактивність обмінних процесів, тренують і підтримують на високому рівнімеханізми, що здійснюють в організмі обмін речовин і енергії, щопозитивним чином позначається на розумової та фізичної працездатностілюдини. Однак при збільшенні фізичного або розумового навантаження, обсягуінформації, а також інтенсифікації багатьох видів діяльності в організмірозвивається особливий стан, зване стомленням.
Стомлення -це функціональний стан, тимчасово виникає під впливом'Тривалої та інтенсивної роботи і приводить до зниження її ефективності.Стомлення виявляється в тому, що зменшується сила і витривалість м'язів,погіршується координація рухів, зростають витрати енергії при виконанніроботи однакового характеру, сповільнюється швидкість переробки інформації,погіршується пам'ять, ускладнюється процес зосередження і перемикання уваги,засвоєння теоретичного матеріалу. Стомлення пов'язано з відчуттям втоми, тав той же час воно служить природним сигналом можливого виснаження організму ізапобіжним біологічним механізмом, що захищає його від перенапруги.Стомлення, що виникає в процесі вправи, це ще і стимулятор,мобілізуючий як резерви організму, його органів і систем, так івідновні процеси.
Стомленнянастає при фізичній і розумовій діяльності. Воно може бути гострим, тобтопроявлятися в короткий проміжок часу, і хронічним, тобто носититривалий характер (аж до декількох місяців); <...
