Опіки температурнийшкіра електричний струм холод
опіків (combustio) називаються ушкодження, що виникливід місцевого теплового, хімічного, електричного та радіаційного впливу.При термічних опіках в першу чергу вражається шкіра як прикордонний орган іслизова дихальних шляхів.
Обсяг шкіри становить 1/6-1/7 об'ємувсього тіла людини. Маса епідермісу і дерми, разом узятих, дорівнює масікрові. Товщина шкіри на різних ділянках тіла неоднакова і коливається в межах0,5-4,0 мм, в т. ч. товщина безперервно відмираючого епідермісу становить0,07-1,8 мм, а власне дерма - 0,6-3,0. Співвідношення товщини епітеліальногошару і дерми становить від 1: 10 до 1: 35 залежно від локалізації,особливості професії, статі та віку і т. д. Шкіра чоловіки товщі шкіри жінкимайже на 12%.
Загальна поверхня шкіри дорослоголюдини коливається від 1,5 до 2,5 м 2 . При визначенні площіопікових ран за вихідну середню величину приймається поверхню в 1,7 м 2 .Потові, сальні залози, особливо волосяні фолікули, визначають потенціалрегенерації шкіри. У епітеліальному шарі шкіри немає постачання стовбурами кровоноснихсудин, так як останні йдуть тільки до верхівки сосочків і вище мальпигиевашару не проникають. Шкіра має 3 капілярних шару: 1-й поверхневий,розташований в сосочкової шарі дерми, 2-й проміжний - на рівні потовихзалоз і волосяних фолікулів, 3-й шар розташовується під дермою. Клітинипаросткового шару харчуються шляхом дифузії. Клітини епітеліального покриву володіютьвідносно меншою чутливістю до нестачі кисню і вираженоюздатністю до приживлению. Серед численних функцій шкіри, які ще невивчені повністю, розрізняють наступні: бар'єрну, терморегулірующую,дезінтоксикаційну, дихальну (1% загального газообміну), ферментативну, імунологічнуі як депо крові (до 1 л).
Термічні опіки
Температурний поріг життєдіяльностітканин людини становить приблизно 45 В° С. Тому ступінь пошкодження шкіризалежить в основному від виду термічного агента, його теплоємності ітривалості дії високої температури.
• КЛАСИФІКАЦІЯ термічні опіки
Єдиної міжнародної класифікаціїтермічних опіків немає. У нашій країні використовується класифікація, прийнята наXXVII Всесоюзному з'їзді хірургів у 1960 році. За глибиною ураження виділяють наступніступені опіків (рис. 12.1).
При опіку I ступеня ураженняобмежується тільки епідермісом, що проявляється почервонінням і набряком шкіри.пекучим болем. В основі цих явищ лежить стійка артеріальна гіперемія ізапальна ексудація.
Опіки II ступеня характеризуютьсябільш глибоким ураженням шкіри, але зі збереженням сосочкового шару. Відбуваєтьсявідшарування епідермісу з утворенням пухирів, наповнених прозорою жовтуватоюрідиною.
Опіки IlIa ступеня супроводжуються частковим некрозом шкіри (верхівкасосочкового шару) із збереженням глублежащих шарів дерми і її дериватів(Волосяних цибулин, потових і сальних залоз).
Опіки III6 ступеня характеризуються повною загибеллю шкіри(Епідермісу і дерми), а нерідко і підшкірної клітковини.
Опіки IV ступеня супроводжуютьсянекрозом не тільки шкіри, підшкірної клітковини, але і більш глибоких тканин (м'язів,сухожиль, кісток, суглобів).
З практичної точки зору, маючи вувазі особливості лікування, все опіки можуть бути поділені на дві великігрупи. Перша група - поверхневі опіки (1-11-111a ступеня), при яких уражаються верхні шари шкіри. Вонизаживають при консервативному лікуванні (без застосування шкірної пластики).
Друга група - глибокі опіки (III6 і IV ступеня), що характеризуютьсязагибеллю всієї товщі шкіри і глубжележащих тканин. Для їх лікування зазвичайнеобхідно оперативне відновлення шкірного покриву.
Патологічні зміни,відбуваються в опікових ранах, не є специфічними, тобто притаманнимитільки опіків, і підпорядковані загально біологічних закономірностей перебігу рановогопроцесу. Їх розвиток схематично може бути представлено в такійпослідовності: 1) первинні анатомічні та функціональні зміни віддії теплового агента;
2) реактивно-запальні процеси;3) регенеративні процеси.
При опіках I-II ступеняреактивно-запальні процеси проявляються серозним набряком і зазвичайсупроводжуються нагноєнням. Після ліквідації запальної реакції настаєзагоєння обпаленої поверхні за рахунок регенерації з життєздатнихепітеліальних елементів шкіри.
Для опіків IlIa, III6 іIV ступеня первинне омертвіння тканин в момент опіку супроводжується спочаткуреактивним набряком, сменяющимся потім гнійно-демаркаційним запаленням, врезультаті якого опікова рана очищується від некротичних тканин. В їїочищенні істотна роль належить протеолітичних ферментам клітинного імікробного походження.
Рис. 12.1. Класифікація опіків поглибиною ураження (римськими цифрами позначені ступені опіку)
При опіках IlIa ступеня епітеліальний покрив відновлюється ззбережених в глибоких шарах дерми придатків шкіри. При опіках II 16 і IVступеня - шляхом епітелізації з країв концентричного рубцювання, протесамостійне загоєння можливе лише при відносно невеликих розмірахшкірного дефекту. При більш великих ураженнях для відновлення шкірногопокриву необхідна шкірна пластика.
• ДІАГНОСТИКА ГЛИБИНИ І ВИЗНАЧЕННЯПлоща опіку
Глибина ураження залежить від багатьохфакторів, в першу чергу від тривалості гіпертермії тканин і величинитемпературного впливу. Є залежність глибини опіку від йоголокалізації, статі та віку хворого. На ділянках з тонкою шкірою (тильніповерхні кистей і стоп, внутрішні та згинальні поверхні кінцівок,особливо у дітей, жінок і людей похилого віку) ймовірність глибоких опіківза інших рівних умов більше, ніж на ділянках з більш товстим шкірянимпокривом (волосиста частина голови, спина, сідниці, долонні і підошовніповерхні). Захисна дія одягу безсумнівно, проте просякнута гарячимирідинами, вона збільшує час теплового впливу і глибину некрозу.
Симптоми, іспользумие для визначенняглибини ураження при опіках, можна розділити натри групи: 1) зовнішні ознакизмертвіння; 2) ознаки порушення кровообігу; 3) стан больовийчутливості.
Для опіків 1-11 мірою характернірізні поєднання гіперемії шкіри, помірного її набряку і утворення міхурів,наповнених світло-жовтим вмістом. Ділянки гіперемії бліднуть принадавлюванні, що свідчить про збереженому кровообігу. Значноважче рання диференціальна діагностика опіків IlIa ступеня і більш глибоких поразок. При опіках III6 і IV ступеня шкіра суха,жовто-бурого, темно-бурого або навіть чорного кольору, пергаментним щільності.Епідерміс звичайно не відшарується, але іноді має вигляд тонкої, легко знімаєтьсяплівки. Вірогідним ознакою глибокого опіку є наявність тромбірованнихвен під некротичним струпом, на пальцях ж - спостерігається відділення нігтів зоголенням яскраво-рожевого нігтьового ложа. Ділянки поразки білясті-сірогокольору тестоватойконсистенції характерні для опіків IlIa ступеня. Різні поєднання сухого і вологогонекрозу характерні для глибоких опіків. На ділянках глибокого ураження больовачутливість відсутня, а при опіках IlIa мірою вона значно знижена. Ділянки опіку I і IIступеня завжди різко болючі. Стан чутливості можна визначити,висмикуючи з ділянки опіку окремі волосся. Якщо при цьому хворий відчуваєбіль, а волосся висмикуються з деякими труднощами - поразка поверхневе.
При глибоких опіках волосся видаляютьсялегко і безболісно. Температура уражених ділянок шкіри при глибоких опіках(III6, IV ступеня) на 1,5-3 В° С нижче температури уражених ділянок шкіри приповерхневих опіках (I, II, IlIaступеня).
Для об'єктивізації ранньої діагностикиглибини опіків застосовуються і деякі спеціальні методи, що дозволяють оцінитистан кровообігу в опіковій рані. Використовується прижиттєве фарбуванняуражених тканин барвниками і флюоресціна шляхом їх внутрішньовенного введення.Існує ряд інших методів раннього виявлення опікового некрозу: за допомогоюрадіоактивних індикаторів,...
