Введення
Автомобільний транспортвідіграє важливу роль у суспільстві транспортній системі країни. На його часткуприпадає значна частина всіх вантажних перевезень в народному господарстві.Автомобіль широко використовується для підвезення вантажів до залізниць, річковим іморським причалів, обслуговування промислових торгових підприємств, працівниківсільського господарства, забезпечує перевезення пасажирів. Мільйони автомобілівналежать громадянам і обслуговують їх в побуті.
Пройшло буквально сто зневеликим років з моменту появи першого автомобіля, а вже немає практичносфери діяльності, в якій би він не використовувався. Тому автомобільнапромисловість в економіці розвинених країн є зараз провідною галуззюмашинобудування. На це є причини:
• по-перше,людям з кожним днем ​​потрібно все більше і більше автомобілів для вирішеннярізних господарських завдань;
• по-друге, цяпромисловість є наукомісткої та високотехнологічної. Вона В«тягнеВ» за собоюбагато інших галузей, підприємства яких виконують її численні замовлення.Інновації, впроваджувані в автомобільній промисловості, неминуче змушують цігалузі удосконалювати і свої виробництва. У силу того, що таких галузейдосить багато, то в підсумку спостерігається підйом всієї промисловості, а,отже, і економіки в цілому.;
• по-третє,автомобільна промисловість у всіх розвинених країнах відноситься до числанайбільш прибуткових галузей народного господарства, так як вона сприяєпідвищенню товарообігу і приносить у скарбницю держави чималі доходи за рахунокпродажів на внутрішньому, так і на світовому ринку.
• по-четверте,автомобільна промисловість є стратегічно важливою галуззю. Розвитокцій галузі робить країну економічно сильною і тому більш незалежною.Широке використання кращих зразків автомобільної техніки в армії, безперечно,підвищує оборонну міць країни.
Важливим факторомє й те, що автомобільна промисловість забезпечує високий відсотокзайнятості працездатного населення кожної країни, де виробляються та (або)продаються автомобілі. Країни виробники автомобільної техніки забезпечуютьробочими місцями також країни, з якими у них укладені угоди проспівробітництві. Крім того, ще великий відсоток працездатного населення зайнятийв суміжних галузях, що забезпечують автомобільну промисловість. У США, наприклад,в сфері виробництва автомобілів, а також у суміжних галузях, на автотранспортіі в дорожньому господарстві зайняті 12,5 млн. чоловік, тобто кожен шостий працюючийв промисловості. У Росії в автомобільній промисловості, незважаючи на спад,зайнято приблизно 1,7 млн. чоловік з 70 млн. працездатного населення.
Все це в сукупностівиводить автомобільну промисловість на одну з передових позицій у світовійекономіці.
Зараз в автомобільнійпромисловості існує ряд тенденцій, які свідчать про важливість ізначенні її, а також суміжних з нею галузей в економіці промислово розвинутихкраїн. Спостерігається абсолютно новий підхід в технічному розвитку автомобіля,організації і технології його виробництва.
Науково-технічнітенденції полягають у зменшенні витрати палива і зниженні шкідливих викидів,розробці надлегкого автомобіля, підвищенні безпеки, якості,надійності та довговічності, а також у розвитку інтелектуальнихавтомобільно-дорожніх систем.
Різноманітність умовексплуатації зумовило широку спеціалізацію автотранспортних засобів, яківідрізняються специфічними властивостями, що забезпечують їх використання вконкретних умовах з найбільшою ефективністю.
Правила ЄЕК ООН в галузі автомобілебудування
З середини 50-х роківминулого століття зростання виробництва автомобілів країн Західній Європі та збільшеннятранспортних потоків призвели до збільшення числа дорожньо-транспортнихпригод (ДТП), в тому числі зі смертельними наслідками, що неминучепривернуло увагу урядів цих країн до проблем безпеки дорожньогоруху.
В результатінауково-дослідних робіт з аналізу ДТП було встановлено, що їх основнийпричиною є недосконалість конструкції автотранспортних засобів. Цепризвело до розробки стандартів, що встановлюють вимоги безпеки доконструкції автомобілів та введенню законодавчих актів щодо контролю завідповідністю автомобілів вимогам стандартів до продажу на ринку.
Розроблені в різнихкраїнах незалежно одна від одної національні стандарти, хоча ірегламентували близькі між собою властивості і показники, відрізнялися якнормативами, так і методами випробувань, що призвело до збільшення витратвиробників при експорті своєї продукції в інші країни через необхідністьбагаторазового проведення процедури докази відповідності вимогамкраїни-імпортера.
У цьому зв'язку підкомітетз автомобільного транспорту нещодавно утвореної Європейської Економічноїкомісії (ЄЕК) ООН 6 червня 1952 прийняв спеціальну резолюцію про освітуРобочої групи експертів по конструкції транспортних засобів (WP.29), завданнямякої стало узгодження національних вимог з безпекиавтомобільної техніки.
Важливим етапом сталоукладання Угоди, підписаної в Римі в 1956 р. між урядамичотирьох країн: Федеративної Республіки Німеччини, Італії, Нідерландів і Франціїпро прийняття єдиних узгоджених приписів для фар з новимасиметричним променем ближнього світла. Подальша діяльність за погодженнямстандартів призвела до того, що 20 березня 1958 року в Женеві, під егідою ЄЕК ООН,було укладено В«Угоду про прийняття єдиних умов офіційногозатвердження і про взаємне визнання офіційного затвердження предметівобладнання та частин механічних транспортних засобів і причепів В»(ЖеневськеУгода 1958 р.). Раніше узгоджені в Римі приписи для фар засиметричним променем ближнього світла були названі В«Правила ЄЕК ООН № 1В», і вонистали першим додатком до Женевського Угоди 1958 р.
Основними принципамизазначеної Угоди були наступні:
1. Країна-учасницяУгоди, в особі спеціально уповноваженого компетентного адміністративногооргану може видавати сертифікат відповідності (повідомлення про офіційнезатвердження за типом конструкції) на тип обладнання або компонента автомобіляза умови, що представлені виробником зразки витримують випробування,які проводяться в спеціально уповноважених випробувальних лабораторіях івідповідають встановленим вимогам. Адміністративний орган повинен бути встані перевіряти і постійно контролювати відповідність серійної продукціїофіційно випробуваного зразку. Наявність сертифіката дозволяє виробникумаркувати свою продукцію знаком відповідності встановленої форми.
2. Продукція, що маєзнак офіційного затвердження, вважається відповідає законодавству всіхкраїн, що застосовують зазначені Правила.
3. Країна, що видалаофіційне затвердження на продукцію, яка не відповідає встановленимвимогам, зобов'язана вжити заходів, необхідних для відновлення її відповідностіофіційно затвердженому типу або скасувати офіційне затвердження та повідомити провжиті заходи іншим країнам, що застосовують Правила.
4. Будь-яка країна,приєдналася до Угоди, може заявити про застосування будь-якої кількостіПравил, або про незастосування жодного з них.
З угодивипливало, що кожна країна, його учасниця, самостійно і добровільновизначала, до яких Правилами ЄЕК ООН вона приєднується (тобто видаєофіційні затвердження та визнає такі твердження, видані іншимикраїнами-учасницями щодо цих Правил ЄЕК ООН), і які Правила ЄЕК ООНвона включає в своє національне законодавство і в якій формі (тобтонаказує обов'язкове виконання цих Правил ЄЕК ООН на своїй території).Виготовлювач також сам визначає, за якими Правилами ЄЕК ООН він може і хочесертифікувати свою продукцію, проте він повинен це обов'язково зробити вщодо тих Правил ЄЕК ООН, які впроваджені в національне законодавствокраїни, де він має намір реалізовувати свою продукцію.
За період з 1958 по1990 WP.29 розробила і затвердила більше 90 Правил ЄЕК ООН, що встановлюютьвимоги по активній, пасивній та екологічної безпеки транспортнихзасобів. Однак, незваж...
