ФАКТОРИ ПРОЕКТУВАННЯ ОСЕЛІ
Соціальні вимоги до житла
Зводячижитло, людина завжди формував його згідний широкому спектру своїхутилітарних і духовних потреб. Тому воно ніколи не було просто В«дахомнад головою В». Форми житла, як свідчить історія, виникають ірозвиваються в прямого зв'язку зі способом життя окремих людей і соціальних груп.Вони несуть у собі відображення національних, побутових та культурних традицій,художніх уявлень і багато чого іншого. Недарма за археологічнимирозкопкам житлових поселень реконструюють життя минулих цивілізацій.
Напристрій житла глибоке вплив роблять соціальна структура суспільства ісоціальні процеси, що відбуваються в ньому.
Однимсловом, житло - це не тільки архітектурна, функціональна, технічна, але йсоціальна категорія. 122].
Розглядаючиїї зміст, необхідно мати на увазі, що саме поняття В«житлоВ» співвідносять зрізними реальними об'єктами: з квартирою, будинком, групою будівель, районом іт. д. Це не випадково. Система житла досить повно відображає ієрархічнуструктуру суспільства:
1. індивідуум- Функціональна зона, індивідуальний простір у квартирі;
2.внутрісімейна група - приміщення для внутріродинноюгрупи;
3.сім'я - житлова осередок;
4.сусідське співтовариство - житловий будинок, житловий комплекс;
5.міське співтовариство - житловий район, місто і т. д.
Найбільшвиразно така відповідність проявляється до рівня сім'я -житлова осередок. А ось з сусідськими колективами і тим більшеспільнотами справа йде набагато складніше. Їх межі розмиті, інтереси,об'єднують людей, не завжди ясно артикульовані. Спроби запрограмуватипоява таких колективів і спільнот особливими планувальними прийомами до цихпір рідко приносили позитивний результат. Зокрема, в західних країнах невдалася інтеграція міського населення на основі розвитку сусідських зв'язків. Тамця ідея була популярною ще в 60-і роки.
<p> ТимПроте, питання про подолання роз'єднаності населення, замкнутості людей вмежах квартири з порядку денного не знімається. Навпаки, його значеннязростає у зв'язку з актуалізацією поняття В«малої батьківщиниВ», яке крімархітектурно-просторового середовища передбачає також і існуваннясусідських колективів. Для вирішення цього питання необхідні пошуки як всоціальному, так і в архітектурному напрямку. У цьому сенсі заслуговуєуваги досвід МЖК.
Всімвидам житла властиві деякі загальні соціальні функції:
В·збереження здоров'я проживаючих у ньому людей;
В·зміцнення сім'ї та створення в ній здоровогопсихологічного клімату;
В·сприяння розвитку сім'ї;
В·організація внерабочего часу;
В·підвищення професійної кваліфікації;
В·виховання дітей;
В·створення умов для відпочинку;
В·виконання ролі психологічного В«притулкуВ».
Кожназ цих функцій повинна отримати те чи інше матеріально-просторовевтілення. Наприклад, в квартирі може з'явитися робоча кімната або місце дляіндивідуальних занять, за допомогою зонування інтимну частину квартири слідізолювати від загальсімейної і т. д. Відповідним чином здійснюєтьсяпереклад соціальних функцій в матеріальні форми і в структурі будинку, комплексу,району.
Значеннязазначених соціальних функцій в рівній мірі велике для всіх людей і ніщокрім житла не може їх виконати. Тому діюча в нашій країні програмажитлового будівництва орієнтована на забезпечення житлом кожної людини і кожноїсім'ї.
Слідомза кількісними виникає цілий ряд якісних задач. У цілому вони зводятьсядо підвищення комфорту проживання. Важливою умовою їх вирішення є проведенняєдиної соціальної політики. Це означає забезпечення певного стандартужитлових умов для всіх сімей в залежності від матеріальних і економічнихможливостей суспільства.
Потрібновідзначити, що цей стандарт, регульований нормамижитлової забезпеченості, постійно підвищується. З 7 м житлової площі на людину в 1960-1970-і рр.. норма піднялася до 9 м в 80-ті роки.
Зарозрахунками фахівців вихід на норму 7-9 м житлової площі на людину робитьможливим посімейно заселення квартир. Це дуже важливий рубіж. Тільки віндозволяє ставити по-справжньому питання про комфорт проживання.
Більшвисока житлова забезпеченість вже допускає так зване вариантноепроектування квартир, що дозволяє повніше враховувати потреби сімей однійчисельності. Межа домагань по радянським і закордонним даними становить16-18 м житлової площі на людину. При такій житлової забезпеченості подальшийзростання добробуту сім'ї перестає впливати на її потреби в житлі.
Нормажитлової забезпеченості - важливий, але не єдиний спосіб поліпшити якістьжитла. Від норм залежать розміри квартир, число житлових кімнат і підсобнихприміщень у них, але раціональна організація усіх видів життєдіяльності сім'ївимагається не тільки в межах квартири. Архітектор повинен закласти в проект соціальнумодель житла в більш широкому сенсі і дати їйматеріально-просторове оформлення. Прикладом таких моделей служитьфункціонально-планувальна структура будинків-комун 20-30-х років, будинків зрозвиненим обслуговуванням більш пізнього часу. Мікрорайон-як містобудівнаодиниця теж володіє цими властивостями.
Власнезвичайний багатоквартирний будинок також відображає певну соціальну модель,згідно якої житло просторово відокремлено від закладів обслуговування,для яких будуються спеціальні будівлі. Це цілком доречно в місті. Всільському житлі знаходить відображення необхідність ведення присадибного господарстваі т. д.
Соціальнамодель житла-це система вимог, що пред'являються сім'єю до його функціональноїпрограмі та просторовій структурі. Самі вимоги в свою чергувизначаються способом життя людей, тобто сукупністю форм і умовжиттєдіяльності індивідуума, соціальної групи, суспільства в цілому.
ПоняттяВ«Спосіб життяВ» достатньо широке. Фіксуючи загальні співпадаючі риси в життянаселення, воно разом з тим охоплює все розмаїття конкретних форм йогопрояви, зокрема особливості життя міської та сільської родини. Воноувазі всі ті відмінності, які властиві сім'ям всередині існуючихсоціальних груп населення. У його структуру крім виробничоїдіяльності входять побут, традиції і звички людей в пристрої і веденнідомашнього господарства, у використанні вільного часу і т. д. А оскількипобутова сторона життя розгортається в житло, то категорія В«спосіб життяВ»стає вкрай важливою для проектування. Справа в тому, що побутові процесидуже різнорідні. У їх числі є такі, які реалізуються тільки вдома,інші - тільки в сфері обслуговування, а треті - і там, і там. Отже,потрібно вирішити питання про їх просторовому розміщенні. Від того, якіпроцеси зберігаються в квартирі, а які виносяться в сферу обслуговування,залежить загальна стратегія проектування. Основи цієї стратегії спочаткувизначаються соціальною моделлю житла або житлового середовища.
Всучасних умовах і на доступну для огляду перспективу багато видів життєдіяльності,складові побутову сферу, міцно зберігаються в квартирі. До їх числа відносяться:сон; харчування; домашня праця; дозвілля, у тому числі творча діяльність,споживання культури, відпочинок; життєдіяльність дітей і їх виховання; спілкування.
Разомз тим зростаючі духовні потреби людей, бажання звільнитися відобтяжливих форм домашньої праці будуть стимулювати подальший розвитокгромадського обслуговування. Отже, в реальності залишаються два полюсижиттєдіяльності - в житловий комірці і поза нею. Вони взаємно доповнюють один одного,і тим самим диктують необхідність цілісного підходу в архітектурнійінтерпретації системи В«спосіб життя - житлова середуВ».
Відступвід системного формування житлового середовища завжди обертається значнимшкодою для населення. Так, в нових містах і в районах-новобудовах відставанняз будівництвом культурно-побутових установ обмежує рівеньматеріального і духовного споживання. Відсутність упорядкованих дворовихтериторій та спортивних майданчиків перешкоджає розвитку сусідських...
