Недержавне освітнійустанова
вищого професійногоосвіти
МІЖРЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИІ ПРАВА
Економічний факультет
Контрольна робота
З дисципліни В«СоціологіяВ»
На тему: В«Теоріясоціальної дії М.Вебера і її методологічне значення для подальшогорозвитку соціології В»
Виконавстудент
економічногофакультету
БрежнєваЯна Сергіївна
Санкт-Петербург 2010
Зміст
I.Введення
II.Соціологічнідослідження М.Вебера
III.Теоріясоціальної дії
IV.Висновок
V.Списоклітератури
I. Введення
Макс Вебер (1864-1920) належитьдо числа тих універсально освічених вчених, яких, на жаль, стаєвсе менше по мірі посилення диференціації соціальних наук. Вебер бувнайбільшим фахівцем в області політичної економії, права, соціології,філософії. Він виступав як історик господарства, політичних інститутів іполітичних теорій, і що особливо важливо, як логік і методолог, якийрозробляв принципи пізнання соціальних наук.
За власнимвизнанню Вебера, велике значення у формуванні його мислення мали роботиКарла Маркса, що спонукали до дослідження проблем виникнення і розвиткукапіталізму. Він відносив Маркса до тих мислителів, які зробили найбільшсильний вплив на соціально-історичну думку 19-20 століть.
Перші роботи М.Вебера- В«До історії торгових товариств у середні вікиВ» (1889), В«Римська аграрна історіяі її значення для державного та приватного права В»(1891) - відразу висунулийого в ряди великих вчених. У цих працях він проаналізував зв'язокдержавно-правових утворень з економічною структурою суспільства. У них,особливо в В«Римської аграрної історіїВ», були намічені загальні контури йогоВ«Емпіричної соціологіїВ» (веберівському вираз), яка найтіснішим чиномпов'язувалася з історією.
Помер Вебер в 1920 році,не встигнувши здійснити всього задуманого. Посмертно був виданий його фундаментальнийпраця В«Господарство і суспільствоВ» (1921р), де підбивалися підсумки його соціологічнихдосліджень, а також збірки статей по методології та логікисоціально-історичних наук, з соціології релігії, політиці та ін
М.Вебера слідрозглядати в якості однієї з ключових фігур, звернення до яких багато в чомувідкриває перспективу плідного обговорення питань, спрямованих назміцнення позицій соціологічної науки. Це особливо актуально у зв'язку зтривалою кризою, що зачіпають в підсумку її статус в сучасному світі. Привсій фундаментальності позиції М.Вебера в соціології, його відносини з науковимспівтовариством соціологів ніколи не були безхмарними. Його творча діяльністьі наукова спадщина, як показує історія, практично завжди залишалосяпредметом постійних дискусій В«з нимВ» і В«про ньогоВ».
II. Соціологічні дослідження М.Вебера
В якості вихідногопункту соціологічного дослідження Вебер розглядає поведінку індивіда.В«Мета нашого дослідження, - пише він, - довести, щоВ« розуміння В»становить,по суті, і причину того, що розуміє соціологія розглядає окремогоіндивіда і його дія як первинну одиницю, як В«атомВ» (якщо вважати допустимимце саме по собі сумнівне порівняння) В». З тієї ж причини для соціологічногодослідження індивід являє собою у Вебера і верхню межу осмисленогоповедінки, оскільки, саме індивід є його єдиним носієм.
Однак, як відомо,поведінка індивіда вивчає і психологія. У цьому зв'язку, виникає питання: у чомуж відмінність психологічного і соціологічного підходів до вивченняіндивідуальної поведінки?
Соціологія, вважаєВебер, розглядає поведінку особистості лише остільки, оскільки особистістьпов'язує зі своїм дією певний сенс. Таким чином, соціологічнепоняття дії вводиться їм через поняття сенсу. Як зазначає Вебер,В«Дією називається людську поведінку в тому випадку і остільки, коли йоскільки діючий індивід чи діючі індивіди пов'язують з нимсуб'єктивний сенс В», тобто соціологія повинна бути В«розумієВ» остільки,оскільки дія індивіда осмислено. Що стосується психології, то для неїцей момент не є визначальним. В«Чим однозначне дію орієнтованеза типом раціональної правильності, - пише він - тим менше зміст його може бутипонят за допомогою яких психологічних міркувань В». Однак подібнетвердження не було для Вебера очевидним і доказовим і при кожномуслушній нагоді він витрачав багато зусиль на різного роду застереження, обмеженняі уточнення, щоб розвести психологічний і соціологічний підходи додослідження поведінки людини.
Соціологія повинна орієнтуватисяна дію індивіда чи групи індивідів. При цьому найбільш В«зрозумілимВ»є дія осмислене, тобто дія, спрямоване до досягнення ясноусвідомлюваних самим чинним індивідом цілей і використовує для цих цілейкошти, визнані за адекватні самим чинним індивідом. Описаний типдії Вебер називає целерационального . Разом з тим, з специфічноїочевидності раціонального поводження не слід робити висновок про те, щосоціологічне пояснення ставить своєю метою саме раціональне тлумачення.Враховуючи ту роль, яку відіграють в поведінці людини В«ірраціональні за своєюмети В»афекти іВ« емоційні стани В», а також і те, що кожнецілераціональну второпати розгляд постійно наштовхується на цілі,які самі по собі вже не можуть бути витлумачені як раціональні В«засобиВ»для інших цілей, то можна, як він вважає, В«з таким же успіхом стверджуватипрямо протилежне В». Тим не менш, поведінка, яка більш доступнораціональному тлумаченню в ході соціологічного аналізу, за Вебером, дозволяєконструювати найбільш підходящий В«ідеальний типВ» і соціологія в цьомувідношенні намагається грунтуватися насамперед на раціонально понятих зв'язківдій. Таким чином, специфічним об'єктом соціологічного дослідженнявін вважає не будь-який вид В«внутрішнього стануВ» або зовнішнього відношення доВ«Об'єктахВ», тобто таке ставлення, яке мало або припускало суб'єктивнийсенс, незалежно від ступеня його виразності (ясності).
Підсумовуючи свою точкузору на предмет соціологічного дослідження, Вебер вважає, щоВ«Специфічно найважливішим для розуміє соціології є перш за всеповедінку, яка, по-перше, по суб'єктивно передбачуваному дійовою особоюзмістом співвіднесене з поведінкою інших людей, по-друге, визначено також цимйого осмисленим співвіднесенням і, по-третє, може бути, виходячи з цього(Суб'єктивно) передбачуваного сенсу, зрозуміло пояснено В».
Вебер не випускає зполя зору соціології і афективні дії, а також поведінки,В«Емоційні станиВ» як то: В«почуття власної гідностіВ»,В«ГордістьВ», В«заздрістьВ» і т.д. Однак розуміє соціологію тут цікавлять нечисто психологічні даності. Вона їх диференціює за типами смисловий(Насамперед зовнішньої) співвіднесеності дії, а целерационального служить їйв якості ідеального типу для того, щоб оцінити його ірраціональність.Тому він вважає В«події, позбавлені сенсу, суб'єктивно співвіднесеного зповедінкою інших, ... не байдужі з соціологічної точки зору. Навпаки,саме в них можуть міститися вирішальні умови, а, отже, причини,визначають поведінку В». При соціологічному поясненні ірраціональних моментівповедінки розуміюча психологія може надати серйозну допомогу. Правда, такаможливість, за Вебером, нічого не змінює в методологічному відношенні, тобтопсихологія може виконувати лише підсобну роль і не більше.
Намагаючись виділитиспецифічний характер соціологічного бачення соціальних реалій, наділяючи їхВ«ЦілераціональноїВ», розглядаючи в якості певного В«ідеального типуВ»,Вебер постійно підкреслює межі пізнавальних можливостей, пов'язаних зцими типами. Так, з одного боку, поняті в смисловому відношенні духовнізв'язку, особливо целерационального орієнтовані мотивації, можуть служитиланками каузального ряду, що пояснюють характер поведінки (дії). З іншогож - ці суто В«смисловіВ» інтерпретації конкретної поведінки як такі навітьпри найбільшій очевидності В«є для соціології, лише гіпотезамикаузального відомості В». У цьому відношенні гіпотези потр...
