Міністерствоосвіти і науки Республіки Казахстан
Карагандинськийдержавний університет ім.Е.А.Букетова
РЕФЕРАТ
подисципліни: Соціальна робота за кордоном
на тему:В«ПоняттяВ« Супервізорство В»в зарубіжній соціальній роботіВ»
Виконала: ст.гр.СР-25
Сімбай М.С.
Перевірила:
викладач Пришвіна В.А.
Караганда2009р.
ПОНЯТТЯ СУПЕРВІЗОРСТВА, ІСТОРІЯ ЙОГО ВИНИКНЕННЯ
Супервізія - буквально,"Нагляд", інакше "наставництво". Супервізійних робота є невід'ємноючастиною підготовки психотерапевтів. Вона може вестися як з починаючим психотерапевтом,так і з досвідченим фахівцем. У ролі супервізорів виступаютьпсихотерапевти-педагоги або досвідчені психотерапевти, які не пройшли спеціальноїпідготовки, не мають викладацького досвіду, але володіють якимосьнеобхідним даром. Супервізія важлива для розширення професійного рівня,професійних знань та вмінь і просто для особистісного зростання психотерапевта.
Головну завдання супервізіїможна визначити як - зростання професійний та особистісний. Ці два компонентиповинні постійно бути присутнім. Крім того, важливий і елемент професійногоконтролю.
В кінці супервізіївідбувається спільне обговорення: що з'явилося нового, що супервізіруемийзміг побачити в собі, яка корекція відбулася в його розвитку, реакціях,розумінні - себе, пацієнта. І вже відповідно до цього можна робити висновокпро те, що досягнуто в результаті супервізійних роботи.
Можлива ситуація, вякої супервізія пройдена незадовільно. Цілком можлива недостатняопрацювання. Ідеальним було б представляти на супервізію два закінченихвипадки: один дуже вдалий, в якому все просто чудово, а другий дуженевдалий. Це дає можливість виявляти більшу кількість реакцій, проявіврізного поведінки і т. д.
Супервізія почала своєрух з надр психоаналізу і інтенсивно розвивалася в його рамках. Першимприкладом можна вважати випадок, коли Зігмунд Фрейд аналізував маленького синаодного зі своїх соратників по психоаналізу, і ця робота йшла, в основному, черезпереписку. Батько писав про поведінку хлопчика, про його особливості, а Фрейд дававрекомендації - як треба поводитися з дитиною, як треба його розуміти.
Спочатку своєрідноюформою супервізії був особистий аналіз, де аналітик виступав у ролі пацієнта длябільш досвідченого аналітика. Іноді це ставало взаємодією двох досвідчениханалітиків, двох вчителів, один говорив про теорію, навчав якимось знанням, адругий працював як лікар-психотерапевт, як аналітик з пацієнтом. А іноді ціролі об'єднувалися, і на одних зустрічах це була розмова про психоаналізі, прорізних його концепціях, темах, питаннях, а на інших хтось із них двох казавпро свої проблеми, тобто виступав у ролі пацієнта. Спочатку спільний особистийаналіз був короткостроковим, потім на нього стало приділятися два, три місяці,півроку і так далі. Все це переростало в більш значну роботу. Вподальшому ж відбувся поділ на теоретичну підготовку, особистий аналізі супервізійних роботу, в рамках якої психотерапевт представляв якісьзакінчені або поточні випадки своєму супервізору-аналітику для спільногообговорення. Зараз супервізору весь час доводиться вибирати між двомапозиціями. З одного боку, супервізія - навчання, навчальна ситуація. А з іншогобоку - терапевтична, тому що весь час йде робота в особистісномуконтексті, виникають якісь особистісні проблеми і водночас спокуса нетільки побачити ці проблеми, але й спробувати провести корекцію, попрацювати надними, щоб вони не заважали самому психотерапевту в його роботі з пацієнтами.
І, тим не менш, крен всечас повинен бути в бік навчальної ситуації. Супервізія - це не терапія і неособистий аналіз, хоча, безумовно, здатна виконувати і якісь терапевтичні,коригувальні функції.
Сутність супервізорства
Супервізорство може бутиболючим процесом, якщо супервізор, як він це часто робить, забуває прогуманістичному аспекті, який допоміг би супервізіруемому психотерапевтазберегти почуття власної гідності і не відчувати почуття того, що вінчогось не вміє, погано розуміє хворого, почуття провини або гніву проти цьогосупервізора, зниження самооцінки і т.д.
Звичайно, якщо присупервізії створюється емпатичних атмосфера, атмосфера співпраці, а невлади, не керівництва, то тоді всі ці почуття виникають у значноменшою мірою. Якщо ж не дотримуються якісь елементарні умови,супервізія дійсно може бути дуже болючою. Ну і, звичайно, важливийконтракт, який укладається перед початком роботи.
супервізійних роботахаотична. Передбачається, що існує відомий списокпсихотерапевтів-супервізорів, і кожен бажаючий може вибрати собі одного зних в наставники - саме вибрати, а не отримати за призначенням головного лікаря,наприклад. Однак цих списків не існує. Супервізорами можуть статипсихотерапевти-педагоги. Вони займаються цим в щоденній практиці - або врамках групової супервізії типу "балинтовских груп", або в роботі зординаторами, де так чи інакше обговорюється ведення пацієнта, розумінняпацієнта, якісь помилки.
Форми супервізії, існуючі в російській практиці
У Росії немає інститутусупервізорства. Тому форми супервізорства приймаються з зарубіжноїпрактики.
Це можуть бутиспогади і асоціації, пов'язані з конкретним випадком у практиці, абозаписи, в яких відображені найбільш важливі моменти. Супервізіруемий приноситьці записи, розповідає по ним і спільно з супервизором опрацьовуєякісь моменти, визначає, які були складності, яким було розумінняхворого, як будувалися відносини з хворим - в русі, в динаміці. Це можебути і відеозапис, і аудіозапис сеансів. Використовується також спостереження за роботоюпсихотерапевта - в ідеальному випадку воно здійснюється за допомогою дзеркала,прозорого з однієї із сторін. Або безпосередньо організується спільнаконсультація, спілкуються разом і супервізор, і психотерапевт, і пацієнт. Абосупервізор спілкується з пацієнтом, якого веде супервізіруемий.
Якщо повертатися достандартам, краще було б відведений на супервізію час розбивати на дві-тричастини - на роботу з різними людьми. Тому що в цьому процесі є різніаспекти, в тому числі, і такі, як наслідування. Супервізор намагається неусвідомленоперенести свій психотерапевтичний спосіб, мислення, рішення, може бути, навітьсвої помилки, а супервізіруемий все це вбирає. Це модель традиційна, алевона має свої недоліки. Є спокуса обмежитися системою сприйняттясупервізора і нести її далі разом з якимись можливими помилками,сприйнятими через ідентифікацію, ототожнення з супервизором. Тому,звичайно ж, краще працювати з різними людьми, що мають різні типи мислення.Ще, звичайно, має значення, в якій області, по якому напрямуспеціалізується супервізор. Є якісь загальні речі. Але є і сутотехнічні навички, теоретичний елемент, технології, які в дидактичномусенсі можна отримати тільки від супервізора, що має багатий досвід у цьомуконкретному методі.
Нові смисли до поняття супервізії
В залежності від того, вякій області психотерапії вона проводиться в рамках психоаналітичного методуматеріалом для обговорення можуть служити перенос, контрперенос, підсвідоме,несвідоме, аналіз несвідомого, конфлікти підсвідомості - тобто те,що властиво психоаналітичної роботі. І робота ведеться в цьому напрямку.У гіпнотерапії мова піде швидше про інші речі: про якісь фізичних реакціях,про те, як вдається встановлювати контакт, викликати ситуацію глибокої довіридля роботи. У цьому випадку важливі вже власне технічні речі.
Але, в цілому, особистіснийзростання присутня скрізь, і в психоаналізі, і в гуманістичної терапії, і всугестивної терапії, і в екзистенціальної терапії. Яке б напрямок ми нівзяли, супервізія буде включати в себе розвиток психотерапевтичногомислення. І тут важливо не нав'язувати, а зрозуміти, визначити спосіб мисленнясупервіз...
