Введення
Поведінка особистості - це зовні спостережуванівчинки, дії індивідів, їх певна послідовність, так чи інакшезачіпає інтереси інших людей, їх груп, всього суспільства. Людськеповедінка набуває соціальний сенс, стає особистісним, коли воновключено в спілкування з іншими людьми. Йдеться насамперед про осмисленомуповедінці, про реалізацію в діях і вчинках таких зв'язків і взаємин,в яких суб'єкт поведінки бере участь як розумна істота, усвідомленовідноситься до своїх дій.
Соціальнеповедінки це - система соціально обумовлених мовою та іншимизнаково-смисловими утвореннями дій, за допомогою яких особистість абосоціальна група бере участь в суспільних відносинах, взаємодіє зсоціальним середовищем.
Всоціальну поведінку включаються дії людини по відношенню до суспільства,іншим людям і предметного світу. Ці дії регулюються суспільниминормами моральності і права - це і визначає проблему дослідження теми.
Соціальнезначення регулювання поведінки полягає і в тому, що результатрегулювання може бути як позитивним, суспільно значущим, так інегативним, що суперечить настановам, традиціям, нормам суспільства, тому розглядрегуляції соціальної поведінки особистості як основного питання роботи єнайбільш актуальним.
Метою роботи єрозгляд соціальної поведінки особистості та його регуляції.
Длявирішення поставленої мети необхідно розглянути ряд супутніх завдань:
В·Розкритипоняття В«соціальна поведінкаВ»;
В·Розглянутиструктуру соціальної поведінки і його види;
В·Розглянутисоціальну регуляцію поведінки особистості та її механізми.
1. Соціальна поведінка
Вітчизняні психологічні напрямки - рефлексологія,реактологія, поведінкова психологія, зарубіжні концепції біхевіоризму інеобихевиоризма не вирішували проблем адекватного пізнання особистості в системі їїсоціальних зв'язків і взаємин.
Критика цих напрямків надовго виключила з науковогообороту саме поняття В«поведінкаВ». Лише в 80-х роках XX ст. ввітчизняній науці відбулася реабілітація категорії поведінки, виявиласяспроба її використання для цілісного розуміння особистості. Більш того, яксправедливо зазначив болгарський філософ В. Момов, останнім часом вгалузі досліджень людини все більш перспективною стає проблематика,що стосується поведінки особистості, - його цілісний аналіз, процес його формуванняі розвитку. В«Поведінкова проблематика набуваєВ« лідерський статус В»(В. Момов,1977, с. 25). Збільшений інтерес до категорії поведінки не навів, проте, дооднозначного загальноприйнятого її визначення, У численних її визначенняхвідзначаються різні ознаки поведінки. Перш за все поведінка - це форма зв'язку,взаємодії організму з оточуючими умовами. Джерелом поведінки єпотреби. Поведінка в цьому випадку виступає в його класичній формі яквиконавча ланка цієї взаємодії, зовні спостережувана руховаактивність живих істот. Це - загальна форма зв'язку з середовищем тварин ілюдини. Специфіка поведінки людини визначається тим, що своєрідна самаСереда його життєдіяльності. Це соціальне середовище. І людина в цій взаємодіївиступає як особистість, що представляє собою явище соціальне. Специфічнолюдськими ознаками поведінки виступають його громадська обумовленість,свідомий, активний, творчий, целеполагающій, довільний характер.Часто поняття поведінки розглядається у співвідношенні з поняттями В«активністьВ»,В«ДіяльністьВ». В значній мірі це поняття перехрещуються, особливоякщо до їх визначення додається характеристика В«соціальнеВ» (соціальнаактивність, соціальна діяльність).
Загальною підставою діяльності і поведінки єактивність. Це їх родове поняття, Видова специфіка полягає в тому, щодіяльність (предметна, практична) фіксує суб'єкт-об'єктну зв'язоклюдини з середовищем, поведінка - суб'єкт-суб'єктну зв'язок особистості з соціальноюсередовищем. Поведінка виступає як модус, форма існування особистості.Своєрідність поведінки особистості полягає в тому, що це соціальна поведінка.Соціальна поведінка є інтегральною і домінуючою формою поведінки і проявиособистості. Всі інші види активності певним чином і в певніймірі залежать від нього, обумовлені їм, Узагальнена характеристика соціальногоповедінки полягає в тому, що це - система соціально обумовлених мовою ііншими знаково-смисловими утвореннями дій, за допомогою яких особистістьабо соціальна група бере участь в суспільних відносинах, взаємодіє зсоціальним середовищем. У соціальну поведінку включаються дії людини повідношенню до суспільства, інших людей і предметного світу. Ці діїрегулюються суспільними нормами моральності і права. Суб'єктомсоціальної поведінки виступає особистість і соціальна група.
1.1 Структура соціальної поведінки
Поведінка має свою структуру . Воно включає в себе:поведінковий акт, дія, вчинок, діяння. Ці елементи в сукупностівключаються в цілісне, цілеспрямоване соціальне поводження. Кожен зелементів структури має своє смислове навантаження, своє специфічнепсихологічний зміст. Поведінковий акт представляє собоюодиничний прояв будь-якої діяльності, її елемент.
У соціальному поведінці особливе місце займають соціальнідії. Специфіка поведінкових соціальних дій полягає в тому, що вонимають суспільне значення. Суб'єктом цих дій виступають особистості,соціальні групи. Ці дії відбуваються в певній ситуації,припускають суспільно детерміновану мотивацію, наміри, відносини.Соціальні дії відрізняються в залежності від дозволених суспільних завдань(Економічних, соціальних, розвитку духовного життя). У цьому сенсі вонивиступають як форма і спосіб вирішення соціальних проблем і протиріч, воснові яких лежить зіткнення інтересів і потреб основних соціальнихсил даного суспільства. Для психологічної характеристики соціальних дійістотна їхня мотивація, ставлення до В«ЯВ» як джерелу і суб'єкту дій,співвідношення змісту і значення дій, раціонального та ірраціонального,свідомого і несвідомого в їх мотивації. Важливий суб'єктивний сенсчинених особою дій. Соціально-психологічна специфіка соціальногодії визначається рядом феноменів: сприйняттям соціальної діїнайближчого оточення; роллю цього сприйняття в мотивації соціальної дії;усвідомленням особистістю належності до певної групи як фактороммотивації; роллю референтної групи; механізмами соціального контролюсоціальної дії особистості.
Вчинок - це така дія особистості, соціальнезначення якого їй самій зрозуміло. Найбільш повним і адекватним визначеннямвчинку є наступне. В«Вчинок - соціально оцінюваний акт поведінки,спонукуваний усвідомленими мотивами. На відміну від імпульсивних дії вчинок,вчиняється у відповідності з прийнятим наміром. Вчинок як елементповедінки підпорядкований мотивам і цілям людини. У ньому проявляється особистістьлюдини - його провідні потреби, ставлення до навколишньої дійсності,характер, темперамент В»(Псіхол. словник, 1983, с. 269).
Сукупність вчинків становить діяння . У діянні якелементі соціальної поведінки особистості реалізується активність, що має високусоціальну значимість. Відповідальність за цю активність несе сам суб'єкт навітьв тому випадку, якщо вона виходить за межі його намірів. Відповідальністьособистості виражається в її здатності передбачати соціальні та психологічнінаслідки власної активності.
Мета соціальної поведінки особистості полягає вЗрештою в перетворенні навколишньої дійсності (світу),здійсненні соціальних змін у суспільстві, соціально-психологічнихфеноменів у групі, особистісних перетворень самої людини.
Результатом соціальної поведінки є, в широкому сенсіслова, формування і розвиток взаємодій і взаємин особистості зіншими людьми, з спільнотами різного масштабу. У досягненні цих результатіввиняткова роль належить спілкуванню. Недарма деякі автори називаютьспілкування атрибутом поведінки.
1.2 Види соціальної по...
