План
Введення
Глава 1. Соціальна робота з людьми похилого віку з обмеженимиможливостями: теоретико-методологічний аспект
1.1Поняттясоціальної технології та її специфіка в умовах дефіциту спілкування
1.2Технології соціальноїроботи з клієнтами: бесіда, оцінний аналіз, ведення записів
1.3Соціальна допомогалітнім людям з обмеженими можливостями
1.4Досвід соціальноїроботи з літніми людьми з обмеженими можливостями в зарубіжних країнах
Глава 2. Особливості соціальної допомоги літнім людям зобмеженими можливостями
2.1 Програма дослідження
2.2 Аналіз отриманих результатів
2.3 Програма та рекомендації до роботи з людьми похилого віку з обмеженимиможливостями в умовах дефіциту спілкування
Висновок
Список літератури.
Додаток
Введення
Протягом останніх десятиліть двадцятого століття і впочатку двадцять першого століття людство зіткнулося з проблемою значногозбільшення тривалості життя і постійним зростанням чисельності людейлітнього віку. Частка людей похилого віку в складі населення розвиненихкраїн вже складає до 20%, а процес старіння людства прискорюється.
Вбудь-якому соціально орієнтованій державі, турбота про незахищені верствинаселення є невід'ємним елементом державної політики. Стаття 7Конституції проголошує Російську Федерацію, як "соціальнедержава, політика якої спрямована на створення умов, що забезпечуютьгідне життя і вільний розвиток людини ". Одним з етапів життялюдини є старість, коли людина з об'єктивних причин не маєможливості забезпечувати своє гідне існування або ця можливістьсуттєво обмежена. Тому одне із завдань держави - створенняефективного механізму, що дозволяє цій категорії населення реалізувати своєКонституційне Право на гідну старість. Такий механізм - соціальнаполітика щодо пенсіонерів - це сукупність створюваних державоюправових, економічних та організаційних інститутів і норм, що мають на метінадання громадянам матеріального забезпечення у вигляді пенсійної допомоги.Слід також зазначити, що матеріальна підтримка потрібна не тільки літнімлюдям, але і громадянам, що втратили джерел доходу внаслідок інвалідності. За даними ООН, у світі налічуєтьсяприблизно 450 мільйонів людей з порушеннями психічного та фізичного розвитку.Це становить 1/10:00 жителів нашої планети. Дані всесвітньої організаціїохорони здоров'я (ВООЗ) свідчать, що число таких жителів у світі сягає13%.
Непрацездатні громадянив кожній країні складають предмет турботи держави, яка соціальнуполітику ставить в основу своєї діяльності. Основною турботою державипо відношенню до людей похилого віку й інвалідам є їхня матеріальна підтримка(Пенсії, допомоги, пільги і т.д.). Однак непрацездатні громадяни бідують нетільки в матеріальній підтримці. Важливу роль грає надання їм діючоїфізичної, психологічної, організаційної й іншої допомоги.
Інвалідність являєсобою соціальний феномен, уникнути якого не може жодне суспільство, і кожнедержава відповідно рівню свого розвитку, пріоритетів та можливостейформує соціальну та економічну політику щодо інвалідів. Однакможливості суспільства в боротьбі з інвалідністю як соціальним злом в кінцевомупідсумку визначаються не тільки ступенем розуміння самої проблеми, а й існуючимиекономічними ресурсами. Звичайно, масштаб інвалідності залежить від безлічіфакторів, як-то: стан здоров'я нації, розвиток системи охорони здоров'я,соціально-економічний розвиток, стан екологічного середовища, історичні таполітичні причини, зокрема, участь у війнах і військових конфліктах, і пр.У Росії всі з перерахованих факторів мають яскраво виражену негативнуспрямованість, яка зумовлює значне поширення інвалідностів суспільстві. В даний час чисельність інвалідів наближається до 10 млн.чол. (близько 7% населення) і продовжує рости. Особливо зростання чисельностіінвалідів значний за останні 3 роки і не буде, мабуть, перебільшеннямтвердження, що в не настільки віддаленій перспективі Росії загрожує "інвалідизаціявсієї країни ", в усякому разі, все її населення у пенсійному віці.Незважаючи на існуючі макроекономічні та фінансово-бюджетні обмеження,з якими стикається перехідна економіка, очевидно, що при таких масштабахі процесах ігнорувати проблему інвалідності російське держава дозволитисобі не може.
Змінасоціального статусу людини в старості, пов'язана з припиненням абообмеженням трудової та громадської діяльності, значне скороченнясоціальних контактів, іспитиваніе труднощів у процесі соціально-побутової тапсихологічної адаптації до нових умов, породжує серйознісоціально-психологічні проблеми, однією з яких є самотність, що виявляєтьсяу літніх людей, як правило, в двох аспектах: по-перше, як самотністьсоціально-побутове, яке виникає внаслідок проживання літньої людини окремовід сім'ї та родичів, або взагалі відсутність таких; по-друге - якпсихологічну самотність, відчуття незатребуваності, непотрібності,виключеності з життя соціуму. Таке відчуття самотності може виникати улітніх людей незалежно від того, проживають вони одні або з сім'єю - цепереважно психологічна проблема.
Відсутність спілкування улітніх людей, як складне явище має багаторівневий і суперечливийхарактер. Ця суперечливість випливає з самої сутності людського буття.Людина, з одного боку - рефлектуючий суб'єкт, індивідуальна особистість,випробовує потребу в автономії і індивідуалізації. З іншого боку, він -"Zoon politikon", істота суспільна,відчуває потребу в єднанні з іншими людьми. У людині, як істотісоціальному, історично розвивався у великих групах, филогенетично закріпиласяпотреба до постійного спілкування із собі подібними. Тому втрата контактів злюдьми, самотність, представляють для нього серйозну проблему.
Об'єктдослідження - особилітнього віку з обмеженими можливостями в умовах дефіцитуспілкування.
Предметдослідження -соціальна робота з людьми похилого віку з обмеженими можливостями в умовахдефіциту спілкування.
Метадослідження - оптимізаціясоціальної роботи з літніми людьми з обмеженими можливостями в умовахдефіциту спілкування.
В якості гіпотези було висунуто припущення про те, що літні люди з обмеженимиможливостями в умовах дефіциту спілкування потребують спеціальних формахсоціальної роботи, зумовлених специфікою умов життєдіяльності.
Для перевірки гіпотези були висунуті наступні завдання :
1Розглянутитеоретичні аспекти соціальної роботи з літніми людьми з обмеженимиможливостями.
2Виявити потребилітніх людей з обмеженими можливостями в умовах дефіциту спілкування.
3Розробитиметодичні рекомендації по роботі з літніми людьми з обмеженимиможливостями в умовах дефіциту спілкування.
Глава 1. Соціальнаробота з людьми похилого віку та інвалідами
1.1 Поняття соціальноїтехнології
Соціальні технології вширокому сенсі цього поняття - це особливий вид соціальної теорії, яка післяосмислення питань про якісної і кількісної визначеності досліджуваногосуспільного явища ставили і обгрунтовували. Питання про те, як, яким чиномі в якій послідовності можливі специфічні операції з результатамипізнавальної діяльності.
Соціальні технології присутні практично у всіхсторонах соціальної динаміки: індивідуального взаємодії, групового таміжгрупової взаємодії. Умовно кажучи, соціальні технології, незважаючина те, що вони мають свої власні теоретичні основи, служатьперехідним містком між реальною практичної і високою теорією.
Поняття "Соціальнітехнології як технології взагалі "має, принаймні, два значення.По-перше, соціальні технології - це, перш за все, процес цілеспрямованогона соціальний об'єкт, обумовлений необхідністю і потребоюотримання заданого результату, і в цьому плані технологічність впливуспрямована таким поняттям, як етапність, процедурность, операциональность
Виходячи з такого бачення,соціальні ...
