Міністерствоосвіти і науки Російської ФедераціїПГУ
Контрольнаробота
За КультурологіїНа тему:
Глобалізація іуніверсалізація
Виконала:
студентка 2 курсу
гр. 08ЗЕП61
Спіцина Н.І.
Пенза,2010
Введення
Сьогодні жодною країною і жодним суспільством соціальні групи таіндивіди не сприймаються як замкнуті і самодостатні феномени. Вонивключені у загальні взаємини і взаємообумовленість.
Загальна взаємозв'язок, взаємозумовленість і взаємини єзакономірністю вкрай складних і суперечливих процесів глобалізації.
Глобалізація - це загальний і багатосторонній процес культурної,ідеологічної та економічної інтеграції держав, державнихоб'єднань, національних і етнічних єдностей, що являє собоюсупутнє явище сучасної цивілізації.
Країни і народи всього світу існують в умовах зростаючого взаємовпливу.Прискорені темпи розвитку цивілізації і ходу історичних процесів поставилипитання про неминучість глобальних взаємин, про їх поглибленні, зміцненніта ліквідації ізоляції країн і народів.
Ізольованість від світу, замкнутість у власних рамках була ідеаломсуспільства аграрного типу, для сучасного суспільства характерний тип людини,вічно переступ встановлені межі й набуває новий вигляд, завждирухомого, насамперед, мотивами оновлення та зміни.
Наступні історичні процеси зумовили все більше зближеннянародів і країн. Подібні процеси охоплювали все більший простір іобумовлювали загальний історичний прогрес і новий етап інтернаціоналізації.
Сьогодні ж глобалізація стала процесом будівництва нового єдностівсього світу, провідний напрямок якого і є інтенсивне поширенняекономіки, політики і культури розвинених країн у різноманітному просторірозвиваються і відсталих країн. Ці масштабні процеси відбуваються, поперевазі, добровільно.
Загальні процеси глобалізації викликають необхідні і глибокі зміни всправі зближення і взаімосотруднічества народів і держав. За цим слідуєпроцес зближення та уніфікації рівня життя і його якості.
Світ об'єднується з метою вирішення міждержавних або локальнихрегіональних проблем. Взаємозближення та інтеграції супроводжують процеси,які можуть виявитися небезпечними для самобутності малочисельних народів танаціональностей. Тут мається на увазі встановлення тих норм і стандартів,які до цього дня залишаються проблемними для високорозвинених країн. Грубатрансплантація норм і цінностей в суспільний організм може виявитисязгубною.
Для культурноїглобалізації характерне зближення ділової та споживчої культури міжрізними країнами світу і зростання міжнародного спілкування. З одного боку, цепризводить до популяризації окремих видів національної культури по всьому світу. Зіншого боку, популярні міжнародні культурні явища можуть витіснятинаціональні або перетворювати їх в інтернаціональні. Багато це розцінюють, яквтрату національних культурних цінностей і борються за відродження національноїкультури.
Сучаснікінофільми виходять на екрани одночасно у багатьох країнах світу, книгипереводяться і стають популярними у читачів з різних країн. Величезну рольв культурної глобалізації відіграє повсюдне поширення Інтернету. Крімтого, з кожним роком все більшого поширення набуває міжнародний туризм.
1.Поняття В«глобалізаціяВ» та В«універсалізаціяВ»
1.1 Сутність та характеристика процесу глобалізації
З кінця XX в. культурна універсалізаціявсе частіше характеризується як глобалізація. Це поняття має два основнихзначення. Перше трактує глобалізацію як об'єктивний, природний процеспоширення досягнень В«високихВ» культур на весь світ, перш за все накультури В«нижчіВ» з метою їх В«підйомуВ» на рівень передових країн Заходу.Друге розглядає глобалізацію як панування США над усіма іншиминародами і культурами з метою їх експлуатації.
В«ЧорнаВ» глобалізація являє собоюпідпорядкування всіх національних культур єдиному космополітичному (американському,по перевазі) культурному стандарту, тобто виступає крайньою формоювестернізації. По суті глобалізація душить національні культури (продукція В«МакдоналдсВ»витісняє звичну їжу, англійська мова все більш активно входить вповсякденне життя культурної еліти), причому глобалізація прагне добуденно-культурної та мовної уніфікації, як правило, на примітивному рівні.
Глобалізація (від фр. - global - всезагальний) трактується як процес охопленняекономічними, політичними, соціальними і культурними взаєминамивсього людського співтовариства. Глобалізація розуміється в трьох сенсах -по-перше, як постійно йде історичний процес розширення просторіввзаємодії між людьми, державами і культурами, по-друге, якзагальна універсалізація світу через посилення рис загальності та гомогенізаціяяк поступовий рух до однорідного політико-економічному та культурномусвіту, по-третє, як відкритість національних кордонів від прозорості у сферіекономічних взаємодій. Важливий аспектглобалізації - перетворення формування масової культури, масової свідомості,у вельми вигідний вид бізнесу. А інформаційний простір - найбільшінтегровною і керовано.
Фактично, глобалізація є не що інше,як політика США, спрямована на встановлення світового панування, у тому числіі власне засобами культури (мода, інформація, шоу-бізнес, масовакультура і т.д.), на знищення національної культурної самобутності,культурного розмаїття, для полегшення реалізації свого культурного продуктуна світовому ринку з метою його повного завоювання.
Основна характеристика процесуглобалізації, що протікає в сучасному світі - екстраполяціяліберально-демократичних цінностей на всі регіони без винятку. Це означає,що політичні, економічні, правові і т.д. системи всіх країн світустають ідентичними, і взаємозалежність країн сягає небувалихмасштабів. До цих пір народи і культури ніколи не були так залежні один відодного. Проблеми, що виникають в будь-якій точці світу, моментально відображаються наіншому світі. Процес глобалізації та гомогенізації проводить до створенняєдиного світового співтовариства, в якому формуються єдині норми, інститути такультурні цінності. З'являється відчуття світу як єдиного місця.
Процес глобалізації характеризуєтьсянаступними основними аспектами:
1. Інтернаціоналізацією, що, в першучергу, виражається у взаємозалежності;
2. Лібералізацією, тобто усуненнямторговельних бар'єрів, мобільністю інвестицій і розвитком інтеграційнихпроцесів;
3. Вестернізацією - екстраполяцієюзахідних цінностей і технологій у всі точки світу;
4. Детерріторізаціей, що виражається вактивності, що має транснаціональні масштаби, і зменшенні значущостідержавних кордонів.
Слід зазначити, що В«глобалістськакультура В»не є класична західна культура, а може розглядатися яксучасна форма свого роду контркультури - перетворення сутінаціональних культур до (культурним) інтересам США. Транснаціональна економікавимагає уніфікованої, інтегрованої, стандартизованої масової культуридля всіх країн, що піддаються глобалізації. Вона часто виступає під маскоюВ«ВходженняВ» у світову культуру, прилучення до загальнолюдських цінностей, алемісце В«під сонцемВ» у цій суперкультуру є тільки для обраних. [1]
Адекватність цих положеньсоціально-економічної та загальнокультурної ситуації в Росії не додаєоптимізму: як відомо, ідеї акультурації були народжені аналізом контактівєвропейської та тубільних культур. Крім того, вплив першої на другі непринесло країнам, що розвиваються очікуваних результатів, зіткнувшись з потужнимипластами традиційної культури.
У цьому сенсі в Росії склалася самеімітація ринкової економіки, коли наявність всіх її необхідних атрибутів аж ніякне забезпечує не тільки більш високу, ніж при плановій, ефективністьекономіки, але навіть просте відтворення.
Отже, якщо на Заході модернізація булаприродни...
