ЗМІСТ:
Вступ 3
1. СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ОДИНОКИХПОХИЛОГО ВІКУ 5
1.1 Соціальний статус людини встарості 5
1.2 Самотність людей похилоговіку, як соціальна проблема 8
2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ТАНЕОБХІДНІСТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ
НОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРАКТИКУСОЦІАЛЬНОГО
ОБСЛУГОВУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ ПОХИЛОГОВІКУ В СЕЛІ
Некрасівка Хабаровського краю 13
2.1 Аналіз ефективності роботи і регіональнаінноваційна модель організації соціального обслуговування людей похилого віку в селіНекрасовка13
2.2 Нові технології соціального обслуговуваннягромадян похилого віку в селі Некрасівка 21
Висновок 26
Список використаних джерел 28
ВСТУП
Постійнезростання частки літніх у всьому населенні стає впливовоюсоціально-демографічної тенденцією практично всіх розвинених країн.
Такийпроцес обумовлений двома причинами. По-перше, успіхи охорони здоров'я, взяттяпід контроль ряду небезпечних захворювань, підвищення рівня і якості життя ведутьдо збільшення середньої очікуваної тривалості життя людей.
З іншогобоку, процес стійкого зниження народжуваності, нижче рівня простогозаміщення поколінь, зменшення числа дітей, народжених однією жінкою, за весьїї репродуктивний період, призводить до того, що рівень природної смертностів нашій країні перевищив рівень народжуваності. На зміну кожному поколіннюприходить наступне покоління меншій чисельності; частка дітей і підлітків всуспільстві неухильно знижується, що викликає відповідне зростання частки осібстаршого віку.
Людствостаріє, і це стає серйозною проблемою, вирішення якої повинновироблятися на глобальному рівні [15, с.3].
Актуальністьдослідження роботи з літніми людьми соціальній сфері обумовлена ​​наступнимиобставинами:
-по-перше, зростанням в сучасних умовах ролі установ соціальногообслуговування по організації соціальної підтримки літніх людей;
-по-друге, соціальний працівник - це людина, яка безпосередньоконтактує з клієнтом, він знає його проблеми і намагається йому допомогти;
-по-третє, необхідність виявлення літніх людей, упізнання їх проблем та вжитонайбільш ефективних способів по їх усуненню.
Об'єктомдослідження є технологія соціальної роботи з самотніми людьми похилого віку.
Предметомє процес надання різної допомоги соціальними службами, а такожсоціальними працівниками.
Метоюроботи є виявлення соціальних проблем самотніх літніх людей, а такожвпровадження нових технологій соціальної роботи з даною категорією громадян.
Завдання соціальнихпрацівників і близьких людей зводиться до надання самотньому літньому чоловікові поміру можливості, зі знанням і розумінням геронтопсихології матеріальної таморальної підтримки і поваги.
Ритм старіння істотнозалежить від способу життя літніх людей (як правило, пенсіонерів), їх положенняв сім'ї, рівня життя, умов праці, соціальних і психологічних факторів.
Для того щоб працювати злітніми людьми, потрібно знати їх соціальне становище (у минулому і сьогоденні),особливості психіки, матеріальні і духовні потреби, і в цій роботі спиратисяна науку, дані соціологічних, соціально-психологічних та інших видівдосліджень.
1.СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ самотніх літніх людей
1.1 Соціальнийстатус людини в старості
Зміна соціальногостатусу людини в старості, викликане насамперед припиненням абообмеженням трудової діяльності, трансформацією ціннісних орієнтирів,самого способу життя і спілкування, а також виникненням різних утруднень якв соціально-побутовій, так і в психологічній адаптації до нових умов, диктуєнеобхідність вироблення і реалізації специфічних підходів, форм і методівсоціальної роботи з літніми людьми.
Так, за даними ООН, в1950 році у світі проживало приблизно 200 мільйонів людей у ​​віці 60 роківі старше, до 1975 року їх кількість зросла до 550 мільйона. За прогнозами, до2025 чисельність людей старше 60 років досягне 1 мільярд 100 мільйоничоловік. У порівнянні з 1950 року їх чисельність зросте більш ніж у 5 разів,тоді як населення планети збільшиться тільки в 3 рази. [[1]]
Важливість повсякденногоуваги до вирішення соціальних проблем цієї категорії громадян зростає і взв'язку із збільшенням питомої ваги людей похилого віку в структурі населення Росії,яке спостерігається в останнє десятиліття не тільки в нашій країні, але і увсьому світі. Досить сказати, що в даний час пенсії та допомоги вРосійської Федерації отримують 35,5 мільйона чоловік. І якщо в 1957 році на 1000осіб населення припадало 89 пенсіонерів, то у 1993 році - 239 осіб. Ана потреби соціального забезпечення в 1995 році, наприклад, витрачалося менше 5%національного доходу країни, в 1990 році вже 13,5%. У 1993 році на виплатупенсій було витрачено 9,7 трильйона рублів, або, по суті, коженчетвертий рубль від фонду заробітної плати чинив і надходить до Пенсійногофонд РФ.
Тенденція зростаннячисельності людей похилого віку вимагає корінної зміни соціальної політики увідношенні цієї, найбільш соціально незахищеної категорії суспільства.
Особи у віці 70 ібільше років складають 28,3% всього населення старше працездатного віку, аїх чисельність в складі населення з 1979 року помітно зросла, особливо вмістах. [1]
В організації соціальноїроботи з літніми людьми необхідно враховувати всю специфіку їхнього соціальногостатусу не тільки в цілому, але й кожної людини окремо, їхні потреби,потреби, біологічні і соціальні можливості, визначені регіональній інші особливості життєдіяльності.
Слід зазначити, що допроблеми старості і її визначення, вчені і практики підходили і підходять зрізних точок зору біологічної, фізіологічної, психологічної, функціональної,хронологічної, соціологічної та інших. А звідси і специфіка рішення проблемсуспільного і соціального стану, ролі і місця в родині, а організаціїсоціального забезпечення і обслуговування, соціальної реабілітації, соціальногопіклування над людьми похилого віку і так далі. Не можна забувати і про те, що процес старіння в окремих груп населенняі індивідів відбувається далеко неоднаково.
Таким чином,характеризуючи категорію людей похилого віку як соціальну або вірніше, яксоціально-демографічну, необхідно приймати до уваги віковіособливості усередині змий групи людей.
Як відомо, на практицілюдьми похилого віку звичайно вважають людей, що вийшли на пенсію. Однак - це мірилоне може бути універсальним, тому що пенсійний вік у різних країнахрізний. Разом з тим, жінки, як правило, йдуть на пенсію раніше за чоловіків.Так, в нашій країні, вони мають право отримувати пенсію по старості з 55 років,тоді як чоловіки - з 60 років. До того ж Законом В«Про пенсійне забезпечення вРРФСР В»передбачені відмінності у пенсійному віці і для різнихсоціально-професійних груп. Тим не менше в переважній більшості країнсвіту до людям похилого віку відносять громадян у віці 60 років і старше. [1]
Практика свідчитьпро те, що літні - це дуже різні люди. Серед них є здорові і хворі; проживаютьв сім'ях і самотні; задоволені відходом на пенсію і життям і нещасливі,зневірені в житті; малоактивні домосіди і життєрадісні, оптимістичноналаштовані люди, що займаються спортом, що ведуть активний спосіб життя і такдалі.
Тому для того, щобуспішно працювати з людьми похилого віку, соціальному працівникові потрібно знати їхсоціально-економічне становище, особливості характеру, матеріальні ідуховні потреби, стан здоров'я, бути добре обізнаним продосягненням науки і практики в цьому напрямку. Зміна соціального статусулюдини в старості, як показує практика, насамперед негативнопозначається на його моральному і матеріальному становищі, негативно впливає напсихічний стан, знижує його опірність до захворювань і адаптаціюдо змін навколишнього середовища.
З переходом у категоріюлітніх людей. пенсіонерів, найчастіше докорінно змінюється не тількивзаємини лю...
