західноєвропейськихМОДЕЛЬ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ (НІМЕЧЧИНА)
Корпоративна модельсоціальної роботи, яка функціонує в більшості країн континентальної ЗахідноїЄвропи (в Німеччині, Австрії, Франції, Італії та інших державах), з цілогоряду позицій близька до скандинавської універсальної моделі. Це, перш за все,проявляється у такій спільній особливості, як важлива роль держави, йогоструктур в організації і здійсненні соціальної допомоги. Однак між данимимоделями є й відмінності, головне з яких полягає в різному ступенізначущості корпоративно-страхових виплат в соціальному забезпеченні.Корпоративна модель соціального захисту відрізняється від універсальної тим, що вумовах її функціонування засоби соціальних фондів не підкріплюютьсяширокомасштабним державним субсидуванням за рахунок податкових надходжень.Вони формуються переважно з страхових внесків трудящих іпідприємців, що скорочує фінансову базу для соціального захисту населенняі, відповідно, рівень соціальних допомог. Отже, найважливішу роль укорпоративної моделі соціального захисту відіграє страховий принцип. Характерніознаки західноєвропейської державно-корпоративної моделі соціальноїроботи мають системний характер. До їх числа можна віднести:
- визначальне значеннякорпоративно-страхового механізму в сфері соціального захисту;
- наявність дієвоїсистеми державної допомоги та соціальних гарантій;
- поєднання принципівцентралізації і децентралізації у наданні соціальної підтримки;
- допоміжну рольгромадських і благодійних (асоціативних) організацій, приватних агентству наданні соціальної допомоги.
Найважливіше значеннястрахового механізму в корпоративній моделі соціального захисту можна простежитина прикладах пенсійного і медичного забезпечення, функціонування системистрахування по безробіттю. Пенсійне забезпечення в Німеччині, Австралії,Франції, Італії, Греції і в більшості інших країн континентальної ЗахідноїЄвропи формувалося історично на основі відомої моделі Бісмарка, десистема обов'язкового соціального страхування будується на солідарнійвзаємодопомоги роботодавців і працівників.
Витрати на пенсійнестрахування в Німеччині займають найбільшу питому вагу в структурі соціальногобюджету країни. Їх обсяг складає близько 30% всього соціального бюджету. ВПротягом трудового життя німці відраховують щомісяця в систему обов'язковогопенсійного страхування робітників і службовців 10% заробітку, стільки жперераховують сюди і роботодавці за своїх співробітників. Підлягає страхуваннюдохід обмежується верхньою межею в 4300 євро на місяць (на початок 2000-хроків він становив 6500 марок щомісяця), понад якого обов'язковепенсійне страхування не допускається. Певні дотаційні внески впенсійний страховий бюджет вносить держава. Їх розмір на початку 2000-х роківстановив близько 20% витрат страхового бюджету. Ці дотації розраховуються зурахуванням тенденцій і змін заробітної плати, а також відносною іабсолютної величини внесків. Вони послаблюють ризик, пов'язаний з інфляційнимипроцесами. Для захисту від кон'юнктурних коливань і для поповнення страховихкоштів держава може надавати страховим установам безпроцентнікороткострокові кредити.
Система пенсійногозабезпечення в Німеччині складається з трьох основних рівнів: обов'язковепенсійне страхування, пенсійне страхування на підприємстві та приватнепенсійне страхування. Широке коло застрахованих осіб охоплює обов'язковепенсійне страхування, що є найбільш великою частиною німецької системипенсійного забезпечення. Обов'язковому пенсійному страхуванню підлягають такікатегорії населення, як робітники, службовці, державні чиновники, надомніпрацівники, фермери. Цей рівень пенсійного забезпечення поширюється нетільки на працездатних і зайнятих осіб, але і на групи людей, в силупевних причин, що не мають повноцінних трудових відносин у суспільстві(Інвалідів, вдів, учнів, безробітних і т.д.). Вони не можуть виплачуватистрахові внески, але, тим не менш, є учасниками системи пенсійногострахування за рахунок діючого в Німеччині принципу солідарногоперерозподілу, діючого в рамках системи пенсійного забезпечення.Пенсія по старості з обов'язкового пенсійного страхування виплачуєтьсячоловікам по досягненні 65 років. Чоловік може вийти на пенсію і в 63 роки, але втакому випадку термін виплати страхових внесків, що дає право на одержання пенсії,повинен складати не менше 35 років. Пенсія по старості для жінокнадається після досягнення 60 років. У ході пенсійної реформи, яка проводиласяв Німеччині в першій половині 90-х років, вироблено підвищення віковогоцензу, необхідного для отримання пенсійного забезпечення по старості. Загальнийвік виходу на пенсію для чоловіків і жінок становить 48% від середньогозаробітку. Особа, постійно отримувала на протязі не менше 45 років участі в системіпенсійного страхування заробітну плату, рівну середній заробітній платі вНімеччині, при виході на пенсію має право одержувати щомісячну виплату рівну 70%від чистого заробітку. Так як середній заробіток чоловіків і жінок у Німеччиніпомітно різниться, то відрізняються і розміри середньомісячної державноїпенсії: для чоловіків - це 971 євро, а для жінок - 506 євро. Слід такождодати, що, за офіційною статистикою, 47,5% жінок-пенсіонерів і 12,1%чоловіків-пенсіонерів отримують менше 300 євро.
На відміну від звичайногообов'язкового пенсійного страхування робітників і службовців, пенсійнестрахування осіб вільних професій (лікарів, ветеринарів, адвокатів,нотаріусів, архітекторів та ін) має в Німеччині свої особливості. Пенсійнимзабезпеченням цих осіб займаються об'єднують їх професійні палати,які мають самостійні страхові каси. Фінансування пенсійногострахування проводиться в обов'язковому порядку за рахунок внесків, які встановлюютьсяв залежності від категорії працівників. Ті з осіб вільних професій, хтопрацюють самостійно, платять підвищені страхові внески. Відповідновище і розмір їх пенсійного забезпечення.
Другим рівнем системипенсійного забезпечення в Німеччині є пенсійне страхування напідприємстві. Ця форма захисту в старості носить цілком певнийкорпоративний характер і не є обов'язковою. Підприємство саме вирішує,чи буде воно надавати пенсії, часто звані В«посібником від фірмВ», а якщода, то в якому обсязі. Пенсійне страхування на підприємстві охоплює робітниківі службовців, які уклали колективні або індивідуальні договори пронадання їм пенсії, а також - у разі їх смерті - членів сімей. Системаоформлення таких пенсій може бути обговорена в тарифному угоді між профспілкамиі асоціаціями роботодавців. Пенсійне забезпечення на підприємстві реалізуєтьсяв різних формах, найбільш поширеною з яких єдодаткова пенсія, що формується за рахунок добровільних внесків самихпрацівників. Середній розмір пенсії, наданої від підприємств, складаєприблизно четверту частину від пенсій з обов'язкового пенсійного страхування.
Третім рівнемсоціального захисту в старості є приватне пенсійне страхування. Воно даєгромадянам можливість отримання соціального забезпечення понад передбаченийсистемою обов'язкового страхування, а також є альтернативною формоюстрахування для осіб, що не підлягають обов'язковому пенсійному страхуванню. Якдодатковий засіб поповнення пенсійного утримання, приватне страхуванняє добровільним. У даному випадку з однією з приватних страхових компанійполягає індивідуальний договір про пенсійне страхування. Підставою длязвернення до системи приватного страхування служить і неможливість страхування врамках системи обов'язкового пенсійного страхування для осіб, чий дохідперевищує встановлену законом межу. Як уже зазначалося, до початку 2000-хроків у Німеччині дохід, що підлягає обов'язковому пенсійному страхуванню,обмежувався верхньою межею в 6500 марок на місяць. На відміну від обов'язковогопенсійного страхування, внески у приватні страхові компанії істотно вище,але вище і розмір таких пенсій. Трирівнева система пенсійного страхування вНімеччини вибудувана переважно на розподільному принципі пенсійн...
