Зміст
1. Життєвийшлях вченого ....................................................................... 3
2. Солідарність:проблема інтеграції індивіда і суспільства ..................... 5
3.Типи соціальної солідарності ............................................................... .7
3.1 Механічнасолідарність ............................................................... 7
3.2 Органічнасолідарність ................................................................ 9
Списоквикористаної літератури ............................................................ 14
Введення
Соціологія - це наука про суспільство як соціальній системів цілому, функціонуванні та розвитку цієї системи через її складові елементи:особистості, соціальні спільності, інститути.
Один з найбільших істориків соціології Ю.Н.Давидоввважає за необхідне говорити про послідовне виникненні в рамкахсоціології, принаймні, трьох типів науковості: класичного,некласичного і проміжного.
Класичний тип науковості, на його думку, бувпредставлений такими видатними соціологами, як О. Конт, Г. Спенсер, Е. Дюркгейм.
Соціологія, на думку Е.Дюркгейма, грунтується напізнанні соціальних фактів. Соціальний факт специфічний. Він породженийоб'єднаними діями індивідів, але якісно відрізняється за своєю природоювід того, що відбувається на рівні індивідуальних свідомостей тому, що у ньогоінше підставу, інший субстрат - колективна свідомість. Для того, щобвиник соціальний факт, вказує Дюркгейм, необхідно, щоб принаймнікілька індивідів об'єднали свої дії і щоб ця комбінація породилаякий-то новий результат. А оскільки цей синтез відбувається поза свідомістюдіючих індивідів (оскільки він утворюється з взаємодії безлічісвідомостей), то він незмінно має наслідком закріплення, встановлення позаіндивідуальних свідомостей будь-яких зразків поведінки, способів дій,цінностей і т.д., які існують об'єктивно. Визнання об'єктивноїреальність соціальних фактів є центральним пунктом соціологічногометоду, по Дюркгейму.
1. Життєвий шлях вченого
Еміль Дюркгейм - один із творців соціології як науки,як професії і як предмета викладання. Він народився 15 квітня 1858 р. в г.Епінале на північному сході Франції, в небагатій родині потомственого рабина. У дитинствімайбутнього автора соціологічної теорії релігії готували до релігійного поприщайого предків, навчаючи давньоєврейській мові, Торі й Талмуду. Проте він доситьрано відмовився продовжити сімейну традицію. Біографи Дюркгейма відмічають, щопевний вплив на це рішення зробила його шкільна вчителька-католичка.Короткий час він відчував схильність до католицизму містичного спрямування. Алекатоликом Дюркгейм не став, так само, втім, як і атеїстом. З юних років і докінця життя він залишався агностиком. Постійно підкреслюючи важливу соціальну йморальну роль релігії, він зробив предметом своєї віри науку взагалі йсоціальну науку - зокрема.
У 1879 р. Дюркгейм з третьої спроби вступив у ВищуНормальну школу в Парижі. З професорів Нормальної школи найбільший впливна формування поглядів майбутнього соціолога зробили видні вчені: історикФюстель де Куланж і філософ Еміль Бутру. Серед студентів Дюркгейм користувавсявеликою повагою і виділявся серйозністю, ранньою зрілістю думки та любов'ю дотеоретичним суперечкам, за що товариші прозвали його В«метафизикомВ».
Закінчивши в 1882 р. Нормальну школу, Дюркгейм протягомдекількох років викладав філософію в провінційних ліцеях. У 1885-1886 рр.. вінпобував в науковому відрядженні в Німеччині, де познайомився із станомдосліджень і викладання філософії й соціальних наук. Особливо сильневраження на нього справило знайомство з видатним психологом і філософом В.Вундтом, засновником першої у світі лабораторії експериментальної психології.
У 1887 р. Дюркгейм був призначений викладачемВ«Соціальної науки і педагогікиВ» на філологічному факультеті бордоськогоуніверситету. Там же в 1896 р. він очолив кафедру В«соціальної наукиВ» - засуті, першу кафедру соціології у Франції.
З 1898 по 1913 р. Дюркгейм керував виданням журналуВ«Соціологічний щорічникВ» (було видано 12 томів журналу). Співробітники журналу,прихильники дюркгеймівських ідей, утворили наукову школу, що отримала назвуВ«Французька соціологічна школаВ». Діяльність цього наукового колективузаймала провідне місце у французькій соціології до кінця 30-х років.
З 1902 р. Дюркгейм викладав у Сорбонні, де очолювавкафедру В«науки про вихованняВ», згодом перейменовану в кафедру В«науки провихованні та соціології В». Його викладацька діяльність була вельмиінтенсивної, і багато його наукові роботи народилися з лекційних курсів.Дюркгейм був блискучим оратором, і його лекції користувались великим успіхом. Вонивідрізнялися строго науковим, ясним стилем викладу і в той же час носилихарактер свого роду соціологічних проповідей.
Професійна діяльність займала головне місце вжиття Дюркгейма, але, незважаючи на це, він активно і безпосередньо брав участь урізного роду громадських організаціях і рухах. Він був людиноюдемократичних і ліберальних переконань, прибічником соціальних реформ,заснованих на наукових рекомендаціях. Багато його послідовники брали участь всоціалістичному русі, і сам він симпатизував реформістському соціалізмужоресовского толку. Разом з тим Дюркгейм був супротивником революційногосоціалізму, вважаючи, що справжні і глибокі соціальні зміни відбуваються вВнаслідок тривалої соціальної і моральної еволюції. З цих позицій вінпрагнув примирити протиборчі класові сили, розглядаючи соціологіюяк наукову альтернативу лівому та правому радикалізму.
2. Солідарність: проблема інтеграції індивіда і суспільства
Дюркгейм один з перших приходить до розуміння суспільства яксукупності всіх індивідів і груп, об'єднаних різноманітними соціальними,економічними, культурними зв'язками, спільними традиціями, цілями і цінностями.Люди об'єднані в суспільстві внаслідок глибокої і взаємної потреби один водному. Суспільний стан характеризується, з точки зору Дюркгейма,солідарністю, певним ступенем згоди, зв'язком, втрата якої веде дорозпаду і загибелі суспільства. Тема солідарності - центральна тема всіх робітДюркгейма, починаючи від В«Про поділ суспільної праціВ» (1893) і кінчаючиВ«Елементарні форми релігійного життяВ» (1912).
Книга В«Про поділ суспільної праціВ» являєсобою публікацію успішно захищеної докторської дисертації автора. Змістїї набагато ширше заголовка і, по суті, становить загальну теорію соціальнихсистем та їх розвитку. Основна мета роботи: довести, що, всупереч деякимтеоріям, поділ суспільної праці забезпечує соціальну солідарність,або, іншими словами, виконує моральну функцію. Але за цим формулюваннямховається інша мета, більш значима для автора: довести, що поділпраці - це той фактор, який створює і відтворює єдність суспільств, вяких традиційні вірування втратили колишню силу і привабливість.
Питання про те, як поділ праці впливає на соціальнусолідарність, в роботі В«Про поділ суспільної праціВ» вирішується з позиційеволюційного підходу в поєднанні зі структурно - функціональним. Соціальнаеволюція веде від архаїчних суспільств з простими структурами до більш складнихсучасним, В«промисловимВ» суспільствам. Фактично Дюркгейм виділяє два типитовариств - традиційне і сучасне - і відповідно два типи солідарності -В«МеханічнуВ» і В«органічнуВ». Ці поняття адекватно оцінюють тількиподумки сконструйовані типи суспільств. Що ж стосується того чи іншого реальноіснуючого суспільства, то воно організовано переважно на базімеханічною або органічної солідарності, так що в сучасних суспільствахмеханічна солідарність може існувати, займаючи підлегле становище (ав екстремальних випадках навіть домінувати, як, наприклад, у тоталітарнихсуспільствах ХХ ст.).
3. Типи соціальної солідарності
3.1 Механічна солідарність
Механічна солідарність панує в тих суспільствах,де індивіди мало ...