ГОУВПОВ«Марійський державний університетВ».
Факультетпедагогіки та психології.
Реферат покурсом соціальної педагогіки на тему:
В«Урбанізаціяі її роль в житті суспільства. Соціалізація людини В»
Виконала:
Студентка
21 групи ФПП
Панова Ганна
р.Йошкар-Ола, 2008 р.
Зміст:
Введення
1. Урбанізація
1.1. Поняття урбанізації, її риси та рольв житті суспільства
1.2.Рівні і темпи,етапи та перспективи урбанізації
2. Соціалізація
2.1.Поняттясоціалізації. Місто як мезокомпонент середовища соціалізації людини
Висновок
Бібліографічний список
Введення.
Сучасні процесизростання, складу та розміщення населення викликають багато складних проблем. Одним знайважливіших питань є процес урбанізації. Урбанізація - одна з найбільшнайважливіших складових частин соціально-економічного розвитку. На протязідесятиліть урбанізація нашій країні спочатку просто не визнавалася як одинз важливих процесів формування людини, середовища і суспільства, а потім в 70-80-хрр.., розглядалася, насамперед, в рамках формаційних особливостей розвиткусистем виробництва і розселення при значної недооцінки її глобальнихзакономірностей і соціально-культурних і цивілізаційних основ. Утвердився іретельно оберігався філософськи у стані підхід, згідно з якимурбанізація (як і інші соціальні процеси) легкоуправляема, тому що їїзакономірності нібито встановлюються керівниками в залежності від тих чиінших висунутих ними цілей.
Ось чому оцінкарадянської урбанізації мала риси крайньої суб'єктивності, однобічності, аігнорування світового досвіду було зручне переоцінки незаперечнихкількісних успіхів урбанізації в СРСР в 30-80-х рр.. До серйозного жаналізу її якісних сторін (способу і умов життя городян, їх культури,стану міського середовища, її різноманітності і т.д.), суті та стратегії розвиткусправа зазвичай не доходила.
Зазначений підхід, напрямую пов'язаний багато десятиліть з теорією формацій у радянському суспільствознавстві взагаліі в економічній і соціальній географії зокрема, визначив невірніуявлення про вузько "виробничій базі" урбанізації.
В останні роки, коливсе частіше зустрічаються спроби у різних галузях науки осмислити суспільнерозвиток в рамках інших концепцій (філософсько-антропологічної,глобально-економічної, соціокультурної, екологічної,цивілізаційної) та ін, представляється найбільш плідним для вивченняурбанізації використовувати антропокультурного підхід.
При такому підході основу урбанізаціїстановить сама людина з усіма можливими параметрами його життя, перш за всепов'язаними з розвитком культури і цивілізації в їх широкому розумінні і наглобальному рівні, а не виробництво, ресурси, територія і т.д., як вважалосяв радянській науці.
1.Урбанізація
1.1Понятіе урбанізації, її риси та рольв житті суспільства
Урбанізація (англ. urbanization, від латинських слів urbanus -міський, urbs - місто), всесвітньо-історичний процес підвищення ролі місту розвитку людства, який охоплює зміни в розміщенніпродуктивних сил, насамперед у розміщенні населення, йогосоціально-професійної, демографічної структурі, способі життя, культурі тат.д. Урбанізація - багатовимірний демографічний, соціально-економічний тагеографічний процес, що відбувається на основі історично сформованих формсуспільства і територіального поділу праці. У більш вузькому,статистико-демографічному розумінні урбанізація - це зростання міст, особливовеликих, підвищення питомої ваги міського населення в країні, регіоні, світі(Так звана урбанізація у вузькому сенсі слова або урбанізація населення).Передумови урбанізації - зростання в містах промисловості, розвиток їх культурнихі політичних функцій, поглиблення територіального поділу праці. Дляурбанізації характерний приплив у міста сільського населення і зростаюче маятниковийрух населення із сільського оточення і найближчих малих міст у великіміста (на роботу, по культурно-побутовим надобностям тощо).
Процес урбанізаціїйде за рахунок:
-природногоприросту міського населення;
-перетвореннясільських населених пунктів в міські;
-формуванняшироких приміських зон;
-міграції зсільської місцевості в міську.
Перші міста з'явилися в3-1 тисячолітті до н.е. в Єгипті, Месопотамії, Сирії, Індії, Малої Азії, Китаї,Індокитаї, а також в деяких районах Європи і Африки, прилеглих доСередземному морю. В античному світі такі міста, як Вавилон, Афіни, Карфаген,Рим, Олександрія грали величезну роль. У містах Середньовіччя і ЕпохиВідродження формувалися елементи буржуазної цивілізації. З розвиткомкапіталізму об'єктивна необхідність концентрації та інтеграції різноманітнихформ і видів матеріальної і духовної діяльності стала основною причиноюпосилення процесу урбанізації, зростання концентрації населення в містах. Насучасному етапі урбанізації в економічно розвинених країнах світу відзначаєтьсяпереважання крупногородского форм поселень.
Розвиток процесуурбанізації тісно пов'язане з особливостями формування міського населення ізростання міст: природним приростом самого міського населення, включенням вміську межу або віднесенням в адміністративне підпорядкування приміськихтериторій (включаючи міста, селища та села); перетворенням сільськихнаселених пунктів в міські. Фактично зростання міст відбувається також зарахунок формування більш-менш широких приміських зон та урбанізованихмісцевостей. Умови життя населення в цих районах все більше зближуються зумовами життя у великих містах - центрах тяжіння цих зон (так звані міськіагломерації ).
Порівняльний аналіздемографічних аспектів розвитку процесу урбанізації в різних країнах світуприйнято базувати на даних про зростання урбанізованості населення - часткиміського або так званого урбанізованого населення. Оскільки критерійвиділення міських поселень значно різниться по окремих країнах, дляотримання порівнянних даних до міського населення часто зараховують населеннявсіх поселень, що досягли певного рівня людності. У 2002 в поселеннях зчислом жителів понад 5000 чол проживало більше 1/3 населення земної кулі (впочатку 19 в. - Менше 3%), в поселеннях з людністю понад 20000 чол. - Більш1/4. При використанні національних критеріїв виділення міських поселеньдинаміка урбанізації населення виглядає таким чином. У 1800 році часткаміського населення у всьому населенні земної кулі становила близько 3%, в1850 - 6,4%, в 1900 - 19,6%. З 1800 по 2000 вона збільшилася майже в 18 разів (до51,2%).
Випереджаюче зростанняміського і несільськогосподарського населення порівняно з сільським тасільськогосподарським - найбільш характерна риса сучасної урбанізації. Втрьох частинах світу - Австралії і Океанії, Північній Америці і Європі переважаютьжителі міст; їх наздоганяє швидко урбанізуються Латинська Америка; в той жечас населення афро-азіатських країн завдяки своїй великій чисельностістворює перевагу села над містом у середньому в світі. Найбільш високий відсотокміського населення мають розвинені країни першого світу: в Європі -Великобританія (91%), Швеція (87%), ФРН (85%), Данія (84%), Франція (78%),Нідерланди (76%), Іспанія (74%), Бельгія (72%); у Північній Америці - США (77%)і Канада (76%); в Азії - Ізраїль (89%) і Японія (78%); в Австралії і Океанії -Австралія (89%) і Нова Зеландія (85%); в Африці - ПАР (50%). Коли часткаміського населення перевищує 70%, темп її зростання, як правило, сповільнюється іпоступово (при підході до 80%) призупиняється.
У Росії за 1913-2002частка міського населення зросла більш ніж в 3,7 рази, при цьомуурбанизированность населення в Росії істотно коливається по регіонах.
Для урбанізаціїхарактерна концентрація населення у великих і надвеликих містах. Саме зростаннявеликих міст (з населенням понад 100 000 чол.), пов'язаних з ними нових формрозс...
