Введення
Актуальність дослідження. Особи зпроблемами фізіологічного і психічного розвитку можуть з'явитися в будьсім'ї і в будь-яких соціальних умовах, в будь етнічної групи і в будь-якій точцісвіту. Інвалід в російському поданні - калік, що вимагає опіки страдалец.Інвалідність, по суті, є синонімом бідності і безнадії. Але так бутине повинно. Адже багато хто з інвалідів при відповідному освіті і реальноїдопомоги могли б стати повноцінними членами суспільства, не залежати від системисоціального захисту, що, в кінцевому рахунку, свідчило б про високийцивільно-правовий статус товариства. За даними ООН, у світі налічуєтьсяприблизно 450 мільйонів людей з порушеннями психічного та фізичного розвитку.Це становить 1/10 частина жителів нашої планети. Дані всесвітньої організаціїохорони здоров'я (ВООЗ) свідчать, що число дітей - інвалідів в світідосягає 13% (3% дітей народжуються з вадами інтелекту та 10% дітей зіншими психічними та фізичними вадами) всього у світі близько 200мільйонів дітей з обмеженими можливостями життєдіяльності. Більш того, внашій країні, як і у всьому світі, спостерігається тенденція зростання числа дітей -інвалідів. У Росії частота дитячої інвалідності за останнє десятиліттязбільшилася в два рази: за розрахунками ВООЗ їх має налічуватися близько 900 тис.дитячої популяції. [6; с. 8]
У статуті ООН сказано, що коженлюдина має право на задоволення різнобічних соціальних потреб упізнанні, спілкуванні і творчості. Це говорить про те, що питання інвалідності необмежується медичним аспектом, він більшою мірою є соціальноюпроблемою нерівних можливостей. "Маючи" інвалідність людина такожможе бути здатним і талановитим, як і людина, що не має проблем зі здоров'ям.У зв'язку з цим перед сучасним суспільством стоїть завдання допомогти людям зобмеженими можливостями вийти з ізоляції, брати участь в нормальнійповсякденному житті суспільства. [14; с. 5]
Здоров'я населення Росії перебуваєв критичному стані. Результати фундаментальних дослідженьсвідчать про кризовий стан здоров'я у представників усіх віковихгруп, особливо у дітей. У Росії, як і в усьому світі, спостерігається тенденціязростання дітей з обмеженими можливостями. З кінця XX сторіччя частота дитячоїінвалідності в нашій країні збільшилася в 2 рази і за різними даними становитьвід 6 до 9%. При збереженні цієї тенденції прогноз майбутнього для населення нашоїкраїни вкрай песимістичний. Тому проблема збереження здоров'я населення, вЗокрема здоров'я дітей, стає пріоритетною для держави. [41; с. 6]
У теперішній час процесреабілітації є предметом дослідження фахівців багатьох галузейнаукового знання. Його вивчають психологи, філософи, соціологи, педагоги,соціальні психологи і т. д. Вони розкривають різні аспекти цього процесу,досліджують механізми, етапи та стадії, фактори соціальної реабілітації. [3; с. 3]
Освоєння дітьми - інвалідамисоціального досвіду, включення їх в існуючу систему суспільних відносин вимагаєвід суспільства певних додаткових заходів, засобів та зусиль (це можуть бутиспеціальні програми, спеціальні центри по реабілітації, спеціальні навчальнізакладу і т.д.). Але розробка цих заходів повинна грунтуватися на знаннізакономірностей, задач, сутності процесу соціальної реабілітації. [1; с. 16]
В даний час проблемасоціальної реабілітації дітей інвалідів, зважаючи на її актуальності, широкорозробляється. Велику роботу в цьому напрямку веде журнал В«ДефектологіяВ»,це роботи таких авторів як Карвяліс В., Ткачова В. В., Алексєєва Л.С.,Дементьєва Н.Ф., Шаталова Є.Ю., Соболь А.Я. та ін У нашому регіоні проблемоюдітей та підлітків з обмеженими можливостями займаються Львова Е.Н.,Шмельова Н.Б. та ін
Соціальна реабілітація являєсобою комплекс заходів спрямованих на відновлення зруйнованих або втраченихіндивідом суспільних зв'язків та відносин, внаслідок порушення здоров'я зістійким порушенням функцій організму. Соціальна реабілітація включає в себекілька напрямків - медичні, психолого-педагогічні, професійніта ін
Початкові ідеї таорганізаційна практика по інтеграції процесу медичної реабілітаціїінвалідів були розроблені в Росії ще в XIX столітті хірургом М.І. Пироговим,потім ці ідеї розвивалися організатором соціальної психіатрії П.П. Кащенко, ав суспільній думці В.П. Бехтеревим, В.І. Водовозовим та ін
Процес розвитку психолого-педагогічноїреабілітації вивчали відомі дослідники А. Адлер, П.П. Блонський, Л.С.Виготський, В.В. Розанов, К.Д. Ушинський та ін
Проблема загальної реабілітації людей зобмеженими можливостями вирішується вітчизняними вченими Е.Д. Агєєвим, С.Н.Ваньшина, Г.П. Діянской, A.M. Кондратова, А.Е.Шапошніковим, Ф.І. Шоевим. Всвоїх працях вони аналізують психологічні та педагогічні особливостіреабілітаційної роботи з інвалідами в різних умовах.
В даний час проблемапрофесійної реабілітації дітей та підлітків з обмеженими можливостямижиттєдіяльності, зважаючи на її актуальності, широко розробляється і відображена вдослідженнях Л.Ф. Добровольської, А.А. Дискін, Л.Ф. Казначеєва, О.І.Карякіної, Т.Н. Карякіної, Е.Н. Львовою, Н.М. Назарової, Е.І. Танюхіной, Є.І.Холостовой, М.Н. Хусаінова та ін
Професійна орієнтація дітей тапідлітків з обмеженими можливостями життєдіяльності сприяєвиявлення професійних інтересів і допомагає намітити життєві цілі наподальшу трудову діяльність.
Об'єкт дослідження - процессоціальної роботи з інвалідами в сучасному суспільстві.
Відповідно, предметом дослідженняє технології
соціальної реабілітації дітей тапідлітків з обмеженими можливостями життєдіяльності.
Таким чином, мета даної роботи- Виявити зміст та особливості реалізації технологій соціальної реабілітаціїдітей та підлітків з обмеженими можливостями життєдіяльності.
У відповідності з метою дипломноїроботи можна виділити наступні завдання:
1. Розглянути сучаснийположення інвалідів та їх проблеми в суспільстві;
2. Описати особливості реалізаціїтехнологій соціальної роботи з дітьми та підлітками з обмеженимиможливостями життєдіяльності; 3. Вивчити досвід діяльності центрівреабілітації дітей та підлітків з обмеженими можливостями життєдіяльностіна прикладі РЦ В«СоняшникВ»;
4. Провести дослідження В«Професійнаорієнтація дітей та підлітків з обмеженими можливостями життєдіяльності В»в РЦ В«СоняшникВ».
В основу дипломної роботи покладенанаступна гіпотеза - соціальна реабілітація дітей та підлітків з обмеженимиможливостями життєдіяльності буде ефективною за таких умов:вивчення становища дітей з обмеженими можливостями життєдіяльності;визначення місця і ролі соціального працівника в процесі реалізації соціальнихтехнологій; врахування досвіду діяльності центрів реабілітації дітей та підлітків з обмеженимиможливостями; використання ефективних технологій, методів. В ціломусоціальна реабілітація сприяє інтеграції в суспільство, дітей та підлітківз обмеженими можливостями життєдіяльності.
Методи дослідження - теоретичнийаналіз літератури, тестування, анкетування, спостереження, інтерв'ю.
Структура та обсяг роботи: дипломнаробота складається з вступу, двох розділів,списку використаної літератури, додатки.
У вступі обгрунтована актуальністьтеми дослідження, визначаються його проблема, об'єкт і предмет, мета, основнізавдання, формується гіпотеза, описуються методи дослідження, розкриваються йогопрактична і теоретична значущість.
Перша глава розглядаєтеоретичні проблеми соціальної реабілітації дітей та підлітків зобмеженими можливостями життєдіяльності в сучасних умовах.
Друга глава присвячена розглядудослідно - експериментальних досліджень по проблемі соціальної реабілітації дітейі підлітків з обмеженими можливостями життєдіяльності.
У висновку викладені основнівисновки по даній темі.
Додаток містить робочі тадослідницькі методи.
Глава I.Теоретичні основи проблеми соціальної реабілітації дітей з обмеженимиможливостями життєдіяльності
1.1 Ха...
