Зміст
Введення
1.Типи науковості всоціології. Структура соціологічного знання
1.1 Типи науковості в соціології
1.2 Ієрархія соціологічного знання
1.3 Наукова картина
1.4 Теоретичне знання
Висновок
Список літератури
Введення
Проблема структурисоціологічного знання вельми актуальна. Інтерес до неї визначається, попринаймні, двома моментами: по-перше, вона основа методологічногоуточнення та об'єднання змісту багатоскладової науки - соціології, по-друге,вона багато в чому визначає концепцію і структуру соціологічного освіти.
Без чіткого уявленняпро структуру науки, її логічного обгрунтування неможливо сформувати концепціюпідготовки фахівців, навчальні стандарти і особливо навчальні плани. Іосвітні стандарти Міністерства освіти загалом пов'язані зуявленнями про структуру тієї чи іншої науки, хоча підготовлені вельминепрофесійно.
Метою даної роботиє вивчення типів науковості в соціології, структури соціологічногознання.
Визначаючи завдання, можнавиділити наступні:
Розглянути типинауковості в соціології.
Проаналізувати ієрархіюсоціологічного знання.
В якості теоретичноїбази були використані роботи Кравченко А., Радугина А. та інших авторів.
1. Типи науковості всоціології. Структура соціологічного
знання
1.1 Типи науковості в соціології
Розглянемо класичний тип науковості соціології. Вчення прометоді Е. Дюркгейма. Соціологія виокремлювати в якості самостійної галузізнання внаслідок своєї претензії на наукове дослідження суспільства. Однак вісторії соціології ніколи не існувало згоди в тому, який критерійнауковості. Один з найбільших істориків соціології Ю. Н. Давидов вважаєнеобхідне говорити про послідовне виникненні в рамках соціології, поПринаймні, трьох типів науковості: класичного, некласичного іпроміжного, еклектичного [6, с.24].
Класичний тип науковості, на його думку, був представленийтакими видатними соціологами, як О. Конт, Г. Спенсер, Е. Дюркгейм. Основніпринципи класичної методології зводяться до наступним: 1) Соціальні явищапідпорядковуються законам, загальним для всієї дійсності. Немає жодних специфічнихсоціальних законів. 2) Тому соціологія повинна будуватися за образомприродних В«позитивнихВ» наук. 3) Методи соціального дослідження мають бутитакими ж точними, суворими. Всі соціальні явища повинні бути описані кількісно.4) Найважливішим критерієм науковості є об'єктивність змісту знання. Цеозначає, що соціологічне знання не повинно містити в собі суб'єктивнівраження і умоглядні міркування, але описувати соціальнудійсність, незалежно від нашого до неї ставлення. Цей принцип знайшов своєвираження у вимозі В«соціологія як наука повинна бути вільна від цінніснихсуджень і ідеологій В».
Найбільш чітко принципи класичного типу науковості булисформульовані в роботі французького соціолога Е. Дюркгейма В«Правиласоціологічного методу В»(1895 р.). Дюркгеймовская соціологія грунтується натеорії соціального факту. У даній роботі Е. Дюркгейм викладає основнівимоги до соціальним фактам, які дозволили б існувати соціологіїЯк науки.
Перше правило полягає в тому, щоб В«розглядати соціальніфакти як речі В». Це означає, що: а) соціальні факти внешни для індивідів;б) соціальні факти можуть бути об'єктами тому, що вони матеріальні,строго наблюдаеми і безособові, в) встановлювані між двома чи безліччюсоціальних фактів відносини причинності допомагають формулювати постійнізакони функціонування суспільства.
Друге правило полягає в тому, щоб В«систематичновідмежовуватися від усіх вроджених ідей В». Це означає, що: а) соціологіяперш за все повинна порвати свої зв'язки з усякими ідеологіями і особистіснимипристрастями, б) вона також повинна звільнитися від всіх забобонів, якимимають індивіди щодо соціальних фактів.
Третє правило полягає у визнанні примату (першості,пріоритету) цілого над складовими її частинами. Це означає визнання того,що: а) джерело соціальних фактів знаходиться в суспільстві, а не в мисленні таповедінці індивідів; б) суспільство є автономна система, керована своїмивласними законами, що не зводиться до свідомості чи дії кожного індивіда.
Отже, соціологія, на думку Е. Дюркгейма, грунтується напізнанні соціальних фактів [6, с.25].
Некласичний тип науковості соціології розроблений німецькими мислителямиГ. Зіммель (1858-1918) та М. Вебером (1864-1920). В основі цієї методологіїлежить уявлення про принципову протилежності законів природи і суспільстваі, отже, визнання необхідності існування двох типів науковогознання наук про природу (природознавства) і наук про культуру (гуманітарногознання). Соціологія ж, на їхню думку, це прикордонна наука, і тому вонаповинна запозичити у природознавства і гуманітарних наук усе найкраще. Уприродознавства соціологія позичає відданість точним фактам іпричинно-наслідкове пояснення дійсності, у гуманітарних наук - методрозуміння і віднесення до цінностей [6, с.27].
Таке трактування взаємодії соціології та інших науквипливає з їхньої розуміння предмета соціології. Г. Зіммель і М. Вебер відкидали вяк предмет соціологічного знання такі поняття, як В«суспільствоВ»,В«НародВ», В«людствоВ», В«колективнеВ». Вони вважали, що предметомдослідження соціолога може бути лише індивід, бо це маєсвідомістю, мотивацією своїх дій і раціональним поведінкою. Г. Зіммель і М.Вебер підкреслювали важливість розуміння соціологом суб'єктивного сенсу,вкладається в дію самим діючим індивідом. На їхню думку, спостерігаючиланцюжок реальних дій людей, соціолог повинен сконструювати їх поясненняна основі розуміння внутрішніх мотивів цих дій. І тут йому допоможезнання того, що в подібних ситуаціях більшість людей поступає однаковимчином, керується аналогічними мотивами. Виходячи зі свого уявленняпро предмет соціології та її місце серед інших наук, Г. Зіммель і М. Веберформулюють ряд методологічних принципів, на які, на їхню думку, спираєтьсясоціологічне знання:
1) Вимога усунення з наукової світоглядууявлення про об'єктивності змісту наших знань. Умовою перетвореннясоціального знання в дійсну науку є те, що воно не повинновидавати свої поняття і схеми за відображення чи висловлювання самої дійсностіі її законів. Соціальна наука зобов'язана виходити із визнання принциповоївідмінності між соціальною теорією і дійсністю.
2) Тому соціологія не повинна претендувати на щосьбільше, ніж з'ясування причин тих чи інших доконаних подій, утримуючисьвід так званих В«наукових прогнозівВ».
Суворе проходження цим двом правилам може створитивраження, що соціологічна теорія не має об'єктивного, загальнозначущогосенсу, а є результатом суб'єктивного сваволі. Щоб зняти це враження,Г. Зіммель та М. Вебер стверджують:
3) Соціологічні теорії та поняття є результатомінтелектуального сваволі, бо інтелектуальна діяльність підпорядковуєтьсяцілком певних соціальних прийомів і, перш за все, правилам формальноїлогіки і загальнолюдським цінностям.
4) Соціолог повинен знати, що в основі механізму його інтелектуальноїдіяльності лежить віднесення всього різноманіття емпіричних даних до цихзагальнолюдських цінностей, які задають загальний напрям всьомулюдському мисленню. «³днесення до цінностей кладе межа індивідуальномусваволі В», - писав М. Вебер [6, с.29].
М. Вебер розрізняє поняття В«ціннісні судженняВ» і В«віднесеннядо цінностей В». Ціннісне судження завжди особистісно і суб'єктивно. Цеякесь твердження, що з моральної, політичної абоякась інша оцінкою. Наприклад, висловлювання: «³ра в бога - ценеминуще якість людського існування В»[6, с.29].
Віднесення до цінності - це процедура і відбору, і організаціїемпіричного матеріалу. У наведеному вище прикладі ця процедура можеозначатиме збір фактів вивчення взаємодії релігії та різних сферсуспільному і особистому житті людини, відбір і класифікацію цих факті...
