ТЕНДЕНЦІЇСФЕРИ ПОСЛУГ І урбанізації
Загальнаконцепція зростаючої ролі третинного сектору
Придослідженні спектру функцій, здійснюваних містом, виявляються радикальнізрушення, викликані зміною типу господарства. Промислова революція привела допоступового заміщенню традиційних галузей виробництва, і в першу чергусільського господарства, галузями промисловості, які розвивалисяпереважно в містах. Вони росли за рахунок скорочення населення сільськоїмісцевості. Ремесло і торгівля, колишні раніше основними видами діяльності умістах, стали складати меншу частину загального спектра функцій у багатьох великихмістах, перетворилися в промислові центри. Однак у XX столітті промисловістьстала поступатися місцем сфері послуг. У другій половині століття почався перехідактивного населення з вторинного сектора в третинний, що називаютьВ«ДезіндустріалізаціейВ». Це стало можливим багато в чому завдяки організаціїмасового виробництва і механізації технологічних процесів. Все цедозволило фірмам значно підвищити ефективність використання ресурсів інаситити ринок. Далі в післявоєнний час почався процес індустріалізації вжитловому та промисловому будівництві, аналогічні процеси відбулися і в сферісільського господарства, одночасно спостерігалися радикальні зрушення влібералізації зовнішньої торгівлі. Все це сприяло загальному насиченнюспоживчого ринку.
Такимчином, вже до кінця 60-х років у розвинених країнах склалася ситуація, колинавіть невисокий заробіток міг забезпечити споживачеві задоволення повсякденнихпервинних потреб. У виробника кінцевої продукції різко загострилися проблемизбуту, виникло В«суспільство споживанняВ», в якомухід економічного життя визначається жорсткою конкурентною боротьбою за ринкизбуту, і виробництво товарів орієнтоване на максимальне їх відповідністьсмакам споживача. Коливання моди структурують споживчий ринок.Виділяється вищий сегмент цього ринку, де представлені активно орієнтованіна поточні зміни в культурі вельми заможні верстви населення. У боротьбі зацей сегмент провідні фірми, що задають тон в моді, розчленовують її по сезонах іподсезонам, прагнучи домогтися хоча б тимчасового монопольного переваги.
Сталасяглибока трансформація соціальної та суспільного життя, в результаті якоїсформувалися нові цінності і виникли нові потреби. Саме прагненнялюдей до споживання матеріальних і нематеріальних благ стало вирішальним факторомрозвитку економіки, що багато в чому визначило домінування послуг у структуріспоживання. В умовах такого насиченого ринку в системі перевагспоживача стала зростати роль послуг і товарів, виготовлених заіндивідуальними замовленнями. Така робота на замовлення за типом діяльності наближаєтьсядо обслуговування. Відповідно в деяких країнах роботу подібних майстерень таательє в системі національної статистики відносять до сфери послуг.
Жорсткаконкуренція, в тому числі в міжнародному масштабі, змусила найбільшихвиробників ускладнити організаційні схеми виробництва, посилившиспеціалізацію виробничих і збутових операцій, що стимулювало розвитоксфери послуг для бізнесу. Паралельно йшло наростання роліфінансових видів діяльності, які становлять найважливішу компонентутретинного сектора. Саме ці послуги нерідко виділяють в окремий четвертиннийсектор, проблеми якого розглянуті нижче.
Тертіарізація- Дезіндустріалізація - урбанізація
У сукупностівсі ці зміни призвели до настільки бурхливого зростання сфери послуг та її ролі всучасній економіці в останні десятиліття, що цей період можнарозглядати як деяку В«революцію послугВ» за аналогією з промисловоїреволюцією XVIII-XIX століть. Це зростання є повсюдним, підтверджуєтьсячисленними статистичними дослідженнями, найбільш наочно він видно прирозгляді динаміки структури зайнятості.
В ціломупроцес наростання ролі третинного сектору на тлі дезіндустріалізаціі помітноприскорилося, починаючи з 60-х років. Це відзначається не тільки в фазахекономічного підйому, але й у періоди стагнації. Осмислення цих тенденційпризвело до загальної концепції постіндустріального суспільства. В останні десятиліттяці процеси вторглися і в сферу зовнішньоекономічних зв'язків. Інтенсивністьпрояви тертіарізаціі залежить від конкретної країни та міста, вельми значущівідмінності в динаміці окремих видів послуг. Процеси дезіндустріалізаціі такожістотно розрізняються по цим аспектам.
Занепадобробної промисловості в мегаполісах розвинутих країн не свідчитьпро занепад самих міст, які стали зараз, по перевазі, центрамиуправління. Управління в більшій мірі, ніж безпосереднє матеріальневиробництво, є основною градообразующей функцією таких міст.Посилення ролі професій третинного типу, обслуговуючих не тільки кінцевийпопит, але й виробничі процеси сільського господарства і промисловості,лежить в руслі загальної закономірності наростання економічної важливості відносинобслуговування. Це обумовлено зазначеної нами вище тенденцією до спеціалізаціївиробничих операцій. В результаті вдається різко підвищитипродуктивність праці за рахунок механізації і автоматизації рутинних операцій,що, знижуючи частку таких операцій в загальних витратах, виявляє особливого значенняоперацій менше стандартизованих. Але це не завжди знаходить відображення встатистичної звітності.
Дезіндустріалізаціяне означає, що промислове виробництво приречене на повне зникнення,проте в сучасній економіці розвинених країн таке виробництво необмежується заводами, де робітничі професії представляють основну частинуфактора праці. Сучасна промисловість інтегрована в складніорганізаційні схеми, в яких В«ув'язаніВ» між собою аспекти виробництва тазбуту, задіяні економічні агенти в багатьох містах.
Саметому видаються нереальними мрії і плани багатьох соціальних верств Росіїпро повномасштабне відновлення промислового виробництва в країні.Гіпертрофований розвиток промисловості і архаїчна недооцінка сфери послугбули характерні для всієї повоєнної політики економічного розвитку країнпланової економіки. Структура видів економічної діяльності набувала всебільше деформований характер.
Саме існуванняподібної структури було можливо лише завдяки системі державногозамовлення, що дозволяло фінансувати штучно створені нежиттєздатніпідприємства військово-промислового комплексу. Відсутність необхідних інвестицій влегку промисловість не дозволяло скоротити всі збільшується розрив міжрадянськими підприємствами та аналогічними фірмами в динамічно розвиваютьсякраїнах третього світу і в Китаї. Однак легка промисловість виживала в рамкахвельми протекціоністської політики Радянського Союзу. У сучасних умовахгострої міжнародної конкуренції більшість російських підприємстві не можесамостійно вийти з кризи, який виявив всю штучністьвиробничої структури. Вона була підпорядкована загальному політичному курсу керівництва.Тягар відповідальності за вихід з виробничої кризи, за порятунокстагнуючих монофункціональних міст лежить, перш за все, на органах владизагальнонаціонального рівня. Без їх підтримки для окремих підприємств і місцевихорганів влади ця задача представляється нам нерозв'язною. Неминучий масштабнийзрушення в системі робочих місць Росії із заміщенням промисловості підприємствамисфери послуг.
При цьомуможна відзначити наступний парадокс: з основних ділових центрів світу В«йдутьВ»вельми сучасні промислові галузі, проте там залишаються традиційні видипромисловості. Багато хто з них саме в силу своєї традиційності в значніймірою базуються на ручній праці полуремесленного характеру, що вимагаєдосить високої кваліфікації. Ці особливості дуже характерні длянемасових, майже індивідуальних видів виробництва, що істотно зближуєїх з послугами, тому багато фахівців у своїх дослідженнях відносять їх дотретичному сектору.
Так,наприклад, у Нью-Йорку металургія та хімічна промисловість в останнідесятиліття були майже повністю витіснені навіть з приміської зони, в той жечас підприємства швейної промисловості збереглися навіть у його центральнійзоні. Анал...
