Міністерство освіти інауки Республіки Татарстан
Альметьєвська державнийнафтовий інститут
Кафедра гуманітарногоосвіти і соціології
Реферат
на тему: В«Теорії соціальних конфліктів Р.Дарендорфа і Л. Козера В»
Виконав:студент групи 27-01
НусаміевР.І.
Номерзалікової книжки: 27-01-15
Перевірив:викладач
ХрістінінаМ.Н.
Альметьевск, 2009
Зміст
Введення
1 Поняття В«конфліктВ» в соціологічнійтеорії
2 Конфліктний функціоналізмЛьюїса Козера
3 Конфліктологія РальфаДарендорфа
4 Створення єдиної теоріїконфлікту
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Теоріясоціального конфлікту - це напрямок соціології, що визнає і досліджуєконфлікт як найважливіший фактор суспільного розвитку. Термін був введенийГ.Зіммель.
Німецькийсоціолог Ральф Дарендорф (р.1929) стверджував, що всі складні організаціїгрунтуються на перерозподілі влади, яке і є джереломконфліктів. Відповідно до цієї теорії, люди, що володіють владою, здатні за допомогоюрізних засобів, серед яких головним є примус, домагатисявигоди від людей, що володіють меншою владою. Можливості розподілу влади таавторитету вкрай обмежені, тому члени будь-якого суспільства борються за їхперерозподіл. Ця боротьба може не проявлятися відкрито, але підстави длянеї існують в будь-якій соціальній структурі.
Такимчином, згідно Дарендорф, в основі конфліктів людських інтересів лежатьне економічні причини, а прагнення людей до перерозподілу влади. Всвоїх дослідженнях Дарендорф прийшов до висновку, що В«конфліктВ» не виступає вролі гаранта політичної свободи. Гострота конфлікту і оперативність йогорегулювання залежить від типу соціальної структури, ступеня її відкритості
Згідноамериканському соціологу Льюісу Козеру (р.1913), конфлікт є найважливішимелементом соціальної дії. Існують умови, за яких навіть відкритийконфлікт може сприяти посиленню інтеграції соціального цілого. Козервизначає соціальний конфлікт як боротьбу за цінності і домагання напевний статус, владу і обмежені ресурси, причому цілями конфліктуючихсторін є не тільки досягнення бажаного, але і нейтралізація, нанесеннязбитків або усунення суперників. У своїх роботах Козер сформулював основніпозитивні функції конфлікту, а також змінних, що визначають його динаміку, втому числі В«реалістичногоВ» і В«не реалістичногоВ» типів конфлікт
1 Поняття В«конфліктВ» усоціологічної теорії
Конфлікт яксоціальне явище вперше розглянуто в роботі А Смітта В«Дослідження про природуі причини багатства народів В». На думку класика політекономії, в основіконфлікту лежить розподіл суспільства на класи (капіталісти, земельні власникиі наймані робітники). І економічне суперництво між ними.
У власнесоціологічної теорії сформувалося два основних підходи до розуміння сутностіконфлікту: функціональний і конфліктний.
Основоположникомфункціоналізму вважається Г. Спенсер, чиї ідеї стали потужним стимулом розвиткуорганістіческой школи. У органіцизм поряд з ідеями, що підкреслюютьструктурно-функціональну єдність соціальної системи і залежність їїскладових частин від цілого, широкого поширення набуває і теоріяконфлікту. Представники цього напряму насамперед фіксують увагу насуперечностях суспільного життя, зіткненнях інтересів і боротьбі різнихсоціальних груп. Але конкретний аналіз проблем і суперечностей, які існують всуспільстві, підміняючи аналогіями біологічного спрямування, почерпнутими з Дарвінськомуідей В«природного відборуВ» і В«боротьби за існуванняВ». Ототожненнясуспільства з організмом породило механічне перенесення на все людстводарвіністского закону боротьби за існування.
Сучасніфункціоналістів - Т. Парсон, Р. Мертон та ін виступають послідовниками Спенсераі Дюркгейма. Парсон намагається відповісти на питання В«Як можливий соціальнийпорядок? В». Основу його концепції складає положення про прагнення системи дозбереженню рівноваги, збалансованості частин (тенденція до В«підтриманнюкордонів В»). Зміни та конфлікти інтерпретуються їм в поняттях еволюційногопристосування різних підсистем по відношенню один до одного. Для Парсонаконфлікт деструктивний, дісфункціонален і руйнівний. Слову конфлікт вінволіє термін В«напругаВ», розглядаючи конфлікт як В«ендемічнаВ»форму хвороби соціального організму.
Найбільшсильним виразником конфліктної моделі в соціологічному дискурсі з'явилися К.Маркс і Г. Зіммель
Причинисоціальних конфліктів К. Маркс бачить у поділі суспільства на антагоністичнікласи. Марксистський аналіз конфлікту зосереджується на макросоціальномурівні, що стосується фундаментальних протиріч. Вирішення конфлікту в рамкахцієї концепції розуміється як заперечення однієї з конфліктуючих сторін,прагнення до зміни існуючої системи. К. Маркс розглядає конфлікт іконсенсус як альтернативи, абсолютизуючи роль конфлікту як стрижнявсього політичного процесу.
Проблема конфлікту пронизує всі основні напрямкинімецького соціолога Макса Вебера. Теоретичні позиції М. Вебера мають явновиражену конфліктологічної спрямованість. З точки зору М. Вебера суспільство- Це арена дії борються між собою статусних груп, кожна з якихмає свої економічні інтереси, амбіції, розуміння світу і інших людей. Вінвикористовує цей підхід при аналізі земельної аристократії, що піднімаєтьсябуржуазії, бюрократії і робітничого класу в імперської Німеччини. Той же підхідвикористовується і в порівняльних дослідженнях релігії. Успіх кожної зі світовихрелігій з'явився результатом тривалої боротьби. Кожна з лідируючих статуснихгруп зустрічала опору однієї або груп, які переслідували свої матеріальніі ідеальні інтереси в ім'я збереження і утвердження винятковості іпривілейованості їх власного В«стилю життяВ».
2 Конфліктнийфункціоналізм Льюїса Козера
Льюїс Козер відомий американський соціолог, професор соціології.Основні роботи: В«Функції соціального конфліктуВ», В«Конфлікт і консенсусВ».
Л. Козер концентрує увагу на позитивних функціях.Слідом за Г. Зіммелем він розглядає конфлікт як одну з форм соціальноговзаємодії, як процес, який за певних умов може мати дляВ«Соціального організмуВ» не тільки деструктивні, але й конструктивні(Інтегративні) наслідки. Основне його увагу цілеспрямовано на виявленняпричин, за яких конфлікт зберігає або відновлює інтеграцію системи таїї пристосованість до умов, що змінюються.
У роботах Л. Козера можна виявити ряд охоплюють їмфункцій соціального конфлікту:
- встановлення єдності та згуртованості;
- виробництво стабілізуючих та інтегративних елементів;
- виявлення відносної сили антагоністичних інтересівв структурі;
- створення механізму підтримки та/або справедливості балансусил;
- створення асоціацій і коаліцій;
- допомога в зменшенні соціальної ізоляції та об'єднанняіндивідів;
- підтримка границь між новими асоціаціями та коаліціями;
- виконання функцій спускового клапана для зменшенняфрустації і агресії;
- створення грунту для консенсусу;
- формування більш чітких централізованих структур,відповідальних за прийняття рішень;
- зміцнення внутрішньої єдності;
- посилення нормативності поведінки і стимулюваннявироблення нових правил і норм.
В умовах первинної групи, стверджує Л. Козер, повнотаособистої залученості в умовах придушення конфліктної ситуації загрожує, вразі виникнення конфлікту, самим джерелом внутрішньогрупових відносин. Підвторинних же групах часткова участь у масі неакуммулірованних конфліктіввиступає в ролі механізму, що підтримує рівновагу внутрішньогруповоїструктури, запобігаючи тим самим її розкол по одній лінії. На підставі цихположень Л. Козер робить висновок, що не тільки інтенсивн...
