Сутність і змістсоціальної реабілітації
План
Введення
1.Основніміжнародні документи, які висвітлюють проблему реабілітації
2.Соціальноаспекти реабілітації в Росії, особливості
3.Етапирозвитку соціальної реабілітації
Висновок
Введення
Для того щоб проаналізувати процес соціальноїреабілітації інвалідів, взагалі осіб з обмеженими можливостями, необхідноз'ясувати, який зміст поняття "інвалідність", якимисоціальними, економічними, поведінковими, емоційними геніямиобертаються ті чи інші патології здоров'я і, природно, що представляєсобою процес соціальної реабілітації, яку мету він переслідує, якіскладові частини або елементи в нього ходять.
Термін "інвалід" сходить до латинського корню(Valid - "дієвий, повноцінний, що може") і в буквальному перекладіможе означати "непридатний", "неповноцінний.
1.Основні міжнародні документи, які висвітлюють проблемуреабілітації
Фіксуючи генеральні принципи демократичногожиттєустрою громадянського суспільства в міжнародних документах, ОрганізаціяОб'єднаних Націй у 1975 р. прийняла Декларацію про права інвалідів, десказано, що "інвалід" означає особу, яка не можесамостійно забезпечити повністю або частково потреби нормальної особистоїі/або соціального життя в силу браку, чи це вродженого чипридбаного, його або її фізичних чи розумових можливостей В».
У Рекомендаціях 1185 до реабілітаційних програм 44-йсесії Парламентської Асамблеї Ради Європи від 5 травня 1992 інвалідністьвизначається як "обмеження вможливостях,, обумовлені фізичними, психологічними, сенсорними,соціальними, культурними, законодавчими й іншими бар'єрами, які недозволяють людині, що має інвалідність, бути інтегрованим у суспільство ібрати участь у житті родини або суспільства на таких же підставах, як іінші члени суспільства ". Суспільство зобов'язане адаптувати існуючі в ньомустандарти до особливих нестатків людей, що мають інвалідність, для того щоб вони моглижити незалежним життям.
У 1989 р. Організацією Об'єднаних Націй було прийнято текстКонвенції про права дитини, яка володіє силою закону. У ній закріпленотакож право дітей з відхиленнями у розвитку вести повноцінне і достойне життяв умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненостів собі і полегшують її активну участь у житті суспільства (ст. 23); правонеповноцінної дитини на особливе піклування та допомогу, яка повиннанадаватися по можливості безкоштовно з урахуванням фінансових ресурсів батьківабо інших осіб, що забезпечують турботу про дитину, з метою забезпеченнянеповноцінній дитині ефективного доступу до послуг у галузі освіти,професійної підготовки, медичного обслуговування, відновленняздоров'я, підготовки до трудової діяльності та доступу до засобів відпочинку такимчином, що призводить до найбільш повного по можливості втягнення дитини всоціальне життя і досягнення розвитку її особи, включаючи культурний ідуховний розвиток дитини.
Положення про захист прав інвалідів містяться також в такихдокументах, як Декларація соціального прогресу та розвитку, Принципи захиступсихічно хворих осіб та поліпшення психічної допомоги і т. п.
інтегративної документом, що охоплює всі сторонижиттєдіяльності інвалідів, є Стандартні правила забезпечення рівнихможливостей для інвалідів, затверджені ООН у 1994 р.
Ідеологія Правил заснована на принципі забезпечення рівнихможливостей, що припускає, що інваліди є членами суспільства і маютьправо залишатися жити в своїх громадах. Вони повинні отримувати підтримку, в якійпотребують рамках звичайних систем охорони здоров'я, освіти, зайнятості тасоціальних послуг.
Правило № 1 - поглиблення розуміння проблем -передбачає для держав зобов'язання розробляти і заохочуватиздійснення програм, спрямованих на поглиблення розуміння інвалідами їх праві можливостей. Підвищення самозабезпечення і розширення прав дозволить інвалідамскористатися наданими їм можливостями.
Правило № 2 - медичне обслуговування - наказуєвжиття заходів для розробки програм раннього виявлення, оцінки та лікуваннядефектів. До здійснення цих програм залучаються дисциплінарні групи фахівців,що дозволить попереджати і скорочувати масштаби інвалідності або усувати їїнаслідки.
Спеціальне правило присвячено зайнятості - державамивизнаний принцип, відповідно до якого інваліди повинні отримувати можливістьздійснювати свої права, особливо в галузі зайнятості. Держави повинніактивно підтримувати включення інвалідів у вільний ринок праці.
У відповідності з правилом підтримки доходів ісоціального забезпечення держави несуть відповідальність за наданнясоціального забезпечення інвалідам та підтримку їхніх доходів.
Стандартними правилами в області сімейного життя та свободиособистості передбачається забезпечення можливості інвалідам проживатиспільно зі своїми сім'ями.
Спеціальні правила спрямовані на вироблення стандартів,забезпечують залучення інвалідів в культурне життя та участь в ній нарівній основі. Стандарти передбачають вжиття заходів для забезпечення інвалідамрівних можливостей для відпочинку і занять спортом.
В області релігії стандартні правила припускаютьзаохочення заходів, спрямованих на забезпечення рівної участі інвалідів урелігійного життя їх громад.
В області інформації і досліджень держави зобов'язанірегулярно збирати статистичні дані про умови життя інвалідів.
Стандартними правилами визначаються вимоги щодорозробці політики і планування заходів в інтересах інвалідів нанаціональному, регіональному та місцевому рівнях.
Стандартні правила визначають, що держави несутьвідповідальність за створення і зміцнення національних координаційних комітетівабо аналогічних органів для використання їх у якості національнихкоординаційних центрів з питань, що стосуються інвалідів.
Стандартними правилами рекомендується економічно ііншими способами заохочувати і підтримувати створення і зміцнення організаційінвалідів, членів їх сімей та/або осіб, що захищають їх інтереси, а такожзабезпечити консультативну роль організацій інвалідів у прийнятті рішень зпитань, що стосуються інвалідів.
Держави несуть відповідальність за забезпечення належної підготовкина всіх рівнях персоналу, який бере участь у розробці і здійсненніпрограм і надання послуг, що стосуються інвалідів.
Незважаючи на розробленість даних міжнароднихдокументів, вони не повністю відображають сутність і зміст таких широких іскладних понять, як "інвалідність", "інвалід". Крім того,соціальні зміни, об'єктивно відбуваються в сучасних суспільствах абощо відбиваються у свідомості людей, виражаються в прагненні розширити змістцих термінів. Так, Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) прийняті вякості стандартів для світового співтовариства такі ознаки поняття"Інвалідність":
будь-яка втрата чи порушення психологічної,фізіологічної або анатомічної структури або функції;
обмеженість або відсутність (через зазначених вищедефектів) здатності виконувати функції так, як вважається нормальним длясередньої людини;
утруднення, що випливає з зазначених вище недоліків,яке повністю або частково заважає людині виконувати якусь роль(Враховуючи вплив віку, статі та культурної приналежності).
Аналіз усіх наведених вище визначень дозволяє зробитивисновок про те, що дати вичерпний виклад усіх ознак інвалідностідосить важко, так як зміст протилежних йому понять саме по собідосить розпливчасто. Так, виділення медичних аспектів інвалідностіможливо через оцінку втрати здоров'я, але це останнє настільки варіативно,що навіть посилання на вплив статі, віку та культурної приналежності неусуває труднощів. Крім того, сутність інвалідності полягає в тихсоціальних бар'єри, які стан здоров'я споруджує між індивідом ісуспільством.
2. Соціальні аспекти реабілітації в Росії, особливості
У нашій країні ідеологія політики щодо інвалідностірозвивалася аналогічн...
