Федеральне агентство з освіти
Державна освітня установа
вищої професійної освіти
Тульський державний університет
Кафедра соціології та політології
Напрям підготовки: 040200-Соціологія
Спеціальність 040201 - Соціологія
Форми навчання: очна, заочна
Конспект лекцій з дисципліни
"Соціологія комунікації"
Розробила: канд. політ. наук,доц. Маркеева М.Ю.
Рецензент: канд. політ. наук,доц. Маркіна Н.Л.
Зав. кафедрою І.А. Батанина
Тула 2009
Тематика лекцій
№
Тема
Обсяг годин
1
Основи теорії масової комунікації
2
2
Типології та класифікації СМК.
2
3
Функції ЗМІ в політичній системі і в суспільстві
2
4
Система відносин: СМК - ринок - держава - громадянськесуспільство - людина.
2
5
Маніпуляція: феномен, механізм, технологія.
2
6
Державне регулювання діяльності засобів масовоїкомунікації.
2
7
Нові види СМК і глобальні інформаційні потоки
2
Загальний обсяг аудиторних годин
13
Лекція 1. Основи теорії масової комунікації
План лекції
1.1 Підходи до трактування ролімасової комунікації в суспільстві.
1.2 Теорії ефектів масовоїкомунікації
1.3 Поняття комунікації таполітичної комунікації
Життя сучасних держав іполітичних систем складно уявити собі без розвиненої мережі комунікацій. Масовікомунікації сьогодні складні і багатогранні. Змінюються аспекти їх роботи, змінюєтьсязаконодавство і технічні параметри їх функціонування. Методологіявивчення феномена масової комунікації розвивається слідом за прогресом об'єктасвого вивчення. Сьогодні вивчення політичної сфери неможливе без урахування комунікативнихфакторів, які не тільки є сполучною ланкою політичної системи, алеі виступають необхідною умовою існування сучасної політики. В даномукурсі ми будемо вивчати не тільки практичні аспекти функціонування масовоїкомунікації, але і методологію її вивчення.
Метою нашої першої лекціїє визначення основних підходів до трактування ролі масової комунікації всуспільстві, вивчення теорії ефектів масової комунікації, а також визначенняпонять комунікації та політичної комунікації. Підсумком лекції повинно стати повторенняосновних моментів теорії масових комунікацій, засвоєння основних підходів та базовихвизначень масової комунікації.
1.1. У поняттяполітична комунікація слід включити "всю сукупність феноменівінформаційного впливу і взаємодії у сфері політики, пов'язаних зконкретно-історичною діяльністю політичних акторів з приводу влади,владно-управлінських відносин у суспільстві "[1].При цьому враховується, що частіше політична комунікація будується на непрямомуспілкуванні людей і здійснюється в сучасному суспільстві через канали масовоїкомунікації.
Тому масова комунікаціярозглядається не просто як процес обробки інформації, її передачі придопомогою різноманітних технічних засобів, преси, радіо, телебачення, а такожспілкування людей як членів "маси", а як інституціоналізованоївиробництво і розповсюдження символічних матеріалів за допомогою передачі танакопичення інформації [2].ЗМІ виступають не тільки посередником в процесі політичної комунікації всистемі "влада-суспільство", але й стають самостійнимиучасниками, особливою складовою процесу політичної комунікації.
В основі інституційного підходу лежить розуміння ЗМІ як інституту і каналу політичної комунікації,інакше кажучи, медіатора (звідси і англомовне назву засобів масовоїінформації - mass-media, що можна трактувати як "масові посередники").При цьому власне ЗМІ входять у більш широку систему засобів масовоїкомунікації, що охоплює також засоби виробництва інформації і зв'язку. ЗМІвиступають як сукупність інститутів збору, аналізу, підготовки допоширенню тих чи інших відомостей, а також технічних засобів з прийому,Кодування і декодування сигналів, мультиплицирования і напряму відомостейпо комунікаційних каналах.
неоінституціональної підхід звертає увагу на співвідношення ефективності та виживання політичноїсистеми, ЗМІ тут розглядаються як інститут, який здатний формувати тапосилювати політичні процеси, здійснювати комунікацію в будь-якому напрямку.При цьому сукупний інтерес трьох сторін (влада, суспільства і самих ЗМІ) передбачаєефективну роботу інституту ЗМІ. Одним з перших дану тактику до аналізу ЗМІзастосував М. де Флюер. Він досліджував можливості ЗМІ з підтримання громадськоїсистеми в рівновазі через відносини між змістом продукції ЗМІ та смакамиаудиторії. При цьому ЗМІ розглядалися як автономна система, що складається зсукупності підсистем, "вписаних" у деяку зовнішню систему.
У рамках даного підходунімецький теоретик Н. Луман також розглядав ЗМІ в якості саморегульованоїсистеми, яка повинна постійно відгукуватися і реагувати на потребизовнішнього середовища, і при цьому відтворювати саму себе. Він вважав, що публікає своєрідною "навколишнім середовищем", необхідної дляфункціонування ЗМІ, і називав ЗМІ стабілізуючим механізмом суспільства,який виник в результаті процесу функціональної диференціації і дієна постійній основі.
біхевіоралістського підхіддозволяє робити акцент у дослідженні діяльності ЗМІ на особистості глядача,вивчати свідомі і несвідомі структури, процеси впливу івпливу мас-медіа на поведінку аудиторії. В якості стимулів тутрозглядаються повідомлення ЗМІ, на які повинна надійти безпосередняреакція аудиторії. Інакше кажучи, людина засвоює моделі поведінки,оточуючих, імітуючи їх дії. Таким чином, ЗМІ стають джереломнаучения.
В рамках біхевіоралістськогопідходу звернемо увагу на теорію культивування Дж. Гербнера, якийдосліджував, як багаторазове вплив ЗМІ (в першу чергу, телебачення) наПротягом тривалого часу змінює уявлення громадян про світ іполітичної реальності. Одним з основних положень теорії культивуванняє уніфікація, напрямок різних поглядів людей в єдине руслодопомогою процесу конструювання, коли глядачі дізнаються "факти" прореальному світі, спостерігаючи світ, створений на телеекрані [3].
Дж. Гербнер стверджував, щоглядачі, що приділяють більше уваги перегляду, рідше стоять на вкрай ліберальнихабо вкрай консервативних позиціях, тоді як політичні погляди іншихглядачів охоплюють весь ідеологічний спектр. Уніфікація повертає людей,відхиляються в ту або іншу сторону, в якесь середнє положення.
Структурно-функціональний підхід, як один з провідних підходів до вивчення ЗМІ, розглядає проблемиорганізації та функціонування ЗМІ і трактує ЗМІ як самоврядну ісамокорректірующуюся підсистему, діючу в конкретних політичних умовах.У рамках цієї традиції проводили свої дослідження такі відомі автори, якР. Мертон, П. Лазарсфельд і Р. Лассвелл [4].Відповідно до цього підходу, ЗМІ, беручи участь у політичній комунікації, повинніпідтримувати цілісність і стабільність розвитку соціуму, так як вполітичній системі комунікативні відносини в...
