Соціологічніпідходи до дослідження проституції
Проблемапроституції в останній час широко вивчається у різних галузях науки, у томучислі і в соціології. Наскільки вона є актуальною для сучасногосуспільства - це питання залишається відкритим і виходить за межі даної роботи.Однак інтерес до даного феномену в к. XIX - н. XX ст. був дуже великий,що підтверджується численними роботами вітчизняних учених. Сучаснимисоціологами вже була виконана величезна робота з аналізу дослідженьпроституції в історії соціології. Серед соціологів, що займалися дослідженнямцього явища, хотілося б виділити С.І. Голоду, Л.Д. Єрохіну, Я.І. Гілінського,І.С. Кона і т.д. В даний час спостерігається відсутність чіткоїметодології аналізу цього феномена, однак представляється можливим виділититри основних підходи: девіантною, професійний і адаптаційний.
Доситьбагато прихильників отримав підхід, що розглядає проституцію як формудевіантної поведінки. Вперше соціологічне пояснення девіації булозапропоновано Е. Дюркгеймом в теорії аномії або соціальної дезорганізації.
Аноміявиникає, коли в суспільстві відбуваються якісь значні зрушення, зміни,і соціальні проблеми загострюються. Цю закономірність можна простежити і наприкладі проституції: у часи криз та радикальних змін спостерігаєтьсярізке зростання цього явища. Р.К. Мертон вважав, що причиною девіантностіє розрив між нормами і цінностями суспільства і соціально-схвалюванимизасобами їх досягнення. Заробітки, одержувані від занять проституцією, атакож відсутність іншої можливості задовольнити свої потреби призводятьлюдей до вибору цієї професії. Е. Сатерленд стверджував, що індивідисприймають цінності, що сприяють девіації, в ході спілкування з носіямицих цінностей. Так багато майбутні повії виховувалися в умовахвідкритості інтимних відносин, у деяких проституцією займалися матері.Значну роль в ухваленні рішення стати повією грає і приклад друзів,які займаються проституцією і мають високий заробіток. Г. Беккервважав, що девіація обумовлена ​​здатністю впливових груп суспільстванав'язувати іншим певні стандарти поведінки. І якщо індивід не слідцим правилам, на нього В«навішують ярликВ» девіантом. На людину В«ставлять клеймо»«ГомосексуалістВ», В«наркоманВ», В«психВ», В«повіяВ», і до нього починаютьставитися відповідним чином.
Виникненняруху за права повій в кінці 1970-х років призвело до того, щопроституцію стали розглядати як професію. Ще К. Маркс висловив ідею протому, що в міру ускладнення процесу виробництва з'являється потреба вподілі праці на виконавський (переважно фізичний) іуправлінський. Це можна простежити і на прикладі проституції. Крімбезпосередніх виконавців (самих повій), в структурі проституціїможна виділити і організаторів цього виду праці: сутенерів, власників борделіві, нарешті, організованих злочинних угруповань і корумпованих органіввлади. На думку П. Сорокіна, професію утворюють пов'язані між собоюджерело доходу і соціальна функція індивіда. Повії надаютьсексуальні послуги з метою отримання винагороди, і, незважаючи на всі своїнегативні сторони, проституція далеко недаремним для суспільства: вона вирішуєбагато сексуальні проблеми частини населення. О.І. Шкаратан під професієюрозумів діяльність індивіда, якою він займається постійно з метоюотримання сталого доходу.
Однакпроституція не завжди є постійним заняттям, в її структурі можнавиділити також і проституцію з неповним робочим зайнятістю. С.Г. Струмилінавважав, що до професії відносяться як кваліфіковані, так інекваліфіковані види діяльності. З точки зору економістів, проституціяє некваліфікованою працею, проте в складі самих повійіснує ціла ієрархія, місце в якій залежить від певних навичок іумінь. Г. Шмоллер вважав, що кожна професійна група отримує вгромадській думці оцінку. Повії завжди були менш привілейованими,менш впливовими і менш цінуємо, ніж інші групи працівників. Проституціютакож можна вивчати і з іншої точки зору: розглядати дане явище якспосіб соціальної адаптації. У сучасному суспільстві простежується тенденціяприскорення соціальних змін, що вимагають від індивідів постійної адаптації.Обговорення цього питання вимагає серйозного вивчення і розуміння тихобставин, завдяки яким люди втягуються в секс-індустрію.
Вибірспособу адаптації проявляється як здатність до якогось балансу між бажаним,необхідним і можливим. Деякі індивіди, адаптуючись до сучасних ринковихвідносинам, вибирають заняття комерційним сексом в якості додатковогоджерела доходу. Повії заробляють більше, ніж інші наймані працівникипри відповідному рівні кваліфікації. Деякі люди, що займаютьсяпроституцією, не мають впевненості у своїй здатності змінити ситуацію. Вонине бачать інших прийнятних способів вирішення своїх проблем і вважають, щоробити якісь кроки безглуздо. Зміна місця проживання тягне засобою необхідність адаптації до нових економічних, соціальних, природних таіншим умовам. Відсутність житла і засобів до існування штовхає деякихмігрантів до занять проституцією, як швидкому способу отримання високогозаробітку, і, відповідно, вирішення своїх матеріальних проблем. Дляповій, які страждають наркотичною залежністю, заняття проституцією частоє необхідністю - це дозволяє їм придбати чергову порціюнаркотичних засобів. Проституція виступає як форма соціальної адаптації нетільки для дорослих, але і для деяких дітей. Для дітей, що переживаютьпостійне насильство в сім'ї, зокрема сексуальне, секс стає для нихзвичним способом життя, способом заробити гроші на своєму тілі.
В кінці XIX в.рядом дослідників проституції була висунута гіпотеза про те, що причинаданої соціальної проблеми корениться в генетичної обумовленості деякихжінок. Дані жінки являють собою якусь вироджується особина, яка об'єктивноіснує, але ознаки її не так очевидні як, наприклад, ідіотів. На думкудослідників даного напрямку, в загальній масі населення є особини,дегенерують, вироджувані, як у всьому живому. Це і є постійнийВ«РезервВ» проституції, і саме тому впоратися з нею неможливо.Антропометричні та біолого-фізіологічні дослідження випробовуваних в рамкахданої концепції виявляють серед іншого, найцікавіші риси особистості цихжінок, а саме: В«бідний емоційний світ, погашене материнське почуття,відсутність соромливості і альтруїзму, брехливість, пихатість, моральнунерозвиненість і невміння планувати В». До даного напрямку належать такімислителі як А.Н. Федорова, В.М. Тарновський, Н.А. Країнський.
Взагалі,варто відзначити, що підхід до соціальних проблем як до патології єісторично першим для дослідження багатьох проблем. З ним зв'язуються іменатаких вчених як С. Сміт, Ч. Ломброзо. У його основі лежитьорганічна аналогія, соціальні проблеми являють собою перешкодиВ«НормальноїВ» роботі соціального організму, свого роду хвороба або патологію,при цьому витоки соціальних проблем вбачаються в початкової, часомВ«ВродженоїВ» нездатності ряду індивідів до В«нормальногоВ» поведінки. В«Вивченняпроституції з точки зору суспільної патології, прояв якої вона,безсумнівно, становить, повинні відбуватися за тими ж законами, за якими лікарідосліджують і використовують хвороби окремих осіб В». Проституція в рамках даногопідходу є хворобою суспільства, при цьому дослідник залишає задужками питання, пов'язані з тим, що вважати нормальним і що патологічним.Дане розмежування є само собою зрозумілим.
Продовжуючирозгляд ідей В.М. Тарновського, відзначимо, що, на його думку,проститутками є жінки, в генах яких закладена патологія, тобтоспадковість визначає відхиляється підведення повії, і томупроституція, розпуста ніколи не зникнуть.
Протилежнийпідхід часто називають соціологічною школою. До останньої належали багатовчені. Примітно, що соціологи намагалися привернути увагу громадськостідо проблеми на початку минулого століття приблизно так, як це робилося на початкуперебудови.
У своїйроботі С.С. Шашков використовує таку метафору проституції, як соціальна хвороба.Вона характерна для багатьох дослі...
