Міністерство освіти РеспублікиБілорусь
Установа освіти
В«Гомельський державнийуніверситет імені Франциска Скорини В»
Економічний факультет
Реферат
В«Соціальний контроль у сфері праціВ»
Виконала
студентка групи КД-4
Ломоносова Е.Л.
Перевірив Акулич Н.В.
Гомель 2010
Зміст
1. Поняття і функціїсоціального контролю
2. Види соціальногоконтролю
3. Механізм здійсненнясоціального контролю в трудових колективах
Список використанихджерел
1. Поняттяі функції соціального контролю
Соціальний контроль у сфері праці представляє собою груповесхвалення або засудження трудового поведінки працівника залежно відсформованих у колективі цінностей і норм (правил) трудового поведінки.
Соціальний контроль - це діяльність, спрямована напідтримання нормальної поведінки індивіда, групи або суспільства різнимизасобами соціального впливу. При цьому важливо забезпечити відповідністьтрудового поведінки загальноприйнятим соціальним нормам. [3]
Довідмітною ознаками соціального контролю відносять впорядкованість,формализованность, категоричність вимог, пропонованих до індивіда, їхнормативність, забезпеченість як формальними, так і неформальними санкціями.Гнучкість, здатність відрізняти різні в соціальному сенсі відхилення відсоціальних норм діяльності - одна з необхідних характеристик соціальногоконтролю.
Сукупна,постійний вплив соціального контролю на індивіда здійснюється черезбезліч реакцій на його поведінку, через владні механізми, соціальнісанкції організацій, членів груп і колективів, які мають як стихійний, так іцілеспрямований характер.
Соціальнийконтроль має складну структуру, яку складають три взаємопов'язаніпроцесу:
- спостереження поведінки;
- оцінка поведінки зпогляду соціальних норм;
- реакція на поведінку вформі санкцій.
Ці процеси свідчатьпро наявність соціально-контрольних функцій у трудових організаціях.
Існуютьтакі функції соціального контролю:
• оцінна, що складається в оцінці і порівняннівчинків працівника з діючими нормами поведінки;
• стимулююча - реагування на трудову поведінку вцілях його регулювання за допомогою схвалення або засудження;
• коригуюча соціальні відхилення- Підсилює відхиленняу відповідь на неадекватне ("із запасом") застосування влади або пом'якшувальна якреакція на терпимість і мінімізацію насильства;
• зміцнення трудової дисципліни через цілеспрямоване застосування дляцього соціальних санкцій до трудової та громадської діяльності членівколективу;
• соціалізаційні в якості засобу і механізмупроцесу соціалізації індивіда в трудовій сфері шляхом узгодження особистісногоповедінки, ціннісних орієнтацій, очікувань з соціально-трудовими стандартами, атакож відтворення домінуючої системи соціально-трудових відносин таструктур;
• стабілізаційно-розвивальнавиробництво, в рамкахякої поведінка працівника контролюється з точки зору результатів праці,взаємодії з іншими, продуктивності праці і т. д., а також з позиціїекономічної раціональності та відповідальності (контроль за використаннямресурсів, збереженням майна і власності, оптимізацією затрат праці);
• фізичний захист людини (об'єктами контролю стає дотриманнятехніки безпеки, нормативного робочого часу та ін);
• моральна і психічна захистпрацівника. [1, с. 157-158]
Виділяється три способу здійснення соціального контролю :
1. Ефективне вихованняі соціалізація, в процесі яких люди свідомо приймають норми і цінностісуспільства, його окремих груп і соціальних інститутів.
2. Примус,застосування певних санкцій. Коли окремий індивід, група, суб'єктуправління не слід законам, нормам, правилам, то суспільство вдається допримусу, яке спрямоване на подолання відхилення від норми, прийнятихцінностей. У цьому сенсі соціальний контроль тісно пов'язаний з категоріями свободиі відповідальності. У самому справі, ефективне управління передбачає проявініціативи і творчості, самостійності з боку всіх суб'єктівуправління, але свобода неможлива без відповідальності за соціальні наслідкидіяльності, яка зазвичай настає після здійснення соціальногоконтролю.
3. Політична,моральна, юридична, фінансова та інші форми відповідальності. Всівелику роль відіграють такі форми відповідальності, як групова, абоколективна, культурні цінності, традиції, групові норми. Ефективністьсоціального контролю цілком і повністю залежить від характеру і ступеняпросування країни до громадянського суспільства, інститути й організації якого здатніпідтримувати і реалізовувати інтереси та потреби своїх членів, захищати їхпоза і крім держави. [2]
Таким чином, ясно, щосоціальний контроль не може бути зведений ні до обліку, ні до звітності, ає складними управлінськими відносинами, які пронизують усю системузнизу доверху. У той же час контроль може бути розглянутий як завершальначастина управлінського процесу. У цьому сенсі він та частина управлінськогопраці, яка пов'язана з наглядом та перевіркою відповідності процесу функціонуванняоб'єкта прийнятим управлінським рішенням, а не тільки законам, нормам,правилам.
2. Видисоціального контролю
Частішевсього підставою для поділу соціального контролю на різні види єсуб'єктивність його здійснення. Суб'єктами тут є працівники,адміністрація, громадські організації трудових колективів.
ВЗалежно від суб'єкта зазвичай розрізняють наступні види соціальногоконтролю:
1.Адміністративний контроль. Здійснюють представники адміністрації підприємства, керівникирізних рівнів у відповідності з нормативними документами. Цей вид контролюназивається також зовнішнім, оскільки його суб'єкт не включений в безпосередньоконтрольовану систему відносин і діяльності, перебуває поза цією системою. Ворганізації подібне можливе завдяки управлінським відносинам, томутут зовнішнім є контроль, здійснюваний адміністрацією.
Перевагиадміністративного контролю зумовлені насамперед тим, що він являє собою спеціальну ісамостійну діяльність. Це, з одного боку, звільняє персонал,безпосередньо зайнятий основними виробничими завданнями, від контрольнихфункцій, з іншого - сприяє здійсненню цих функцій на професійномурівні.
Недоліки адміністративного контролю виявляються в тому, що він не завждиможе бути всеохоплюючим і оперативним; цілком імовірна і йогонеоб'єктивність.
2. Громадськийконтроль. Здійснюєтьсягромадськими організаціями в рамках, передбачених статутами чи положеннямипро їх статус. Ефективність громадського контролю зумовленаорганізованістю, структурованістю і згуртованістю відповіднихгромадських організацій.
3. Груповийконтроль. Це взаємний контроль членів колективу. Розрізняють груповийконтроль формальний (робочі збори і конференції, виробничінаради) і неформальний (загальна думка в колективі, колективні настрої).
Взаємнийконтроль виникаєтоді, коли носіями соціально-контрольних функцій виявляються суб'єктиорганізаційно-трудових відносин, мають однаковий статус. Серед перевагвзаємного контролю відзначають насамперед простоту механізму нагляду, оскількинормальне або поведінка, що відхиляється спостерігається безпосередньо. Це нетільки забезпечує відносно постійний характер контрольних функцій, але йзнижує ймовірність помилок при нормативній оцінці, пов'язаних із спотвореннямфактів в процесі отримання інформації.
Разом зтим взаємний контроль також має недоліки. Перш за все це суб'єктивізм:якщо відносинам між людьми властиві конкуренція, суперництво, то вони,природно, схильні несправедливо приписувати один одному якісьпорушення дисципліни, упереджено оцінювати організаційно-трудову поведін...
