Зміст
1. Поняття і значеннясоціального забезпечення
2. Додатковепенсійне забезпечення через недержавні пенсійні фонди
Список літератури
1. Поняття і значення соціального забезпечення
Потреба в соціальному забезпеченні з'явилася одночасно звиникненням людського суспільства. У будь-якому суспільстві незалежно від йогоекономічного і політичного устрою завжди є люди, які в силуприродних, не залежних від них причин, не можуть власними зусилляминабувати джерело засобів свого існування До числа таких людей ставлятьсяперш за все діти і старі Перші В«щеВ», а другі В«вжеВ» непрацездатні. Крімтого, ряди непрацездатних може поповнити кожна людина, що втративздатність трудитися тимчасово або постійно у зв'язку з розладом здоров'я.
У міру розвитку суспільства і ускладнення соціальних зв'язків до числапричин нужденності людини в соціальній допомозі додаються й ті, якіобумовлені характером пануючих в суспільстві економічних відносин,породжують безробіття, інфляцію, бідність.
Соціальне забезпечення як певна форма життєзабезпеченнялюдей має конкретні історичні типи, оскільки воно здійснюється в рамкахтієї чи іншої суспільно-економічної формації.
Соціальне забезпечення як реально існуюче суспільнеявище потребує науково обгрунтованої дефініції, цінність якоївизначається тим, наскільки повно і точно в ній відображені його сутнісніознаки. Іноді визначення того чи іншого поняття (дефініцію) дає самзаконодавець і воно сприймається наукою і практикою як легальне поняття. Внауковій і навчальній літературі поняття соціального забезпечення авторамиформулюється по-різному, залежно від того, які ознаки приймаються забазові, основні для даного явища.
До числа сутнісних ознак соціального забезпечення насучасному етапі можна віднести: по-перше, державний характервстановлюваних в суспільстві організаційно-правових способів розподілусукупного суспільного продукту через систему соціального забезпечення;по-друге, законодавче закріплення переліку соціальних ризиків, визнанихдержавою в якості підстав для надання тих чи інших видівсоціального забезпечення; по-третє, закріплення в нормах права або вдоговорах, санкціонованих державою, кола осіб, які підлягають забезпеченню; по-четверте,нормування державою соціального стандарту забезпечення, нижче якого вононе може бути, шляхом законодавчого закріплення видів забезпечення, його рівнята умов надання.
Деякі вчені виділяють і інші конститутивний ознакисоціального забезпечення. Так, Р.І. Іванова відносить до їх числа наступні:1) об'єктивні підстави, що викликають потребу в особливому механізмі соціальногозахисту по підтриманню (надання) певного рівня життєзабезпечення;2) особливі фонди, джерела соціального забезпечення; 3) особливі способи створенняцих фондів; 4) особливі способи надання засобів існування; 5)закріплення правил надання соціального забезпечення у соціальних, у томучислі правових, нормах .
З формулюванням першої ознаки важко погодитися, оскількисамі по собі об'єктивні підстави лише викликають потребу в особливому механізмісоціального захисту, проте функціонування його завжди пов'язане з визнаннямсуспільством, державою цих підстав в якості соціальних ризиків, що тягнутьвідповідні юридичні обов'язки з надання соціальногозабезпечення. У реальному житті об'єктивних підстав, що тягнуть потребалюдини у соціальній допомозі, завжди набагато більше тих, які визнаютьсядержавою соціально поважними. Вся історія розвитку систем соціальногозабезпечення - переконливий доказ того, що перелік об'єктивнихпідстав, визнаних соціальними ризиками, безперервно розширюється, протенавряд чи він коли-небудь стане повністю тотожний реально існуючимоб'єктивних причин, що викликають потребу людини у соціальній допомозі.
Що стосується другого, третього і четвертого конститутивнихознак соціального забезпечення, що виділяються Р.І. Іванової, то вонивідображають різні сторони одного, сутнісного ознаки - способу організаціїсоціального забезпечення.
Виділивши ознаки соціального забезпечення, здавалося б, зовсімнескладно дати його визначення. Однак однозначного поняття даного явища додотепер не вироблено. Це пояснюється тим, що соціальне забезпечення - явищебагатоаспектне і будь дане йому визначення не може бути універсальним, бовоно не здатне в формі дефініції одночасно охопити всі сутнісніознаки, позначивши в той же час і його основні функції.
Під соціальним забезпеченням розуміють: форму розподілу,гарантує громадянам нормальний рівень життєвого і культурного стандартупонад винагороди за працю в старості, при втраті працездатності тагодувальника; систему матеріального забезпечення та обслуговування громадян завіком, хворобою, інвалідністю, безробіттям, з нагоди втрати годувальника,виховання дітей і в інших встановлених законодавством випадках;сукупність суспільних відносин, що складаються між громадянами, з одногобоку, і органами держави, місцевого самоврядування, організаціями, - зінший, з приводу надання громадянам за рахунок спеціальних фондів,бюджетних коштів медичної допомоги, пенсій, допомог та інших видівзабезпечення при настанні життєвих обставин, що тягнуть за собою втратуабо зниження доходу, підвищені витрати, малозабезпеченість, бідність, або порозподілу позабюджетних фондів соціального призначення та перерозподілучастини державного бюджету з метою задоволення потреб громадян у разівтрати джерела засобів існування, несення додаткових витрат абовідсутності необхідного прожиткового мінімуму з об'єктивних соціально значущимпричин.
При всій зовнішній схожості наведених понять в кожному з нихвідображені різні ознаки, визнані авторами сутнісними, але ні в одномуне вказані з належною повнотою об'єктивно існуючі риси, характерні длясоціального забезпечення як унікального багатоаспектного суспільного явища.
Базові, засадничі сутнісні ознаки соціальноїзабезпечення пов'язані з виконанням ним у суспільстві економічної функції, якадозволяє розкрити економічний аспект даного поняття.
Як економічна категорія соціальне забезпечення служитьпевним інструментом, використовуваним суспільством, державою для вирішенняоднією з найгостріших проблем - соціальної проблеми нерівності особистих доходівлюдей, яке не є наслідком нерівності продуктивності праці іефективності виробництва. З метою більш справедливого розподілу національногодоходу у всіх країнах на початку XX ст. отримує розвиток політикаперерозподілу доходів, здійснюваного державою за допомогою фіскальної ісоціальної політики, основною ланкою якої якраз і є соціальнезабезпечення.
У той же час соціальне забезпечення є і правовоїкатегорією, оскільки держави реалізують політику перерозподілу доходівза допомогою правового механізму, закріплюючи нормативним шляхоморганізаційно-правові способи здійснення соціального забезпечення; порядокутворення відповідних фінансових систем та їх правовий статус, системиуправління соціальним забезпеченням; коло осіб, які підлягають соціальномузабезпеченню; види забезпечення і умови їх надання; механізм захиступорушених прав.
Забезпечення, адресоване людині суспільством, державою в тихвипадках, коли він з незалежних від нього обставин потребує підтримки,гарантує певний соціальний комфорт, відновлює статусповноцінного члена суспільства. У зв'язку з цим соціальне забезпечення безумовноє і дуже важливою соціальною категорією.
Таким чином, можна дати наступне загальне поняття соціальногозабезпечення як феномена в житті будь-якого суспільства і держави.
Соціальне забезпечення - це один із способів розподілу частинивалового внутрішнього продукту шляхом надання громадянам матеріальних благз метою вирівнювання їх особистих доходів у випадках настання соціальних ризиківза рахунок коштів цільових фінансових джерел в обсязі та на умовах, строгонормованих суспільством, державою, для підтримки їх повноцінногосоціальн...
