З Про Д Е РЖ А М І Е
Стор.
Введення.2-4
1.Особистість колишньогозасудженого і основні проблеми 5-11
її соціальної реадаптації.
2.Способипсихологічного впливу на особистість 12-15
колишнього злочинця.
3.Фактори, що впливаютьна успіх соціальної реадаптації. 16-20
4.Заходи, спрямованіна соціальну реадаптацію 21-23
колишнього злочинця.
Висновок.24-25
Список літератури.26-27
Введення.
Соціальна реадаптаціязвільнених з місць ув'язнення - складний і багатогранний процес. Вінохоплює комплекс питань їх моральної, психологічної, практичноїпідготовки до життя в суспільстві, освоєння ними нових соціальних ролей,постанови корисних контактів, усунення або нейтралізації негативнихчинників, що перешкоджають поверненню даної категорії громадян в русло чесногоузгоджується з законом існування. А також зрозуміло активного управлінняцим процесом з боку державних і суспільних організацій.
Положення раніше судимихускладнюється тим, що в період позбавлення волі вони повсякденно підкоряючисьсуворим правилам тюремного розпорядку, втрачають здатність досамостійності, відвикають від необхідності піклуватися про себе у всьомупокладаються на передбачливість адміністрації. І при виході на волю незавжди готові проявляти достатньо енергії для того, щоб включитися в трудовудіяльність, часом схильні йти по шляху найменшого опору злочиннимрецидивом. На особу злочинця, яка відбула покарання практично не можнавпливати ефективно, не вносячи корективи в безпосередньо навколишню йогосоціальне середовище, не змінюючи способи взаємодії з цим середовищем.
Завершальним і найбільш відповідальним етапом ресоціалізаціїколишнього засудженого є його пристосування до життя на волі, якправило, в нових, часом важких умовах, при побутової невлаштованості, зруйнованостіколишніх соціальних зв'язків, відсутності житла, великих складнощах впрацевлаштуванні і т. д. Все це вимагає від звільненого значних душевнихзусиль, терпіння, витривалості, що під силу далеко не кожному. В результатінерідко особи, які вийшли з виправної установи, знову здійснюютьзлочину. Ці проблеми обумовлюють необхідність проведення в умовахвиправної установи спеціальної роботи з психологічної підготовкививільнюваних до життя в нових умовах. Причому необхідно відзначити, щотільки моральної та практичної підготовки засуджених до життя в нормальнихумовах недостатньо. Необхідна ще їх психологічна підготовка, якаполягає в активізації психіки, формуванні установки на відповіднеповедінку в умовах свободи. В результаті таких цілеспрямованих впливів увивільняється формується психологічна готовність жити в нових умовах,яка забезпечує безболісне входження в нову соціальну середу тадіяльність у ній без додаткової витрати енергії на подоланнявнутрішнього опору і напруги.
Процес адаптації, пристосування до умов життя на волів нормальному соціальному середовищі після тривалого строку позбавлення волі складний,він вимагає від особистості мобілізації всіх її кращих якостей. Людині необхіднов короткий термін відновити або придбати цілий ряд навичок: навчитисявитрачати зароблені за період перебування в місцях позбавлення волі гроші,забезпечувати себе харчуванням, одягом, житлом, мобільно переміщатися в межахдосить значних відстаней і т. д. Матеріально-побутова необлаштованість,неприйняття суспільством, не просто небажання надати допомогу або сприяння внебудь, але категоричну відмову з тієї лише причини - В«раніше судимийВ», призводятьколишнього засудженого, навіть абсолютно виправишся в період відбуванняпокарання, до вчинення нового злочину. Звідси випливає інша, ще більшгостра соціальна проблема - боротьба з рецидивом злочинів. І особливоактуальна вона по відношенню до неповнолітнім злочинцям, які ще можутьповернутися в нормальну соціальну середу, стати повноцінними громадянамисуспільства. Все це визначає соціально-практичну значимість теми курсовоїроботи, актуальність питань, порушених у ній.
Завдання роботи полягають в тому, щоб розкрити психологічніриси особистості колишнього злочинця, основні проблеми її соціальноїреадаптації, способи і методи психологічного впливу на особистість колишньогозасудженого; розглянути основні фактори, що впливають на успіх соціальної реадаптаціїколишніх злочинців і заходи, спрямовані на це.
1. Особистістьколишнього засудженого і основні проблеми її соціальної реадаптації.
Проблема соціальної реадаптації(Пристосування) звільненого до умов нормального існування внормальному соціальному середовищі на волі тісно пов'язана з проблемою боротьби зрецидивною злочинністю. Велике значення для вирішення цих обох соціальнихпроблем має вивчення особистості засудженого до моменту його звільнення звиправно-трудової установи.
Головним видом готовоїпродукції виправно-трудових установ, як зазначає В. Л. Васильєв усвоєму підручнику В«Юридична психологіяВ», є соціально-значимийлюдський матеріал, який повинен являти собою звільнений зукладення. На жаль, ще трапляються випадки, коли особи, що вийшли звиправно-трудових установ, знову скоюють злочини. У цьому зв'язкупостає проблема докази виправлення людини, яка не меншеактуальна, ніж проблема докази винності [1].
Всіх осіб, які звільняютьсяз місць ув'язнення, можна розділити на три категорії.
1. Особи, цілкомвиправилися в період відбуття покарання. Після звільнення вони прагнуть активновключитися в чесну трудове життя. Іноді це прагнення здатне подолатизначні труднощі, з якими звільнений стикається в періодадаптації.
2. Особи з дефектамивиховання. Ці дефекти у звільнених можуть бути у світогляді, вправосвідомості, у моральних і моральних програмах, а також в областітрудових навичок. Позитивний прогноз поведінки осіб цієї категорії післязвільнення в значній мірі залежить від умов навколишнього середовища, вяку вони потраплять.
3. Особи, які не виправилисяв процесі відбуття покарання. У процесі перебування в місцях позбавлення волі заряду причин вони не позбавилися від своїх злочинних поглядів, нахилів,установок, а деколи навіть злочинного світогляду. Що ще гірше, в інших випадкахці особи в місцях позбавлення волі збагатили свій злочинний досвід, розвинулизлочинні навички і злочинне світогляд. Звільнення цієї особирозглядають як можливість продовження злочинної діяльності.
Соціальна адаптаціязалежить від ступеня соціальної відчуженості особистості, характеру злочинноїдіяльності, її тривалості, стану мікросередовища, в яку він входить.Найважче адаптуватися особам, які вчинили насильницькі злочини, атакож грабіжникам, злодіям; легше - розкрадачам, спекулянтам, хабарникам іпроч.
Показникамиінтенсивності рецидиву злочинів визнаються його інтервали, тобто відрізкичасу, що минули після звільнення особи від відбування покарання у виглядіпозбавлення волі до вчинення нового злочину.
Основна маса новихзлочинів, скоєних особами, які відбували покарання у вигляді позбавленнясвободи, доводиться на період до 3 років з моменту звільнення. При цьому великачастина злочинів скоюється у перший рік після звільнення - 52,4%, вподальшому інтенсивність рецидиву поступово знижується.
Таким чином, процесадаптації звільнених з установ виконання покарань завершується зазвичай дотрьом рокам, а переважаючою їх частини - до одного року. Найважчий час дляадаптації - період до 3 (6) місяців. Саме в цей час потрібні найбільшінтенсивна робота по управлінню процесом соціальної адаптації звільнених,суворий контроль за їх поведінкою в побуті, в громадських місцях, за сферою їхспілкування. В іншому випадку висока ефективність профілактики рецидивноїзлочинності серед звільнених від покарання забезпечена не буде. Якщозвільнені з місць позбавлення волі не влаштовуються на роботу або післяпрацевлаштування залишають її, не мають постійного місця проживання абосистематично змінюють його, порушу...
