МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
кафедра іноземних мов та перекладу
РЕФЕРАТ
по прочитаної літератури англійською мовою
на тему "Соціальна політика підприємства і людськийфактор "
Науковий керівник: канд. екон.наук., доц.
Перевірив: докт. соц. наук,професор
Виконав: аспірант 1-го курсуспеціальності -
Демографія, економіка праці,
соціальна економіка і політика
Харків, ХГЕУ, 2008
Зміст
Введення
1. Сутність поняття "соціальна політикапідприємства "
2. Мотиви та цілі добровільної соціальної політикипідприємств
3. Взаємозв'язок економічної діяльностіпідприємства і соціальних потреб його stakeholder
4. Основні соціальні процеси і зміни пов'язані зперсоналом
Висновок
Література
Введення
Трансформація економічної системи зробила актуальнимпитання про співвідношення економічного і соціального розвитку підприємства і шляхивирішення соціальних проблем. В даний час стає очевидним, щодіяльність сучасних підприємств та взаємозалежними зі складноюмережею соціальних відносин [1]. Це пов'язано з тим, що економічні проблеми,з якими зіткнулися підприємства України, спричинили за собою серйознісоціальні наслідки: соціальну незахищеність всіх категорій населення,низький рівень доходів, безробіття, кризовий стан соціальноїінфраструктури. Довгостроковий комерційний успіх підприємства можливий тільки вумовах соціальної стабільності, тому ключовим фактором успіху в данійситуації є побудова ефективної соціальної політики підприємстваефективного використання в цьому процесі людського фактора. У цьомуконтексті при з'ясуванні економічних проблем, стану і перспективсоціальної політики на підприємствах особливого значення набуває людськийфактор. Дані питання, хоча і привертають увагу кожного разу все більше числоекономістів, досі не мають чіткої теоретичної бази і застосування напрактиці.
Кожне підприємство має складні взаємини з людьми,групами і організаціями. Деякі з них спеціальні і бажані, іншівипадкові і небажані. Однак, в тій чи іншій мірі, вони забезпечуютьприбутковість і економічний успіх підприємства [1].
Сьогодні спостерігається усвідомлення необхідності підвищеннясоціальної відповідальності підприємства перед суспільством і забезпечення конкретнихсоціальних потреб (персоналу, споживачів, суспільств у цілому), щообгрунтовує необхідність вивчення соціальної політики підприємства і ролі вній людського фактора [2].
1. Сутність поняття "соціальна політикапідприємства "
В результаті докорінної трансформації українського суспільствазмінюється характер соціальної політики і роль держави як основногосуб'єкта соціальної політики. Держава не має більше повної монополії наданий вид діяльності. У результаті соціальних процесів все більш значущеберуть участь інші суб'єкти: недержавні підприємства, громадськіоб'єднання та організації, приватні особи. Соціальна політика набуває всебільш державно-громадський характер.
Велику увагу вітчизняні та зарубіжні дослідникиприділяють визначенню соціальної політики, а що стосується соціальної політикипідприємства, то вона вивчена недостатньо, немає чіткого визначення даногопоняттю, хоча в даний час, соціальна політика підприємства як суб'єктзагальної соціальної політики розглядається поряд з соціальною політикоюдержави. Соціальну політику підприємства необхідно розглядати увзаємодії з соціальною політикою держави, т.к діяльність підприємствав соціальній сфері обумовлена ​​соціальною політикою і орієнтується на її загальнізакономірності та сприяє досягненню основних цілей. У соціальнійдіяльності підприємства загальні установки соціальної політики конкретизуютьсястосовно до специфічних умов трудового колективу окремогопідприємства. Це дозволяє більш ефективно вирішувати як загальнодержавнісоціальні питання, так і проблеми соціального розвитку окремих колективів,вишукувати резерви і варіанти, які доповнювали загальнодержавнізаходи.
Кибанов А.Я. ототожнює соціальну політику підприємства зсоціальним середовищем і дає наступне визначення "соціальне середовищеорганізації найтіснішим чином взаємопов'язана з технічної та економічноїсторонами її функціонування, складають ті матеріальні, суспільні ідуховно-моральні умови, в яких працівники трудяться, живуть разом зісвоїми сім'ями і в яких відбуваються розподіл і споживання благ, складаютьсяреальні зв'язки між особистостями, знаходять вираження їх морально-етичніцінності "[3].
Слезингер Г.Е. визначає соціальну політику підприємствачерез соціальну систему підприємства і дає наступне визначення: "Соціальнасистема підприємства - система соціального захисту, забезпечення необхідних умовпраці, продуктивність зайнятості працівників і адекватності оплати їх праці,розвиток і використання їх творчої ініціативи, підвищення їхзагальноосвітнього рівня та професійного зростання, формування та підтримкатрудових відносин та соціального партнерства, впливу поліпшення житлових ікультурно-побутових умов працюючих, а також здійснення інших заходівсоціального характеру "[4].
Розглядаючи вище наведені визначення дуже важкозрозуміти, що ж являє собою соціальна політика підприємства.
На наш погляд, соціальна політика підприємства це, першвсе, розвиток її соціального середовища, яка включає соціальнуінфраструктуру, персонал, а також системи, які впливають на якість трудовоїжиття працівника (тобто ступінь задоволення їхніх потреб за допомогою праців даній організації) [5].
Соціальна інфраструктура підприємства охоплює соціальніустанови підприємства: столові, медичні заклади, санаторії, базивідпочинку. Також найважливішою складовою є житлова політика підприємства. Наприклад,в Німеччині, здійснюється будівництво здаваних співробітникам квартир, а такожпоширюється будівництво власних індивідуальних будинків за рахунокіпотечних суд під знижений відсоток [6].
Соціальна інфраструктура представляє собою комплексоб'єктів, призначених для життєзабезпечення працівників організації та членівїх сімей, задоволення соціально-побутових, культурних та інтелектуальнихпотреб. Перелік таких об'єктів включає:
усуспільнений житловий фонд (будинки, гуртожитки) та об'єктикомунального господарства (готелі, лазні, пральні та пр) з мережами енерго-,газо-, водо - і теплопостачання, каналізації, телефонного зв'язку, радіомовлення і т.п.;
медичні та лікувально-профілактичні установи (лікарні,поліклініки, амбулаторії, медпункти, аптеки, санаторії, профілакторії та ін);
об'єкти освіти та культури (школи, дитячі дошкільні тапозашкільні заклади, будинки культури, клуби, бібліотеки, виставкові зали тощо);
об'єкти торгівлі та громадського харчування (магазини,їдальні, кафе, ресторани, підсобні господарства для постачання свіжих продуктів);
об'єкти побутового обслуговування (комбінати, майстерні ательє,салони, пункти прокату);
спортивні споруди (стадіони, плавальні басейни,спортмайданчики) і бази масового відпочинку, пристосовані для проведенняфізкультурно-оздоровчих заходів;
колективні дачні господарства і садово-городнітовариства [5].
Організація в залежності від своїх масштабів, формвласності, галузевої належності, місця розташування та інших умовможе розташовувати цілком власної соціальної інфраструктурою або матинабір тільки її окремих елементів або розраховувати на кооперацію з іншимиорганізаціями та на муніципальну базу соціальної сфери [7].
Велику роль також відіграє розширення знань і досвідупрацівника за рахунок такої складової інфраструктури підприємства, як навчання таперенавчання працівників як у навчальних закладах, так і безпосередньо напідприємстві. Соціальна інфраструктура підприємства зачіпає не тількиспівробітника, але і його сім'ю, так, нерідко на підприємстві ...
