ДОНЕЦЬКИЙІНСТИТУТ РИНКУ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
Кафедрасоціальної роботи
Допуститидо захисту
Зав. кафедрою кан. псих. наук
____________Жуковская Л.В.
"___" ______________2009 р.
ВИПУСКНА КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА
Соціалізація дітей-сиріт
Донецьк, 2009
АНОТАЦІЯ
Робота присвячена соціалізаціїдітей-сиріт молодшого шкільного віку в умовах школи-інтернату.
В роботі проведенотеоретичний аналіз проблеми сирітства як соціального явища. Соціалізація розглядається якдинамічний процес, як складне структурне утворення, що інтегруєінформаційний, мотиваційний та діяльнісний компоненти.
Загальний обсяг роботи - 82сторінки. Вона складається з двох розділів, висновків, списку використаноїлітератури (50 джерел). Містить 3 таблиці та 2 діаграми.
Зміст
Введення
РозділI Теоретичні аспекти дослідження сутності процесу соціалізації дітей -сиріт
1.1Сирітство як соціальне явище
1.2Соціальний захист дітей-сиріт як напрям соціальної політики
1.3 Соціальнопсихологічні особливості дітей сиріт
1.3.1Соціально-психологічні особливості дітей сиріт дитячого віку
1.3.2 Соціально-психологічні особливості дітей-сирітраннього віку
1.3.3 Соціально-психологічні особливості дітей-сирітдошкільного віку
1.3.4 Соціально-психологічні особливості дітей-сирітмолодшого шкільного віку
РозділII Соціально-педагогічний потенціал сюжетно-рольової гри як засобусоціалізації дітей в умовах школи-інтернату
2.1 Діагностикарівня соціальної адаптації дітей молодшого шкільного віку у школі-інтернаті
2.2 Використаннякомплексу ігор в роботі з дітьми-сиротами
2.3 Результатиекспериментальної роботи
Висновки
Література
Додаток
Введення
Сформованасоціально-економічна і політична ситуація в Україні призвела до зростання кількостідітей-сиріт і дітей, які залишаються без піклування батьків. У сучасних умовахнерідкими явищами стали злидні, асоціальна поведінка батьків, жорстокеповодження з дітьми. За останні роки катастрофічно зросла кількість "соціальнихсиріт ", дітей, які виховуються в неблагополучних сім'ях. Конфлікти,природні і соціальні катастрофи - причини, які сприяють тому, що дітизалишаються без батьків. Число дітей-сиріт в Україні за роки незалежностізбільшилася в два рази, перевищивши 100 тисяч чоловік. Кожен 160-й дитина вкраїні не має свого будинку і сім'ї [.podrobnosti.ua/society/
2007/06/01/428697.html].Таку інформацію оприлюднила в міжнародний День захисту дітей головакомітету з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства Верховної радиТетяна Бахтєєва.
За її словами, майже 60тисяч із 9,7 мільйона українських дітей живуть у державних інтернатах, прицьому кількість усиновлених, починаючи з 2000 року, зменшилася майже в 2 рази [тамж].
Збільшення числа дітей,залишилися без піклування батьків, неминуче веде до збільшення числаустанов для дітей-сиріт - будинків дитини, дитячих будинків, шкіл-інтернатів,притулків і т.д. Разом з тим численні дослідження психологів і педагогівпоказують, що приміщення дитини в установу інтернатного типу незабезпечує задоволення його основних потреб, що в свою чергупризводить до порушення розвитку дитини. Результатом проживання дитини вумовах інтернатного закладу є його неготовність до самостійноїжиття, до пошуку роботи і її збереженню в умовах безробіття, невмінняорганізувати свій побут, дозвілля, створити і зберегти свою сім'ю.
Соціальний і правовий захист повинна стати одним з пріоритетнихнапрямів державної політики України. Правовою базою захисту дитинства виступаєяк міжнародне законодавство щодо захисту дитинства, представлене Хартієюдитинства, Декларацією прав дитини (1959 р.), Конвенцією про права дитини (1989м.), так і законодавство України: Закони "Про охорону дитинства","Про соціальну роботу з дітьми та молоддю".
Важливоюосновою захисту дитинства виступає організація і вдосконалення системиосвіти в інтересах соціалізації дітей.
Так, У статті 14. Закону "Просоціальну роботу з дітьми та молоддю зазначено, що завданнями суб'єктівсоціальної роботи з дітьми та молоддю є: розробка і здійсненнясистеми заходів по створенню умов достатніх для життєдіяльності ісоціалізації різних категорій дітей та молоді.
Первинна соціалізація, закладаються основи подальшогоформування людини, відбувається в родині (И.С.Кон, М.І.Рожкова, А.В.Мудрик,Р.С.Немов), яка багато в чому визначає коло соціального впливу на веськомплекс фізичного і духовного життя людини, що росте. Випадання одного зголовних інститутів соціалізації - сім'ї - робить істотний негативнийвплив на процес соціалізації дітей, які залишилися без піклування батьків.Порушення у сфері спілкування дитини - сироти спотворюють його уявлення про себеяк про особистість.
Проблема соціальної допомоги дітям-сиротам в умовах установзакритого типу завжди була актуальною, але стала ще більш гострою у зв'язку зрізким збільшенням кількості соціальних сиріт внаслідок руйнуванняморальних підвалин сім'ї та інших негативних явищ, викликанихсоціально-економічною кризою 90-х років в країні.
Реалізація і вирішення завдань соціалізації особистості дитини вумовах дитячих будинків та будинків-інтернатів стримується недостатньоювивченістю ряду закономірностей соціального та психологічного розвиткудитини в умовах сімейної депривації (З. І. Матейчик, В.С. Мухіна та ін.)
Соціалізація дітей-сиріт представляється нами як процесвстановлення взаємовідносин суб'єкта з соціумом на основі реалізаціїіндивідуальної стратегії соціального навчання, самопізнання і самореалізаціїособистості, що забезпечує соціальні знання, соціально орієнтовані мотиви ісоціальний досвід особистості. Дитина включається в світ культури внаслідок йогосхильності соціальної модифікації в результаті певної діяльності.
Ігрова діяльність розглядається як найбільш доступний іефективний метод соціалізації дитини при його власної активної позиції,пов'язаний з ініціативою, фантазією, творчістю. Численні дослідженнявітчизняних педагогів і психологів (А.С.Макаренко, Д.Б.Ельконін, О.С.Газман, А.С.Співаковская,С.А.Шмаков, А.І.Усовой та ін) доводять унікальні можливості ігровоїдіяльності у процесі фізичного, морального виховання дітей,формування їх вміння орієнтуватися в навколишній дійсності, а такожстверджують, що гра по своїй суті соціальна і є дієвим засобомсоціалізації дітей, знаряддям виховання соціальних навичок і вмінь, які відкриваютьпростори для творчості соціальних відносин.
Разом з тим в установах закритого типунедостатньо реалізуються потенційні можливості гри, даний виддіяльності розглядається як додаткове, а не основний засібвиховання.
Аналіз теоретичних підходів і реальної ситуації педагогічноїдіяльності дозволив виявити суперечності, що вимагають дозволу:
- між потребою соціуму в соціалізації підростаючогопокоління в установах закритого типу і інертністю педагогічної системи, незабезпечує соціально-особистісне становлення дітей-сиріт;
- між високим рівнем розробленості загальноїтеорії соціалізації особистості та низьким рівнем розробленості теоріїсоціалізації дітей-сиріт в системі освіти за допомогою ігровоїдіяльності.
Виявлені протиріччя дозволили сформулюватипроблему дослідження, яка полягає у визначенні організаційнихпедагогічних умов, що забезпечують ефективність протікання процесусоціалізації дітей, які залишилися без піклування батьків, в ході ігровоїдіяльності.
Об'єкт дослідження: процес соціалізаціїдітей, які залишилися без піклування батьків, в умовах діяльності школи-інтернату.
Предмет дослідження : організація ігрової діяльності як формисоціалізації дітей-сиріт.
Мета дослідження: теоретично обгрунтувати й експериментальноперевірити ігрову модел...
