Психологічні проблеми літніх людей,
знаходяться на стаціонарному соціальному обслуговуванні
ПЛАН
1. Соціальна реабілітація осіб старших вікових груп усоціальних установах соціального обслуговування.
2. Характеристика середовища, умов проживання вбудинках-інтернатах.
3. Створення груп для подолання стресу і розвиткукомунікативних навичок.
1. Соціальна реабілітація осіб старших вікових груп у соціальних установахсоціального обслуговування
Соціальна реабілітація громадян старших вікових груп убудинках-інтернатах одержує особливий ракурс. Вона має своєрідність і відмінність відсформованого уявлення про соціальну реабілітацію. Ця своєрідністьпояснюється рядом обставин.
Характеристика осіб старших віків, що знаходяться вбудинках-інтернатах:
В·переважання громадян похилого віку (56,9%). Разом здовгожителями вони складають 63,2%;
В·важкий стан здоров'я (в середньому у кожного проживаючоговиявляють більше 7 хвороб);
В·обмежена здатність до самообслуговування, не здатні ічастково себе обслуговують складають 62,3% проживають;
В·обмежена здатність до пересування; особи, нездатні допересуванню і здійснюють рухову активність в межах палати,складають 44,6% контингенту будинків-інтернатів;
В·зміни психіки в літньому віці проявляються в порушеннях пам'ятіна нові події при схоронності відтворення давніх, в розладахуваги (відволікання, нестійкість), в уповільненні темпу розумовихпроцесів, порушеннях емоційної сфери, в зниженні здатності дохронологічної та просторової орієнтуванні, в порушеннях моторики (темп,плавність, моторика, координація);
В·зміни особистості, характерні для похилого віку;виявлені полярні, що контрастують риси: підвищена сугестивність,співіснують з ригідністю, виражена сенситивность В№ (підвищенаемоційна чутливість) з наростанням черствості, емоційної"Сухості". До віковим особливостям особистості відносять такожобразливість, егоцентризм.
Зазначені характеристики, що відображають ці особливості громадянпохилого віку, ставлять під питання правомірність обговорення їх соціальноїреабілітації. Необхідно удосконалювати ряду напрямів їх соціальноїреабілітації в будинках-інтернатах.
2. Характеристика середовища, умов проживання в будинках-інтернатах
Навіть у високоорганізованих установах не вдається уникнутиособливостей середовища:
В·обмежені можливості зайнятості;
В·монотонний спосіб життя;
В·обмеженість життєвого простору;
В·недолік побутового комфорту;
В·психологічна несумісність проживають;
В·залежність від оточуючих;
В·формальне ставлення персоналу.
Обидві групи обставин відображають особливості соціальноїреабілітації осіб похилого віку в будинках-інтернатах. Однією з провіднихпроблем у створенні реабілітаційного середовища в будинках-інтернатах єсоціально-психологічна адаптація літніх і старих людей як специфічнийетап соціальної реабілітації.
Надходження до будинку-інтернату, зміна звичноїжиттєдіяльності є критичним моментом в житті літньої людини.Непередбачені ситуації, нові люди, незвична обстановка, неясністьсоціального статусу - ці життєві обставини змушують людини нетільки пристосовуватися до зовнішнього оточення, але і реагувати на зміни,відбуваються в них самих. Перед літніми людьми постає питання в оцінці себе,своїх можливостей у ситуації, що змінилася. Процес перебудови особистостівідбувається дуже болісно і складно. Відомо, що в старості виявляютьсяослаблення пам'яті, уваги, зниження здатності орієнтуватися в нових умовах,тривожний фон настрою, лабільність емоційних процесів. Одним з головнихвластивостей старіючих людей є психологічна уразливість і наростаючанездатність справлятися з різними стресами. Тому літні людивідрізняються особливою чутливістю до прояву уваги,морально-психологічної підтримки.
Переїзд в будинок-інтернат веде до різкої зміни звичнихспособів адаптації. Що поряд з соціальною ізоляцією збільшує ризиквиникнення серцево-судинних захворювань і навіть смертельних результатів улітніх людей. Оскільки основною стресор, яким є сам фактнадходження в інтернат, можливо усунути, першорядне значення набуваєочікувана допомога і підтримка з боку персоналу будинку-інтернату.
Початковий період проживання людей похилого віку в будинку-інтернатіскладається з трьох основних етапів: надходження і перебування в приймально-карантинномувідділенні, розселення на постійне місце проживання, період перших шестимісяців проживання. Кожен з цих етапів характеризується своїми особливостямиі розрізняється цілями і завданнями у здійсненні соціально-психологічноїадаптації. Зазначені обставини визначають функції соціального працівника ворганізації адаптації людей похилого віку в будинку-інтернаті. Діяльність соціальногопрацівника, її зміст залежить від етапу проходження соціально-психологічноїадаптації осіб, похилого віку в будинку-інтернаті.
Виділено 3 категорії причин надходження літніх людей вбудинок-інтернат:
В·надходження пов'язано із станом здоров'я;
В·надходження пов'язано з конфліктною ситуацією в сім'ї;
В·надходження пов'язано з бажанням зберегти незалежність віднайближчого родинного оточення.
Важливу роль для подальшої соціально-психологічноїреабілітації людей похилого віку відіграє інформація про ці установи. Більшістьлітніх людей мали до моменту надходження в будинок-інтернат елементарні відомостіпро цю установу, отримані з різних джерел (родичів,знайомих, лікарів, працівників органів соціального захисту). Відомості носилиформальний, а в ряді випадків спотвореного характеру (уявлення пробудинку-інтернаті ідентифікувалося з розпорядком лікарні, з щоденнимиобходами лікарів, постійним спостереженням медперсоналу). Недостатня інформаціявикликала і підтримувала тривожність і невпевненість у майбутньому літніх людей,що в свою чергу позначалося на подальшій адаптації їх до нових умов.Незважаючи на те, що ухвалення рішення про вступ до стаціонарне установабуло прийнято самостійно і свідомо, більше половини літніх людей, що поступилив приймально-карантинне відділення, до останнього моменту відчували сумніви вправильності зробленого кроку.
Роль соціального працівника під час перебування житлових людей вприймально-карантинному відділенні будинку-інтернату полягає в тому, щоб роз'яснитифункції установи, ознайомити надійшли з розпорядком і з розташуваннямпобутових служб і медичних пунктів, годинами роботи адміністрації і т.д.;провести ба ознайомлення з умовами життя в будинку-інтернаті літніх людей,які вирішили вступити в ці установи, в чому може знизити станневпевненості та тривожності.
Більш повному інформуванню людей похилого віку в будинку-інтернатівже з перших днів перебування їх в установі може сприяти наявністьстенду з розташуванням основних розділів роботи, альбоми з фотографіямипроживаючих, їх зайнятості, проведенні дозвілля. Щоб уникнути повного розриву зколишнім звичним способом життя з метою здійснення можливості отриманняінформації про громадське життя.
У приймальному відділенні обов'язкові радіоприймачі (бажано| З навушниками), телевізор, великі настінні годинники з великими цифрами, настіннікалендарі, газети. Реалізація цих заходів робить ще більш актуальною рольсоціального працівника в будинку-інтернаті й особливо на першому етапі перебуваннятам літньої людини. Після двотижневого проживання в приймально-карантинномувідділенні відбувається розселення осіб старших возів за місцем їх основногопроживання в будинку-інтернаті - цей етап характеризується додатковимиемоційними навантаженнями для літньої людини. Перед ним постає проблемавимушеного пристосування до нових умов з тривалою перспективою. Пошукнового життєвого стереотипу, вимушене спілкування з незнайомими не завждиприємними людьми, сувора регламентація розпорядку дня - всі ці обставиниведуть до виникнення кризи...
