Рефератна тему:
Проблемистаріння
Андрєєва А.М. - Студентка
Логінова М.В. - Науч. Керівник
Проблеми старіннязаймають людство з давніх часів, переплітаючись з більш широкою проблемоюжиття і довголіття.
Зниження з вікомфізичних можливостей людини компенсується накопиченими професійниминавичками, знаннями, досвідом, майстерністю, придбаними протягом усього життя.Літні люди по-різному реагують на зміни, що відбулися з віком.Яка буде реакція залежить від індивідуальних якостей особистості, відособливостей його характеру, від принципів і цінностей, від того, як людинадивиться на своє оточення і на життя взагалі. Одні - фіксують у собі ознакистарості, намагаються ізолюватися, усамітнитися, всупереч власним бажанням іінтересам. Другі - намагаються підкреслити свою активність, роблять все нарівні змолодими, беруться за нові справи, несуть величезне навантаження і, можна сказати, нестаріють душею. Треті - намагаються виконати все те, що не вдалося в молодості.Четверті - дещо перебільшують свою старість, усуваючись від вирішенняякихось важливих проблем. П'яті - критично сприймають молоде покоління, всенові зміни в навколишньому житті, постійно перебувають у сердитому настрої. Акомусь взагалі прожите життя здається невдалою, вони мучаться від усвідомлення того,що мало досягли в житті, що в попереду їх ніщо не чекає.
У чому ж причина такихреакцій? Чому негативні реакції переважають?
Швидше за все основнийпричиною є те, що старість - це заключна фаза в розвиткулюдини, остання ступінь розвитку. Відчуття того, що життя закінчується,наближення смерті, чогось невідомого викликає почуття страху, небезпеки,незахищеності і тільки віра в щось світле і високе, щира любов ітурбота близьких людей здатна позбавити від цього. Може бути тому, багатолітні люди звертаються до Бога, навіть якщо в минулому були невіруючими.
Старіння - ценезворотний процес. Тіло старіє, а душа - не хоче старіти. Майже коженлюдина хоче залишатися молодим і красивим все життя. Спостереження за тим, якстаріє тіло, звужуються фізичні, розумові можливості, відчуття немічностівикликає також негативне ставлення до старості.
У пізні роки відбуваєтьсязміна звичного життєвого укладу. Вихід на пенсію викликає такожнегативні емоційні переживання. Для багатьох це означає, щопрофесійна діяльність і діяльність взагалі закінчена. Виникаєвідчуття непотрібності відчуття порожнечі. А також з відходом на пенсію виникають іматеріальні труднощі. Хтось вміло позбавляється від них, маючи можливістьзалишитися на своїй роботі або знайти інше місце роботи, яке буде приноситидохід. Хтось буде допомагати своїм дітям, виховувати онуків, шукати для себенові заняття, тим самим компенсуючи те, чого позбувся. А хтось буде сильнопереживати, бездіючи.
Старіння звужуєможливості людини, змінює його свідомість, психологію. Старої людинивідвідують думки про можливу безпорадності, страшить небезпека самотності. Длялюдей, що живуть самотньо, корисно об'єднатися в групи для взаємодопомоги.
Важливо використовуватимудрість і досвід цих людей. Корисно залучати їх у суспільну роботу клубів,рад ветеранів, груп здоров'я. Це дає можливість людям похилого вікуоб'єднатися за інтересами.
Зустрічаючись для спілкування,читання літератури, віршів, а святковим столом з чаюванням, вони не відчуваютьсебе самотніми, вилученими з товариства, забутими. Це, безсумнівно, зробить їхстарість активніше.
Потрібно заохочувати людей похилоголюдей до посильної праці, творчості, участі у вихованні літнього покоління,адже В«дітиВ» без В«батьківВ» - це сироти.
Наші старі - це нашеминуле, і яким воно буде, залежить тільки від нас, від того яким ми зробимонаше сьогодення. Повернемо ми цінності сім'ї, взаємоповага один до одного,повагу старшим, чи зможемо їх зберегти або ж будемо жити тільки для себе,егоїстично споживати все те, що нам дає життя, забуваючи про честь ігідність, про тих, хто подарував нам життя, виростив і виховав, хто дав намдорогу в майбутнє?
Не дарма кажуть, що проздоров'я суспільства можна судити по відношенню його до людей похилого віку.