Федеральнеагентство з освіти
Державнеосвітня установа вищої професійної освіти
ДАЛЕКОСХІДНИЙДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІНСТИТУТПСИХОЛОГІЇ І СОЦІАЛЬНИХ НАУК
Факультетлюдинознавства
Кафедра соціальноїроботи
ДИПЛОМНАРОБОТА
по основнійосвітній програмі підготовки фахівців
понапрямку 040101 - соціальна робота
Проблемавідмов від дітей.
Студент групи СР__________
Волкова Юлія Вікторівна
р.Владивосток
2010
Зміст
Введення
1. Відмова від материнства як соціальнапроблема
1.1 Соціально-психологічні причини відмов відматеринства
1.2 Роль сімейного фактору у відмові від дітей
1.3 Віковий фактор матері - отказніци
1.4 Соціальні коріння відмов від материнства
2. Основні напрямки попрофілактиці відмови від дітей
2.1 Результати психологічного обстеження отказніц
2.2 Інститут виховання материнства
2.3 Профілактика як технологія соціальної роботи попопередження відмов від дітей
2.4 Роль комплексної програми попрофілактиці відмов від дітей
2.5 Досвід роботи з профілактики відмов від дітей вПриморському краї
Висновок
Список літератури
Введення
Відмова матері від свогодитини - форма девіантної поведінки - поширенесоціально-психологічне явище, що стало надзвичайно актуальним у наші дні.
Гострий соціальну кризу,охопив нашу країну, позначилася не лише на матеріальному благополуччі, але йна моральному здоров'ї сім'ї. Сім'я - головна і природна системасоціальної та біологічного захисту дитини - опинилася в кризовій ситуації.Вперше з часів війни смертність перевищила народжуваність, розпадається кожентретій шлюб, 1,95% дітей-сиріт - соціальні сироти, тобто діти, батькияких з різних причин відмовилися від своїх дітей і передали їх на повнедержавне забезпечення. На жаль, в нашій країні відсутні повнівідомості про поширеність цього страшного явища.
Драматична доля дітей,виросли в інтернатах. Життя без сім'ї в умовах тривалої соціальноїізоляції, в обмеженому, замкнутому колективі звужує можливості формуванняособистості, сприяє згасанню мотивації до морального і інтелектуальноговдосконаленню. Особливо катастрофічна доля немовлят, які залишилися безматері відразу після народження, оскільки саме в перші дні й місяці життядитині найбільш необхідний постійний тілесний контакт з біологічною матір'ю.
Близько 1% новонародженихщорічно залишаються без піклування батьків вже в пологових будинках внаслідоквідмови від них матерів. Лише невелика частина відмов пов'язана з важким захворюваннямабо потворністю немовляти.
Необхідність розробкиі впровадження в практику заходів щодо соціального профілактиці даного явища,продиктовані стурбованістю катастрофічним збільшенням кількості дітей,покинутих матерями у перші дні після народження, заклопотаністю тимидраматичними наслідками, яке несе відрив дитини від матері.
Мета кваліфікаційноїроботи - вивчити проблему відмов від дітей.
Вирішеннюцієї мети служать наступні завдання:
- розглянутисоціально-психологічні причини відмов від материнства;
- показати причинивідмов від дітей юних матерів;
- вивчити роль сімейногофактора у відмові від дітей;
- визначити профілактикуяк технологію соціальної роботи по роботі з отказніцамі:
- продемонструвати ролькомплексної програми з профілактики відмов від дітей.
У першому розділі роботирозглядаються соціально-психологічні причини відмов від материнства,вказується на роль соціальних факторів у формуванні спотворень материнськогоповедінки. Особлива увага приділяється причинам відмов від дітей юних матерів іролі сімейного фактора у відмові від дітей.
Особливу увагу в другійглаві приділяється основним напрямкам з профілактики відмови від дітей.Профілактика визначається як технологія соціальної роботи по роботі з відмовамивід дітей. Пропонуються напрями та принципи комплексної програми попрофілактиці відмов від дітей.
1. Відмова від материнства як соціальнапроблема
1.1Соціально-психологічні причини відмов від материнства
До теперішнього часу залишаєтьсямаловивченою і незрозумілою природа відмови жінки від своєї дитини.Повсякденна практика роботи з такими жінками і аналіз навіть нечисленноїлітератури з даної проблеми вказують на надзвичайну складність взаємодіїсоціальних, психологічних і патологічних чинників, що порушують формування материнства- Цієї найважливішої форми соціального поведінки жінки [1].
Проблеми отказніц - це,перш за все не проблеми сьогоднішнього дня, а багато в чому, спадок від неблагополуччяпопередніх поколінь і забуття насущних потреб людей і, насамперед дітей. Проце наочно свідчать результати нашого дослідження в тій частині, якастосується відомостей про дитячі роки отказніц. Витоки інфантильності та інших ознакпсихологічного неблагополуччя в чому можна побачити в обставинах їхдитинства. Звернімося до фактів.
Наявні дані проотказчіцах розпадаються на дві нерівні групи. Більшу частину складають молодідівчата віком від 16 до 19 років (60%). Як правило, вони не заміжня, багатоживуть з батьками (з матір'ю 45% з батьком 15%). Деякі, крім того, збратами або сестрами. Зрозуміло, що за таких умов думка батьків продолю тільки що народженої дитини має найважливіше часто вирішальне значення.Це значення може проявляти і в тих випадках, коли відносини з батьками хороші(35%) і тоді, коли погані (15%). Меншу частину становлять жінки зрілого віку,в тому числі старшої вікової групи (понад 30 років) (15%) [2].
Економічні, політичніі соціальні фактори складають досить несприятливий фон - В«соціальну ситуаціюрозвитку В»жінки в період вагітності, яка породжує цілий круг специфічнихтривожних переживань, дестабілізуючих особистість жінки.
Як вже зазначалося, проведеніраніше психологічні дослідження жінок, що кидають своїх дітей, виявляли уних емоційну і психологічну незрілість, афективну нестійкість та егоцентризм.З цього часу дуже мало додалося в наших знаннях про психологічнийпортреті В«отказніциВ». Вважається, що така поведінка жінки пов'язано з особливим вихованнямв умовах емоційної депривації і що також жінки мають підвищенутолерантністю до вільного прояву агресії, а соціально-економічністреси на тлі особистісної ослаблене - часто лише необхідне і достатнєумова для прояву агресії по відношенню до дитини. Велика частина таких дослідженьбула зроблена в психоаналітичної традиції, внаслідок чого багато дослідників,напрямками, не сприймають або ставляться скептично до отриманих результатів, упершу чергу до пояснювальним схемами. Тому однією з цілей євивчення даного феномена з точки зору методології вітчизняної психологічноїпавуки і виявлення предикторів ризику девіантної материнської поведінки. Іншою метоює отримання науково обгрунтованих даних для розробки адекватних,індивідуально диференційованих програм психотерапевтичного, соціального тасоціально-педагогічного впливу на відмовних матерів і вагітних з групризику.
Психологічнідослідження, проведені за спеціально розробленою програмою, показують,що серед отказніц з високою частотою зустрічаються емоційно незріліособистості, яких відрізняє егоцентризм, залежність, афективнанестриманість, низька толерантність до стресів, амбівалентність установок на материнство.Вони відчувають відчуття порожнечі навколо себе, своєї ізольованості. Їх відрізняє нездатністьконтролювати свої потяги, імпульси. Це робить їх надмірно залежним від впливусоціального оточення. Багато випробовувані виявляють загострену потребу вприхильності, В«прийняттіВ», у позитивному ставленні до себе. На цей факт треба звернутиособливу увагу лікарів, психологів, педагогів і соціальних працівників, які мають справуз цим контингентом безпосередньо після пологів [3].
Психологічне інтерв'юдозволило дізнатися, що ухвалення рішення відмовитися від новонародженого у цих...
