План
Введення
1. Правовідносини з соціальногодопомоги та соціального обслуговування населення
2. Поняття та види соціальних послуг
Висновок
Завдання
Література
Введення
Соціальне забезпеченняявляє собою передбачену законодавством систему матеріальногозабезпечення та обслуговування громадян у старості, в разі хвороби, повної абочасткової втрати працездатності, втрати годувальника, а також сімей, в якихє діти [1].
У відповідності зі ст. 39Конституції РФ кожному гарантується соціальне забезпечення за віком, увипадку хвороби, інвалідності, втрати годувальника, для виховання дітей і в іншихвипадках, встановлених законом. Нотаріуси не є винятком, на них вповною мірою поширюється законодавство про державне соціальнезабезпеченні.
У сучасній теоріїправа соціального забезпечення нерідко підкреслюється зростання ролісоціально-партнерських методів регулювання соціально-забезпечувальнихвідносин. Локальні нормативні акти, колективні угоди та договоривизнаються джерелами не тільки трудового права, а й права соціальногозабезпечення. Більш того, в рамках індивідуально-договірного регулюваннясторони трудового договору своєю угодою включають у його змістдодаткові права працівника у сфері соціального забезпечення (оплаталіків, додаткові допомоги при народженні дитини та ін.) У формуваннісоціальної політики держави особлива роль відводиться соціальним партнерам.
Зовнішність права соціальногозабезпечення характеризується єдністю публічних і приватних засад правовогорегулювання. Останні особливо яскраво проявляються в договірних режимахрегулювання соціального страхування та соціального обслуговування, розширеннікола суб'єктів (обов'язкові державні соціально-страхові фонди,роботодавці, індивідуальні підприємці, приватні медичні заклади таприватні соціальні служби та ін), а так само одержувачів соціальних виплат тапослуг.
Слід згадати проістотному ускладненні системи правового регулювання соціальногозабезпечення, а саме: спеціалізації і відокремленні окремих складовихправових режимів соціального страхування, соціальної допомоги та державногосоціального забезпечення, що ілюструється прийнятими на рубежі століть рамковимизаконами. Більш того, держава має забезпечити оптимальне, узгодженефункціонування державних і недержавних форм соціальногозабезпечення. Останні повинні бути у сфері правового регулювання галузіправа соціального забезпечення, з тим щоб держава встановлювалаюридичні гарантії захисту прав громадян у відносинах з недержавнимиструктурами, що діють у сфері соціального забезпечення.
Мета роботи - розглянутипоняття та види соціального обслуговування
1. Правовідносини з соціальногодопомоги та соціального обслуговування населення
Правовідносини зсоціальної допомоги населенню зазвичай опосередковує систему державноїсоціального захисту населення, що фінансується за рахунок загальної бюджетної системи. Їїмета полягає у забезпеченні гарантованого прожиткового мінімуму різнимгрупам населення за умови перевірки їх матеріального становища. Образнокажучи, ця система - свого роду В«рятувальний кругВ» для осіб,нездатних своєю працею забезпечити себе засобами до існування. Мова йдепро державну систему захисту від потреби і бідності і соціальної допомоги особам,опинилися у важкій життєвій ситуації (самотність, інвалідність, сирітство,відсутність постійного місця проживання та ін.) Соціальна допомога носить завждиадресний характер. До соціальної допомоги за своїм змістом примикають і системисоціального обслуговування населення. В літературі підкреслюється подібність,спорідненість правовідносин з соціальної допомоги та правовідносин по соціальномуобслуговуванню виходячи з їх загальної цільової спрямованості - захист населення відсоціальних ризиків і асоціалізації. Очевидні й відмітні характеристики цихправовідносин. Е.Н. Доброхотова вважає, що аналізовані правовідносинихарактеризуються різними підставами виникнення, обсягом надаванихсоціальних послуг, тимчасовими інтервалами існування. Якщо соціальна допомогазабезпечує гарантії мінімального рівня життя, надається кожному, чийдохід нижче встановленого мінімуму, то соціальне обслуговування спрямоване назабезпечення якості життя, гарантуючи повноту і всебічність соціальногозабезпечення. Соціальна допомога вирішує короткочасні завдання соціальногозабезпечення нужденного, як правило, шляхом надання матеріальнихсоціальних благ (так звана пасивна соціальна політика). Вона носитькомпенсаційний характер, в той час як соціальне обслуговування припускаєусунення, мінімізацію наслідків важкій життєвій ситуації довготривалогохарактеру. Соціальне обслуговування включає "пакет соціальних послуг",забезпечують не тільки компенсацію наслідків утруднень вжиттєдіяльності, але і соціальної реабілітації (активна соціальна політика) [2].
Не заперечуючи протиособливостей розглянутих видів правовідносин, ми вважаємо, що вонискладають родинну групу правовідносин щодо захисту осіб від наслідківреалізації соціальних ризиків, об'єктивно порушують життєдіяльність особи,подолати які він не може самостійно. Важка життєва ситуаціяохоплює широкий перелік випадків: інвалідність, нездатність досамообслуговування у зв'язку з похилим віком, бідність, безробіття,відсутність визначеного місця проживання і т.п. Таким чином, соціальнадопомога як короткочасного, так і постійного характеру охоплює випадки нетільки матеріальної незабезпеченості, але і надання досить широкогоспектру нематеріальних соціальних благ (соціальна адаптація і реабілітація),забезпечують подолання важкій життєвій ситуації (влаштування дитини вприйомну сім'ю, організація дозвілля пенсіонерів, відновлення психологічногостатусу осіб, які постраждали від насильства в сім'ї, і т.д.). Йдеться про системузаходів, спрямованих на усунення або компенсацію обмеженьжиттєдіяльності особи. Іншими словами, у правовідносинах з соціальної допомоги тасоціального обслуговування забезпечується не тільки компенсація наслідківобмеження життєдіяльності, але і відновлення (реабілітація) втраченихможливостей до самозабезпечення або адаптація до нових умов життя (професійнеперенавчання інвалідів та безробітних та ін.) За чинним законодавствомдержава гарантує право на соціальну допомогу та соціальне обслуговуваннявсім громадянам за наявності до того підстав, передбачених законом. Обсягисоціальної допомоги і обслуговування в кожному конкретному випадку індивідуалізуютьсяз урахуванням характеру важкій життєвій ситуації, рівня матеріальноїзабезпеченості особи, потреб у наданні конкретних видів соціальногозабезпечення.
Соціальна допомога завждиносить безплатний характер, а соціальне обслуговування надається як набезоплатній основі, так і на підставі оплати соціальних послуг (повністю абочасткової). Тут слід зазначити, що в даний час в теорії російськогоправа соціального забезпечення заперечується соціально-забезпечувальний характерправовідносин по соціальному обслуговуванню з повною його оплатою клієнтомнезалежно від того, що соціальні послуги надавалися в тому числі ідержавними, муніципальними соціальними службами. У цьому випадку ряд вченихназвані послуги не визнають в якості соціальних та правове регулюваннявідносин по наданню таких послуг не включають в предмет галузі правасоціального забезпечення [3]. Ми ж дотримуємосяіншого підходу, стверджуючи, що форма оплати не може зумовлювати правовуприроду і цільову спрямованість соціальної послуги як предметасоціально-забезпечувальних відносин.
Адресний характерсоціальної допомоги та соціального обслуговування диктує і рівень правовогорегулювання розглянутого виду соціально-забезпечувальних відносин.Соціальна допомога та соціальне обслуговування за своєю природою є місцевими(Як правило, муніципальними): член суспільства отримує соціальну підтримку втому середовищі, де він постійно проживає, де реально можна визначити рівень йогоматеріальної забезпеченості, потреби в інших видах соціальної допомоги. Самеп...
